Abstact

Non-ideal deterministic system ‘‘tank with liquid-electric motor’’ is studied. Two delay - approximation models are considered. Impact of the delay on the emergence, evolution and disappearance of regular and chaotic limit sets (attractors) of the system are investigated. The main dynamic characteristics of the system’s steady-state regimes are computed and analyzed. Transition to chaos scenarios are studied. Realization of generalized intermittency scenario driven by delay factors is established.

Delay factors and the genesis of limit sets of the non-ideal system ‘‘tank with liquid-electric motor’’

2020 MSC: 37G25, 37G35, 37M20, 37M22

1. Вступ.

Багато сучасних машин, механiзмiв i технiчних пристроїв як конструктивнi елементи мають жорсткi баки, частково заповненi рiдиною. Дослiдженню коливань вiльної поверхнi рiдини у жорстких баках присвячено значну кiлькiсть робiт, теоретичних i експериментальних, серед яких можна назвати роботи: [luk1, Lukovsky1980, lbk, Ibr, falt, luk2]. Особливо слiд зазначити, що переважна кiлькiсть дослiджень проводилася без урахування взаємодiї коливальної системи, того чи iншого бака з рiдиною, з джерелом збудження коливань. Такий пiдхiд є цiлком виправданим, коли потужнiсть джерела збудження коливань набагато перевищує потужнiсть, що споживається коливальною системою. Якщо ж потужнiсть джерела збудження коливань порiвняна з потужнiстю, яку споживає коливальна система, то нехтування взаємодiєю коливальної системи з джерелом збудження її коливань може призвести до грубих помилок у дослiдженнi динамiчної поведiнки коливальної системи. Вперше на важливiсть урахування взаємодiї коливальної системи с джерелом збудження коливань було вказано понад сто рокiв тому у роботi [som]. Але тiльки пiсля публiкацiї у 1969 роцi монографiї [kon] теорiя систем з обмеженим збудженням сформувалася як новий науковий напрям математики i фiзики. Системи, пiд час дослiдження яких обов’язково враховується взаємодiя коливальної пiдсистеми з джерелом збудження коливань, отримали назву неiдеальнi за Зоммерфельдом-Кононенком. Натомiсть системи, в яких нехтується взаємодiя з джерелом збудження, називають iдеальними.

Одним з найбiльших недолiкiв нехтування неiдеальнiстю збудження є неправильне визначення стiйкостi за Ляпуновим положень рiвноваги та усталених перiодичних рухiв коливальної системи. Так, стiйкi за Ляпуновим, згiдно з теоретичними розрахунками, усталенi режими виявляються нестiйкими при проведеннi експериментiв [kr1]. Але значно бiльш серйозною проблемою дослiдження рiзноманiтних динамiчних систем, в iдеальнiй постановцi задачi, стала повна втрата iнформацiї про реально iснуючи у таких системах усталених хаотичних режимiв коливань.

Особливо цiкавими є випадки, коли причиною виникнення детермiнованого хаосу є нелiнiйна взаємодiя коливальної системи з джерелом збудження коливань. Для системи ‘‘цилiндричний бак, частково заповнений рiдиною-електродвигун обмеженої потужностi’’ такi випадки розглянутi у роботах [kr-sh91, kr-sh-prmech, kr-sh11, kr2, kr-sh12, sh-si, sh23]. Причому коли така система розглядається у неiдеальнiй постановцi задачi, вдається виявити велике рiзноманiття усталених регулярних i хаотичних граничних множин. Серед яких iнварiантнi тори, хаотичнi i гiперхаотичнi атрактори рiзних типiв, а також хаотичнi максимальнi атрактори.

Рiзнi цiкавi аспекти динамiчної поведiнки деяких електропружних та маятникових систем при врахуваннi обмеженостi джерел збудження вивчались у роботах [kr-sh, be-ba, sh-kr, shonly, di-bu, sh-mac, ca-sy, li-fr, li-xu, sh-d, Donetskyi2022]. Треба вiдкреслити, що для цих систем були виявленi також прихованi i рiдкiснi атрактори. Причому iснування прихованих i рiдкiсних вдається виявити виключно завдяки розгляду взаємодiї вiдповiдної коливальної системи с джерелом збудження.

2. Постановка задачi.

Розглянемо динамiчну систему, що складається з електричного двигуна обмеженої потужностi i цилiндричного бака, що частково заповнений рiдиною. Нехай електродвигун за допомогою кривошипно-шатунного механiзму збуджує горизонтальнi коливання бака. Причому потужнiсть, що споживається коливальним навантаженням (баком з рiдиною), спiвмiрна з потужнiстю джерела збудження коливань (електродвигуна). Крiм того припустимо, що швидкiсть обертання вала двигуна в усталеному режимi близька до власної частоти коливань вiльної поверхнi рiдини за головними модами. Схема подiбної системи наведена на Рис. 1.

Рис. 1: Схема системи ‘‘бак з рiдиною-електродвигун’’.

У випадку iдеальностi джерела збудження коливання вiльної поверхнi рiдини описуються за допомогою нелiнiйної крайової задачi рiвняння у частинних похiдних. Але резонанснi коливання рiдини в цилiндричних за допомогою модальної системи Мiйлза-Луковського [luk1, Lukovsky1980, luk2, Miles1976, Miles1984b, Miles1984c] можуть бути зведенi до системи звичайних диференцiальних рiвнянь. Явище резонансу саме по собi, як переважнi коливання по однiй або кiлькох модах, дає змогу звести дослiдження континуальних систем до їх маловимiрних моделей. При застосуваннi модальної системи Мiйлза-Луковського вдається вилучити з розгляду вплив нерезонансних мод коливань на динамiку резонансних мод. Коли ця процедура застосовується в задачах динамiки рiдини в цилiндрi або в сферi при резонансi, то вона видiляє, як мiнiмум, рiвняння для двох спряжених мод, якi мають однаковi власнi частоти i вiдповiдають власним функцiям за окружною координатою $\Psi$ вигляду $\cos{n\Psi}$ та $\sin\Psi$. У випадку близьких власних частот, що вiдповiдають модам з рiзними хвильовими параметрами, ця процедура [sh08] зводить задачу до чотирьох рiвнянь, причому для резонансних мод враховується їх зв’язок i взаємовплив.

У неiдеальному випадку, тобто коли збудження вiльних коливань рiдини вiдбувається за допомогою електродвигуна обмеженої потужностi, до системи чотирьох диференцiальних рiвнянь додається ще одне рiвняння, яке описує взаємодiю бака з рiдиною та електродвигуна. Так, система диференцiальних рiвнянь п’ятого порядку була побудована як для випадку вимушеного, так i для випадку параметричного резонансу в роботах [kr-sh-prmech, kr2].

Зауважимо, що у попереднiх дослiдженнях майже не враховувався такi важливi фактори як запiзнення впливiв при нелiнiйнiй взаємодiї бака з рiдиною з джерелом збудження його коливань. Запiзнення може бути присутнiм у реальних коливних системах внаслiдок обмеженостi швидкостi хвиль стиснення, розтягу, вигину, струму та електричної напруги, а також багатьох iнших факторiв. У деяких випадках вплив запiзнення не призводить до суттєвих змiн у динамiчнiй поведiнцi дослiджуваних систем. В iнших випадках запiзнення призводить не лише до суттєвих кiлькiсних змiн характеристик усталеного руху, а й до суттєвих якiсних змiн типiв усталених режимiв.

У роботi [sd-sh] була розглянута система п’яти звичайних диференцiальних рiвнянь, яка описує нелiнiйну взаємодiю мiж коливаннями вiльної поверхнi рiдини в цилiндричному баку по головним резонансним модам i обертанням вала електродвигуна обмеженої потужностi зi врахуванням запiзнення впливу електродвигуна на коливання бака з рiдиною, а також запiзнення оберненого впливу коливального навантаження на функцiонування джерела збудження

$$\frac{dp_{1}(\tau)}{d\tau}=\alpha p_{1}(\tau)-[\beta(\tau-\delta)+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}(\tau)+q_{1}^{2}(\tau)+p_{2}^{2}(\tau)+q_{2}^{2}(\tau))]q_{1}(\tau)+$$ (1)

$$+B(p_{1}(\tau)q_{2}(\tau)-p_{2}(\tau)q_{1}(\tau))p_{2}(\tau);$$

$$\frac{dq_{1}(\tau)}{d\tau}=\alpha q_{1}(\tau)+[\beta(\tau-\delta)+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}(\tau)+q_{1}^{2}(\tau)+p_{2}^{2}(\tau)+q_{2}^{2}(\tau))]p_{1}(\tau)+$$

$$+B(p_{1}(\tau)q_{2}(\tau)-p_{2}(\tau)q_{1}(\tau))q_{2}(\tau)+1;$$

$$\frac{d\beta(\tau)}{d\tau}=N_{3}-\mu_{1}q_{1}(\tau-\rho)+N_{1}\beta(\tau);$$

$$\frac{dp_{2}(\tau)}{d\tau}=\alpha p_{2}(\tau)-[\beta(\tau-\delta)+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}(\tau)+q_{1}^{2}(\tau)+p_{2}^{2}(\tau)+q_{2}^{2}(\tau))]q_{2}(\tau)-$$

$$-B(p_{1}(\tau)q_{2}(\tau)-p_{2}(\tau)q_{1}(\tau))p_{1}(\tau);$$

$$\frac{dq_{2}(\tau)}{d\tau}=\alpha q_{2}(\tau)+[\beta(\tau-\delta)+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}(\tau)+q_{1}^{2}(\tau)+p_{2}^{2}(\tau)+q_{2}^{2}(\tau))]p_{2}(\tau)-$$

$$-B(p_{1}(\tau)q_{2}(\tau)-p_{2}(\tau)q_{1}(\tau))q_{1}(\tau).$$

Тут фазовi змiннi $p_{1},q_{1}$ та $p_{2},q_{2}$ є амплiтудами коливань вiльної поверхнi рiдини за першою i другою основними домiнантними модами вiдповiдно; фазова змiнна $\beta$ пропорцiйна швидкостi обертання вала електродвигуна; $\tau$ — безрозмiрний час; $\alpha$ — коефiцiєнт в’язкого демпфування; $\mu_{1}$ — коефiцiєнт пропорцiйностi вiбрацiйного моменту; $N_{1}$ — кут нахилу статичної характеристики електродвигуна. Параметри $A$ i $B$ є константами, що залежать вiд радiуса бака $R$ i висоти налитої в нього рiдини $-d$; $N_{3}$ — мультипараметр, який залежить вiд радiуса бака, довжини кривошипа та власної частоти основного тону коливань вiльної поверхнi[kr-sh-prmech, sh08, kr-sh12]. Величина $\delta$ виражає запiзнення впливу електродвигуна на коливання бака з рiдиною; $\rho$ – запiзнення зворотного впливу коливального навантаження на електродвигун. Причому $\rho\geq\delta\geq 0$.

Для дослiдження виникнення детермiнованого хаосу у динамiчних системах використовується комплекс чисельних, чисельно-аналiтичних та комп’ютерних методiв [Kuznetsov2006, sk16]. Методика застосування цих методiв для дослiдження динамiчної поведiнки неiдеальної системи ‘‘бак з рiдиною-електродвигун’’ описана в [kr-sh11, kr-sh12].

3. Спосiб апроксимацiї малого запiзнення (Перший спосiб апроксимацiї).

Система $n$ звичайних диференцiальних рiвнянь iз запiзненням аргументу є нескiнченновимiрною динамiчною системою. Зокрема, нескiнченновимiрною динамiчною системою буде i система рiвнянь (1). Тому першим кроком у дослiдженнях система рiвнянь (1) буде наближене зведення цiєї системи до скiнченновимiрного випадку. У випадку достатньо малих значень запiзнень $\delta$ та $\rho$ може бути застосований простий та ефективний спосiб [ma-si, sh-m, sh-d]. Розкладемо функцiї $\beta(\tau-\delta)$ та $q_{1}(\tau-\rho)$ у ряд Тейлора за степенями запiзнень

$$\beta(\tau-\delta) =\beta(\tau)-\delta\cdot\frac{d\beta}{d\tau}+\delta^{2}.$$ (2)

$$q_{1}(\tau-\rho) =q_{1}(\tau)-\rho\cdot\frac{dq_{1}}{d\tau}+\rho^{2}.$$

Залишивши по два члени рядiв у розкладах (2), пiдставимо значення $\beta(\tau-\delta)$ та $q_{1}(\tau-\rho)$ у систему рiвнянь (1). Пiсля перетворень отримаємо таку систему рiвнянь

$$\frac{dp_{1}}{d\tau}=\alpha p_{1}-[\beta-\delta(N_{3}-\mu_{1}q_{1}+N_{1}\beta)+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}+q_{1}^{2}+p_{2}^{2}+q_{2}^{2})]q_{1}+B(p_{1}q_{2}-p_{2}q_{1})p_{2};$$ (3)

$$\frac{dq_{1}}{d\tau}=\alpha q_{1}+[\beta-\delta(N_{3}-\mu_{1}q_{1}+N_{1}\beta)+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}+q_{1}^{2}+p_{2}^{2}+q_{2}^{2})]p_{1}+B(p_{1}q_{2}-p_{2}q_{1})q_{2}+1;$$

$$\frac{d\beta}{d\tau}=N_{3}+N_{1}\beta-\mu_{1}q_{1}+\mu_{1}\rho(\alpha q_{1}+[\beta+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}+q_{1}^{2}+p_{2}^{2}+q_{2}^{2})]p_{1}+B(p_{1}q_{2}-p_{2}q_{1})q_{2}+1);$$

$$\frac{dp_{2}}{d\tau}=\alpha p_{2}-[\beta-\delta(N_{3}-\mu_{1}q_{1}+N_{1}\beta)+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}+q_{1}^{2}+p_{2}^{2}+q_{2}^{2})]q_{2}-B(p_{1}q_{2}-p_{2}q_{1})p_{1};$$

$$\frac{dq_{2}}{d\tau}=\alpha q_{2}+[\beta-\delta(N_{3}-\mu_{1}q_{1}+N_{1}\beta)+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}+q_{1}^{2}+p_{2}^{2}+q_{2}^{2})]p_{2}-B(p_{1}q_{2}-p_{2}q_{1})q_{1}.$$

Отримана система рiвнянь (3) є системою без запiзнень. Розмiрнiсть фазового простору цiєї системи дорiвнює п’яти. Хоча параметри $\delta$ та $\rho$ не є запiзненням в системi (3), ми вживатимемо цей термiн i надалi, щоб пiдкреслити їх походження. Зазначимо, що саме такий спосiб апроксимацiї запiзнень був застосований в роботi [sd-sh].

Для проведення чисельно-комп’ютерних експериментiв оберемо значення параметрiв системи (3) рiвними:

$$\rho=2\delta,\penalty 10000\ \delta\in[0;03];\penalty 10000\ A=12;\penalty 10000\ B=-531; \mu_{1}=024;\penalty 10000\ N_{3}=-1;\penalty 10000\ \alpha=-026;\penalty 10000\ N_{1}=-1.$$

Дивергенцiя системи (3) $(div\,F)$ в фазовому просторi дорiвнює:

$$div\,F=\frac{\partial(\frac{dp_{1}}{d\tau})}{\partial p_{1}}+\frac{\partial(\frac{dq_{1}}{d\tau})}{\partial q_{1}}+\frac{\partial(\frac{d\beta}{d\tau})}{\partial\beta}+\frac{\partial(\frac{dp_{2}}{d\tau})}{\partial p_{2}}+\frac{\partial(\frac{dq_{2}}{d\tau})}{\partial q_{2}}=4\alpha+N_{1}+(\delta+\rho)\mu_{1}p_{1}.$$ (4)

Тому на вiдмiну вiд систем з постiйною вiд’ємною дивергенцiєю, питання про локальному змiну iз плином часу фазового об’єму системи поблизу частинного розв’язку системи (3) вимагає додаткового роз’яснення. Як вiдомо [ani], змiну фазового об’єму в часi можна виразити як

$$V(t)=V_{0}e^{\overline{div\,F}t}$$

де $V(t)$ — фазовий об’єм, $V(0)$ — початковий фазовий об’єм, $\overline{div\,F}$ — усереднена за часом дивергенцiя системи. Як показали проведенi розрахунки для всiх, наведених далi в статтi, регулярних i хаотичних атракторiв усереднена по часу дивергенцiя системи буде вiд’ємною. Хоча за деяких значень часу $div\,F$ може бути додатною. Це означає, що всi атрактори системи (3) мають нульовi фазовi об’єми.

В якостi бiфуркацiйного параметру виберемо запiзнення $\delta$. Надiйна iдентифiкацiя типу атракторiв динамiчної системи може бути забезпечена тiльки при сукупному дослiдженнi основних характеристик динамiчної поведiнки. Таких як спектри ляпуновських характеристичних показникiв, фазо-параметричнi характеристики, проєкцiї фазових портретiв i розподiлiв природних iнварiантних мiр, перерiзiв Пуанкаре тощо.

Як вiдомо, необхiдною умовою хаотичностi атрактора динамiчної системи є додатнiсть максимального ляпуновського показника $\lambda_{1}$ [Kuznetsov2006, ani, sh08]. Тому спочатку обчислимо спектр ляпуновських характеристичних показникiв (надалi ЛХП) для системи (3) при змiнi запiзнення $\delta$. Ця динамiчна характеристика системи обчислювалась за допомогою узагальненого алгоритму Беннетiна-Галганi та iнших [be-ga76, be-ga80]. Задля побудови траєкторiй розв’язкiв системи (3) тут i в подальшому використовувався метод Дормана-Прiнса 8(9) порядку [do-pr]. Ця модифiкацiя методу Рунге-Кутти зi змiнним кроком чисельного iнтегрування забезпечує надзвичайну малу похибку до $O(10^{-13})$ порядку. При вiдсутностi запiзнення у системi ($\delta=\rho=0)$ сигнатура спектра ЛХП має вигляд $\{0,-,-,-,-\}$. Тобто максимальний ЛХП $\lambda_{1}=0$, а всi iншi ляпуновськi показники — вiд’ємнi. Це свiдчить про те, що атрактором системи є граничний цикл. Але вже при незначному збiльшеннi величини запiзнення до $\delta\approx 0.0004$ нульовим стає i другий ляпуновський показник $\lambda_{2}$. Сигнатура спектру ЛХП набуває вигляду $\{0,0,-,-,-\}$. Отже атрактором системи стає iнварiантний тор (квазiперiодичний атрактор).

На рис. 2 побудовано графiк залежностi перших двох ЛХП системи вiд значення запiзнення $\delta$. Зауважимо, що початковi данi для проведення розрахункiв вибиралися в околi початку координат фазового простору системи (3). Крок змiни значення $\delta$ дорiвнює $0.0001$. На цьому рисунку значення максимального (першого) показника нанесенi чорним кольором, а другого — червоним. Аналiз цього рисунку показує, що при $0.0004\leq\delta\leq 0.013$ атракторами системи будуть iнварiантнi тори, оскiльки перший (чорна лiнiя на графiку) i другий (червона лiнiя на графiку) ЛХП є нульовими (з точнiстю до похибки чисельного алгоритму). Зауважимо, що роздiльної здатностi цього рисунку на вистачає, щоб чiтко iдентифiкувати граничнi цикли на надзвичайно малому промiжку $0\leq\delta\leq 0.0004$. Але зробити таку iдентифiкацiю можливо на пiдставi безпосереднього аналiзу даних чисельних розрахункiв на цьому промiжку.

Як випливає з аналiзу графiкiв перших двох ляпуновських показникiв, побудованих на рис. 2, при подальшому зростаннi значення $\delta$ вiдбувається низка бiфуркацiй, якi призводять до змiни типiв усталених режимiв системи (3).

Рис. 2: Графiк перших двох ляпуновських показникiв системи (3).

Так при $\delta>0.013$ на вiдносно невеликому промiжку значень $\delta$ другий ЛХП стає вiд’ємним, а перший залишається нульовим. Це свiдчить про виникнення граничного циклу на торi. Далi при зростаннi $\delta$ перший ЛХП стає додатним, а другий — нульовим, що свiдчить про виникнення хаотичного атрактору. Зауважимо, що така послiдовнiсть бiфуркацiй є характерною при переходi до хаосу внаслiдок руйнування iнварiантного тору [Kuznetsov2006, sk16]. Далi, при зростаннi $\delta$ вiдбувається низка бiфуркацiй ‘‘цикл’’ — ‘‘хаос’’. I, нарештi, при $\delta>0.22$ спостерiгається бiфуркацiя ‘‘хаос’’ — ‘‘гiперхаос’’. Виниклий гiперхаотичний атрактор має два додатних ляпуновських показника. Сигнатура спектру ЛХП гiперхаотичного атрактора має вигляд $(+,+,0,-,-)$. Бiльш детально бiфуркацiю ‘‘хаос’’ — ‘‘гiперхаос’’ ми розглянемо далi.

Фазо-параметричну характеристику системи (надалi ФПХ) можна побудувати за допомогою метода Ено [hn82, hn76]. Сiчною поверхнею оберемо площину $S:\beta+1.6=0$. На пiдставi системи (3) будуємо допомiжну систему рiвнянь (5) з новим ‘‘часом’’ $S$.

$$\frac{dp_{1}}{dS}=\frac{\alpha p_{1}-[\beta-\delta(N_{3}-\mu_{1}q_{1}+N_{1}\beta)+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}+q_{1}^{2}+p_{2}^{2}+q_{2}^{2})]q_{1}+B(p_{1}q_{2}-p_{2}q_{1})p_{2}}{N_{3}+N_{1}\beta-\mu_{1}q_{1}+\mu_{1}\rho(\alpha q_{1}+[\beta+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}+q_{1}^{2}+p_{2}^{2}+q_{2}^{2})]p_{1}+B(p_{1}q_{2}-p_{2}q_{1})q_{2}+1)};$$ (5)

$$\frac{dq_{1}}{dS}=\frac{\alpha q_{1}+[\beta-\delta(N_{3}-\mu_{1}q_{1}+N_{1}\beta)+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}+q_{1}^{2}+p_{2}^{2}+q_{2}^{2})]p_{1}+B(p_{1}q_{2}-p_{2}q_{1})q_{2}+1}{N_{3}+N_{1}\beta-\mu_{1}q_{1}+\mu_{1}\rho(\alpha q_{1}+[\beta+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}+q_{1}^{2}+p_{2}^{2}+q_{2}^{2})]p_{1}+B(p_{1}q_{2}-p_{2}q_{1})q_{2}+1)};$$

$$\frac{d\beta}{dS}=1;$$

$$\frac{dp_{2}}{dS}=\frac{\alpha p_{2}-[\beta-\delta(N_{3}-\mu_{1}q_{1}+N_{1}\beta)+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}+q_{1}^{2}+p_{2}^{2}+q_{2}^{2})]q_{2}-B(p_{1}q_{2}-p_{2}q_{1})p_{1}}{N_{3}+N_{1}\beta-\mu_{1}q_{1}+\mu_{1}\rho(\alpha q_{1}+[\beta+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}+q_{1}^{2}+p_{2}^{2}+q_{2}^{2})]p_{1}+B(p_{1}q_{2}-p_{2}q_{1})q_{2}+1)};$$

$$\frac{dq_{2}}{dS}=\frac{\alpha q_{2}+[\beta-\delta(N_{3}-\mu_{1}q_{1}+N_{1}\beta)+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}+q_{1}^{2}+p_{2}^{2}+q_{2}^{2})]p_{2}-B(p_{1}q_{2}-p_{2}q_{1})q_{1}}{N_{3}+N_{1}\beta-\mu_{1}q_{1}+\mu_{1}\rho(\alpha q_{1}+[\beta+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}+q_{1}^{2}+p_{2}^{2}+q_{2}^{2})]p_{1}+B(p_{1}q_{2}-p_{2}q_{1})q_{2}+1)};$$

$$\frac{d\tau}{dS}=\frac{1}{N_{3}+N_{1}\beta-\mu_{1}q_{1}+\mu_{1}\rho(\alpha q_{1}+[\beta+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}+q_{1}^{2}+p_{2}^{2}+q_{2}^{2})]p_{1}+B(p_{1}q_{2}-p_{2}q_{1})q_{2}+1)}.$$

Далi на кожному кроцi чисельного iнтегрування системи (3) обчислюємо величину $S_{n}$, де $n$ номер кроку чисельного iнтегрування. Припустимо, що мiж $n$ i $n+1$ кроками чисельного iнтегрування величина $S_{n}$ змiнює знак. Як доведено у вище процитованих роботах Ено, проiнтегрувавши тим же чисельним методом допомiжну систему (5) тiльки на одному кроцi чисельного iнтегрування рiвному $-\triangle S_{n+1}$, ми отримаємо координати першої точки перерiзу Пуанкаре. Продовжуючи цей процес знайдемо як завгодно багато точок перерiзу Пуанкаре.

Рис. 3: Фазо-параметрична характеристика системи (3) за змiнною $q_{1}$

Фазо-параметрична характеристика системи (3) за змiнною $q_{1}$ побудована на рис. 3. Зауважимо, що ця характеристика побудована для початкових значень $p_{1}(0)=q_{1}(0)=\beta(0)=p_{2}(0)=0,q_{2}(0)=1.$ Окремим лiнiям на цiй характеристицi вiдповiдають граничнi цикли системи. Натомiсть густо-чорним скупченням точок вiдповiдають або iнварiантнi тори, або хаотичнi (гiперхаотичнi) атрактори. Iдентифiкацiя типу атрактора проводиться на пiдставi обчислення та аналiзу сигнатури спектру ЛХП. Уважно поглянувши на рис. 3, можна помiтити, що при $0\leq\delta<0.0004$ ФПХ зображується лiнiєю. З цього випливає, що атракторами системи є граничнi цикли. Цей факт вже вiдзначався нами пiд час аналiзу графiкiв ЛХП з рис. 2, але тодi роздiльної здатностi цього рисунку не вистачало для чiткої вiзуалiзацiї iснування граничних циклiв.

Отже при вiдсутностi запiзнення $(\rho=\delta=0)$ атрактором системи є граничний цикл простої однотактної структури. Але у роботi [sh-si] було встановлено, що при так обраних параметрах системи (1) в нiй iснують два граничнi цикли, причому двовимiрна проєкцiя $(q_{1},q_{2})$ цих циклiв симетрична вiдносно прямої $q_{2}=0$. Звiсно кожен з цих граничних циклiв має власний басейн притягання. В роботi [sh-si] такi симетричнi граничнi множини у розглянутiй областi значень параметрiв були виявленi i для граничних циклiв, i для iнварiантних торiв, i для хаотичних атракторiв. Вiдмiтимо, що загальна бiфуркацiйна поведiнка, яка випливає з рис. 3 збiгається з бiфуркацiйною поведiнкою згаданою пiд час аналiзу рис. 2.

Рис. 4: Фазо-параметрична характеристика системи (3) за змiнною $q_{2}.$

Ще одним цiкавим ефектом впливу рiзних параметрiв, зокрема запiзнення, на динамiчну поведiнку системи є так зване ‘‘перемикання’’ атракторiв. На рис. 4 одночасно побудованi двi фазо-параметричнi характеристики системи (3) за змiнною $q_{2}$. Зеленим кольором позначенi точки цiєї характеристики отриманi за початкових умов

$$p_{1}(0)=q_{1}(0)=\beta(0)=p_{2}(0)=0,q_{2}(0)=-1.$$ (6)

При цьому запiзнення $\delta$ змiнювалося в iнтервалi $0.019\leq\delta<0.0218$. Вiдповiдно червоним кольором нанесенi точки цiєї характеристики побудованi за початкових умов

$$p_{1}(0)=q_{1}(0)=\beta(0)=p_{2}(0)=0,q_{2}(0)=1.$$ (7)

на тому ж iнтервалi змiни запiзнення $\delta$. Вибранi початковi данi належать до рiзних басейнiв притягання вище означених симетричних атракторiв. З рис. 4 видно, що за фiксованого значення $\delta$ кожна з пiвплощин мiстить точки, позначенi лише одним з кольорiв. Проте зi змiною значення запiзнення кольори точок, що належать однiй з пiвплощин, $q_{2}>0$ або $q_{2}<0$, можуть змiнюватись. Це i є ефект ‘‘перемикання’’ атракторiв. Тобто при змiнi запiзнення траєкторiя може притягнутися як до одного, так i до iншого з симетричних атракторiв. Таким чином, запiзнення змiнює не тiльки тип атрактора (граничний цикл, iнварiантний тор, хаотичний атрактор), а також може змiнювати басейни притягання однотипних атракторiв. Але зазначимо, що такi ‘‘перемикання’’ мають мiсце тiльки при змiнi запiзнення в iнтервалi $0\leq\delta<0.02185$. При подальшому збiльшеннi $\delta$, незалежно вiд початкових, траєкторiї притягуються до єдиного атрактора.

(а) $\delta=0$.

(б) $\delta=0.01$.

(в) $\delta=0.013$.

(г) $\delta=0.014$.

Рис. 5: Проєкцiї фазових портретiв граничних циклiв (а), iнварiантних торiв (б), резонансних циклiв на торi (в) та хаотичних атракторiв (г) системи (3).

Далi побудуємо низку фазових портретiв системи (3). Домовимося проєкцiї фазових портретiв, побудованих при початкових умовах $(\ref{ic1})$ позначати зеленим кольором, а вiдповiднi проєкцiї побудованi при початкових умовах $(\ref{ic2})$ позначати червоним кольором. На рис. 5(a) побудованi проєкцiї симетричних граничних циклiв, якi iснують у системi при вiдсутностi запiзнення. Обидва цикли мають просту однотактну структуру. У обох циклiв сигнатура спектра ЛХП має вигляд $\{0,-,-,-,-\}$. Такi граничнi цикли iснують при $\delta\in[0,0.0004)$. При $\delta\approx 0.0004$ вiдбувається бiфуркацiя Неймарка [ot2002], в результатi якої симетричнi граничнi цикли зникають i атракторами системи стають два симетричних iнварiантних тори. Проєкцiї фазових портретiв таких торiв побудованi на рис. 5(б). Сигнатури спектрiв ЛХП цих торiв має вигляд $\{0,0,-,-,-\}$. Також зазначимо, що для всiх початкових даних значення ЛХП розглянутих пiд час дослiджень атракторiв збiгаються з точнiстю до $O(10^{-4})$.

При подальшому зростаннi значень запiзнення у системi (3) були виявленi симетричнi резонанснi цикли на поверхнi iнварiантних торiв та симетричнi хаотичнi атрактори. Приклади проєкцiй таких резонансних циклiв i хаотичних атракторiв наведенi на рис. 5 (в), (г). У пiдрисуночних пiдписах вказанi значення запiзнень при яких побудованi цi усталенi граничнi множини. Зазначимо, що всi резонанснi цикли на торах мають багатотактну структуру подiбну приведеному на рис. 5 (в). При цьому сигнатура спектрiв ЛХП залишається вигляду $\{0,-,-,-,-\}$. Всi хаотичнi атрактори, якi iснують у системи (3) при значеннях $\delta<0.0218$ мають сигнатуру $\{+,0,-,-,-\}$.

Первинний аналiз побудованих графiкiв перших двох ляпуновських характеристичних показникiв (рис. 2) i ФПХ (рис. 3, рис. 4) показує, що зi зростанням значення запiзнень в системi (1) вiдбуваються чисельнi змiни типiв атракторiв. З’являються i зникають граничнi цикли, iнварiантнi тори та хаотичнi атрактори. Отже фактори запiзнення iстотно впливають на динамiчну поведiнку системи. Не зупиняючись детально на бiфуркацiях Неймарка та сценарiях Фейгенбаума [fei1, fei2] i Манневiлля-Помо [man-p, p-man] основну увагу придiлимо бiфуркацiї, яка вiдбувається при $\delta\approx 0.0218.$ Зауважимо, що перехiд до хаосу у системi ‘‘бак з рiдиною—електродвигун’’ за вищевказаними сценарiями достатньо детально вивчались у роботах [kr-sh11, kr-sh12, sh-si].

(а) $\delta=0.021$.

(б) $\delta=0.022$.

Рис. 6: Перерiзи Пуанкаре двох симетричних хаотичних атракторiв першого типу (а) та хаотичного атрактора другого типу (б) iз сiчною площиною $\beta+1.6=0$.

Отже у лiвому пiвоколi точки $\delta\approx 0.0218$ iснують два симетричних хаотичних атрактори системи, у кожного з яких наявний свiй окремий басейн притягання. Проєкцiї перерiзiв Пуанкаре цих атракторiв побудованi на рис. 6 (а). При збiльшеннi значення запiзнення, а саме при $\delta>0.0218$, два симетричних хаотичних атрактори, якi iснували при $0.021<\delta<0.0218$, зникають i у системi виникає новий атрактор. Перш за все вiдмiтимо, що цей атрактор буде гiперхаотичним, оскiльки його сигнатура спектру ЛХП має вигляд $\{+,+,0,-,-\}$. Тобто цей атрактор має не один, а два додатних ляпуновських показника. Перерiз Пуанкаре виниклого гiперхаотичного атрактора побудований на рис. 6 (б). Перехiд вiд двох симетричних хаотичних атракторiв до гiперхаотичного вiдбувається за одним iз варiантiв сценарiю узагальненої перемiжностi. Такий сценарiй, який описує перехiд вiд хаотичного атрактора одного типу до хаотичного атрактора iншого типу був спочатку виявлений для неiдеальних динамiчних систем [kr-sh12, sh-si, sh21, sh-seAR]. Згодом такий сценарiй був виявлений i у iдеальних динамiчних системах [Shvets2023, Horchakov1, Horchakov2], i для максимальних атракторiв [Donetskyi, Shvets2022, Shvets205].

На вiдмiну вiд класичної перемiжностi за Манневiллем-Помо [man-p, p-man] рух траєкторiї по виниклому атрактору мiстить не ламiнарну, а так звану грубо-ламiнарну фазу. Причому цих грубо-ламiнарних фаз може бути бiльше одної. Одними з ознак реалiзацiї в системi сценарiю узагальненої перемiжностi є двi наступнi ознаки. По-перше, суттєве зростання об’єму областi локалiзацiї атрактора у фазовому просторi. Ця ознака чiтко простежується з рис. 3 в околi точки $\delta\approx 0.0218$. По-друге — збiльшення величини максимального ляпуновського характеристичного показника пiсля проходження точки бiфуркацiї, яке можна побачити на рис. 2. Виниклий гiперхаотичний атрактор являє собою ‘‘склейку’’ двох зниклих хаотичних атракторiв. На рис. 6 (б) чiтко простежуються двi густо-чорнi областi, якi за формою дуже схожi на вiдповiднi перерiзи Пуанкаре симетричних атракторiв з рис. 6 (а). Кожна з двох густо-чорних областей з рис. 6 (б) є грубо-ламiнарною фазою узагальненої перемiжностi. Турбулентна фаза узагальненої перемiжностi на цьому рисунку зображається рiдше нанесеними точками. Рух траєкторiї по гiперхаотичному атрактору здiйснюється наступним чином. Розпочавши хаотичнi блукання в областi першої грубо-ламiнарної фази, у непередбачуваний момент часу траєкторiя покидає цю область i переходить у турбулентну фазу (рiдше нанесенi точки на рис. 6 (б). Пiсля цього, знов у непередбачуваний момент часу, траєкторiя переходить в одну з грубо-ламiнарних фаз. Причому можливо як повернення у першу грубо-ламiнарну фазу, так i перехiд у другу грубо-ламiнарну фазу. Такi переходи ‘‘одна з грубо-ламiнарних фаз’’ $\rightarrow$ ‘‘турбулентна фаза’’ $\rightarrow$ ‘‘одна з грубо-ламiнарних фаз’’ повторюються нескiнчене число разiв. При цьому час знаходження траєкторiї в однiй з грубо-ламiнарних фаз суттєво перевищує час знаходження у турбулентнiй фазi. Зауважимо, що реалiзацiя такого сценарiю може бути вивчена i на фазових портретах, i на розподiлах природних iнварiантних мiр по фазовим портретам.

4. Другий спосiб апроксимацiї запiзнення.

Пiд час побудови системи (3) припускалось, що запiзнення достатньо малi. Тому для апроксимацiї впливу запiзнень були застосованi розклади в ряд Тейлора за степенями малих запiзнень. Причому у цих розкладах вiдкидались члени другого i вищих порядкiв малостi. Звичайно такий спосiб не пiдходить для дослiдження динамiки системи при вiдносно великому значеннi запiзнення. У такому випадку може бути запропонована методика викладена в [ma-si]. Подiлимо сегмент $[-\delta;0]$ на $m$ рiвних частин i введемо новi функцiї:

$$q_{1_{i}}(\tau)=q_{1}(\tau-\frac{i\rho}{m}),\penalty 10000\ \beta_{i}(\tau)=\beta(\tau-\frac{i\delta}{m}),\penalty 10000\ i\in\{0,\dots,m\}.$$ (8)

Тодi систему (1) можна апроксимувати за допомогою такої моделi врахування запiзнення:

$$\frac{dp_{1}}{d\tau}=\alpha p_{1}-[\beta_{m}+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}+q_{1}^{2}+p_{2}^{2}+q_{2}^{2})]q_{1}+B(p_{1}q_{2}-p_{2}q_{1})p_{2};$$

$$\frac{dq_{1}}{d\tau}=\alpha q_{1}+[\beta_{m}+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}+q_{1}^{2}+p_{2}^{2}+q_{2}^{2})]p_{1}+B(p_{1}q_{2}-p_{2}q_{1})q_{2}+1;$$

$$\frac{d\beta}{d\tau}=N_{3}+N_{1}\beta-\mu_{1}q_{1_{m}};$$

$$\frac{dp_{2}}{d\tau}=\alpha p_{2}-[\beta_{m}+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}+q_{1}^{2}+p_{2}^{2}+q_{2}^{2})]q_{2}-B(p_{1}q_{2}-p_{2}q_{1})p_{1};$$ (9)

$$\frac{dq_{2}}{d\tau}=\alpha q_{2}+[\beta_{m}+\frac{A}{2}(p_{1}^{2}+q_{1}^{2}+p_{2}^{2}+q_{2}^{2})]p_{2}-B(p_{1}q_{2}-p_{2}q_{1})q_{1};$$

$$\frac{dq_{1_{i}}}{d\tau}=\frac{m}{\rho}[q_{1_{i-1}}-q_{1_{i}}],\penalty 10000\ i\in\{1,\dots,m\};$$

$$\frac{d\beta_{i}}{d\tau}=\frac{m}{\delta}[\beta_{i-1}-\beta_{i}],\penalty 10000\ i\in\{1,\dots,m\}.$$

Система (9) є системою звичайних диференцiальних рiвнянь ($2m+5$)-ого порядку. Запiзнення $\delta$ та $\rho$ є додатковими параметрами. Тут апроксимованi похiднi прямують до похiдних з системи (1) при $m\rightarrow\infty$ [ma-si]. Зауважимо, що саме такий метод апроксимацiї запiзнення застосовувався неiдеальних динамiчних систем розглянутих у роботах [sh-m, sh-d].

Аналогiчно до попереднього роздiлу, оберемо значення параметрiв рiвними

$$\rho=2\delta;\penalty 10000\ A=12;\penalty 10000\ B=-531; \mu_{1}=024;\penalty 10000\ N_{3}=-1;\penalty 10000\ \alpha=-026;\penalty 10000\ N_{1}=-1.$$

(а)

(б) $m=50$

Рис. 7: Проєкцiї фазових портретiв системи, побудованi з використанням вiдповiдних моделей при $\delta=0.01$.

Спочатку припустимо, що запiзнення мале, наприклад, $\delta=0.01$. Перш за все проведемо порiвняння результатiв побудови фазових портретiв за першим та другим способами апроксимацiї запiзнення. На рис. 7(a) побудована проєкцiя фазового портрету системи (3). Тобто розрахунки фактично проводились для вихiдної системи (1) за першим способом апроксимацiї запiзнення. Вiдповiдно на рис. 7(б) побудована проєкцiя фазових портрету системи (9). Тут побудова для вихiдної системи (1) проводилась за другим способом апроксимацiї запiзнення при $m=50$. Причому час необхiдний для проведення комп’ютерних розрахункiв за другим способом апроксимацiї запiзнення приблизно у 50 разiв перевищує час для проведення розрахункiв за першим способом апроксимацiї запiзнення. З використанням першого та другого способу апроксимацiї запiзнення були обчисленi сигнатури спектру ЛХП для кожного з усталених режимiв наведених на рис. 7(a), (б). У кожному з випадкiв сигнатура спектра має вигляд $\{0,0,-,-,-\}$. Отже усталенi режими i у одному, i у другому випадках є iнварiантними торами. Зауважимо, що проєкцiї фазових портретiв цих торiв якiсно збiгаються. Враховуючи зауваження про неспiвставнi затрати часу для комп’ютерних розрахункiв стає очевидним, що для малих значень запiзнення другий, значно уточнений спосiб апроксимацiї запiзнень, застосовувати недоцiльно.

Рис. 8: Фазо-параметрична характеристика вихiдної системи розрахована за першим способом апроксимацiї (червоний колiр) та за другим способом апроксимацiї (чорний колiр) iз сiчною площиною $\beta+1.6=0$

Принципово змiнюється ситуацiя при вiдносно великих значеннях запiзнень. Як i у попередньому роздiлi в якостi бiфуркацiйного параметру вибираємо запiзнення $\delta$. Розглянемо промiжок змiни запiзнення $0.24\leq\delta\leq 0.3$. На рис. 8 побудованi ФПХ систем ‘‘бак з рiдиною — електродвигун’’ розрахованi за першим способом апроксимацiї запiзнення (нанесена червоним кольором, $q_{1}>4$) i другим способом (нанесена чорним кольором, $q_{1}<4$). Причому при другому способi апроксимацiї запiзнень значення $m$ вибиралося з промiжку $[15,50]$. Вигляд ФПХ практично не змiнювався при збiльшеннi $m$. Одразу стає помiтною разюча несхожiсть цих характеристик. ФПХ побудована за першим способом апроксимацiї являє собою вiдокремлену лiнiю. Така структура характеристики притаманна системам, атракторами яких є однотактнi граничнi цикли. Натомiсть ФПХ побудована за другим способом демонструє, що у дослiджуванiй системи вiдбувається складний бiфуркацiйний процес. Окремi гiлки цiєї характеристики вiдповiдають граничним циклам, густо-чорнi дiлянки хаотичним атракторам. Помiтнi так званi вiкна перiодичностi у хаосi. Таким чином використання простого першого способу апроксимацiї запiзнення призводить до грубих помилок у дослiдженнi динамiки системи. Зокрема повнiстю втрачається iнформацiя про реально iснуючi хаотичнi усталенi режими.

(а) $\delta=0.24$.

(б) $\delta=0.26$.

(в) $\delta=0.28$.

(г) $\delta=0.283$.

Рис. 9: Проєкцiї фазових портретiв граничних циклiв (а), (б) та хаотичних атракторiв (в), (г).

Розглянемо деякi режими динамiки системи (1) на пiдставi аналiзу ФПХ побудованої за другим способом апроксимацiї запiзнень. У лiвiй частинi цiєї ФПХ наявнi окремi гiлки, якi вiдповiдають рiзним граничним циклам чiтко помiтнi точки розгалуження гiлок цього бiфуркацiйного дерева. Такi точки розгалуження визначають точки бiфуркацiї граничних циклiв. При $0.24\leq\delta<0.257$ єдиним атрактором системи буде однотактний граничний цикл перiоду $T\approx 3.01$. Проєкцiя фазового портрету такого циклу побудована на рис. 9 (а). При зростаннi запiзнення, пiсля проходження точки $\delta\approx 0.257$, цей граничний цикл втрачає стiйкiсть i у системi народжується двотактний граничний цикл перiоду $2T$. Його проєкцiя фазового портрету побудована на рис. 9 (б). Наступнi бiфуркацiї подвоєння перiоду вiдбуваються у точках $\delta\approx 0.242$ i $\delta\approx 0.276$. У результатi цих бiфуркацiй у системi спочатку народжується граничний цикл перiоду $4T$, а потiм $8T$. Такий нескiнчений каскад бiфуркацiй подвоєння перiодiв граничних циклiв завершується виникненням хаотичного атрактора при $\delta\approx 0.2784$. Проєкцiя фазового портрету такого хаотичного атрактора, побудованого при $\delta\approx 0.28$, наведена на рис. 9 (в). Пiдтвердженням саме хаотичностi цього атрактора є обчислена сигнатура спектру ЛХП, яка має вигляд $\{+,0,-,-,-\}$. Перехiд вiд регулярного усталеного режиму до хаотичного вiдбувається у строгiй вiдповiдностi з сценарiєм Фейгенбаума [fei1, fei2].

Надалi при зростаннi $\delta$ виникає новий хаотичний атрактор, проєкцiя фазового портрета якого побудована на 9 (г). Такий атрактор народжується за одну жорстку бiфуркацiю при проходженнi точки $\delta\approx 0.2815$. Тут реалiзується сценарiй узагальненої перемiжностi [sh-si, sh21]. Причому, на вiдмiну вiд узагальненої перемiжностi знайденої в попередньому роздiлi, у цьому випадку ми маємо тiльки одну грубо-ламiнарну фазу.

(а) $\delta=0.24$.

(б) $\delta=0.26$.

(в) $\delta=0.28$.

(в) $\delta=0.283$.

Рис. 10: Фур’є-спектри граничних циклiв (а), (б) та хаотичних атракторiв (в), (г) системи (9) при $m=15$.

На завершення дослiдимо Фур’є-спектри побудованих атракторiв неiдеальної системи ‘‘бак з рiдиною — електродвигун’’. Зазначимо, що цi спектри будуються за методикою робiт [SchusterJust2005, Kuznetsov2006, sh08]. Такi спектри є графiками залежностi спектральної густини $S(\omega)$ вiд частоти $\omega$. На рис. 10 (а), (б) вiдповiдно побудованi Фур’є-спектри граничного циклу та його першої бiфуркацiї подвоєння перiоду. Обидва Фур’є-спектра граничних циклiв є дискретними та рiвномiрними з чiткими спектральними пiками. Причому пiсля першої бiфуркацiї подвоєння перiоду можна побачити появу нових гармонiк спектру рiвно посерединi iнтервалiв мiж двома сусiднiми гармонiками першого циклу. Поява таких ‘‘половинних’’ гармонiк спостерiгається i для кожної нової бiфуркацiї при здiйсненнi сценарiю Фейгенбаума. На рис. 10 (в), (г) побудованi Фур’є-спектри двох хаотичних атракторiв. Перший хаотичний атрактор виникає за сценарiєм Фейгенбаума, а другий — за сценарiєм узагальненої перемiжностi. Обидва Фур’є-спектри неперервнi, причому у другого спектру помiтна тенденцiя до зникнення спектральних пiкiв.

Особливо пiдкреслимо, що якби для дослiджень при змiнi значень запiзнення на промiжку $0.24\leq\delta\leq 0.3$ використовувався перший, бiльш простий, спосiб апроксимацiї запiзнення, то вся iнформацiя про хаотичнi усталенi режими та сценарiї переходу до хаосу була би втрачена.

I.A. Seit-Dzhelil, National Technical University of Ukraine ‘‘Igor Sikorsky Kyiv Polytechnic Institute’’, Prospect Beresteiskyi 37, 03056, Kyiv, Ukraine ilmiseitdzelil17@gmail.com.

A.Yu. Shvets, Institute of Mathematics of the National Academy of Sciences of Ukraine, st. Tereschenkivska 3, 01024, Kyiv, Ukraine oshvets@imath.kiev.ua.