1 Вступ
Лiнiйнi крайовi задачi для систем звичайних диференцiальних рiвнянь широко використовують для моделювання рiзноманiтних процесiв як в природi, так i в економiцi чи суспiльствi. Питання щодо розв’язностi таких задач та властивостей їх розв’язкiв є iстотно бiльш складними, нiж для добре вивченої задачi Кошi, з огляду на велику рiзноманiтнiсть крайових умов.
Умови коректної розв’язностi неоднорiдних лiнiйних крайових задач iз досить загальними крайовими умовами та неперервностi їх розв’язкiв за параметром встановлено в працях I. Т. Кiгурадзе [1, 2] i його послiдовникiв [3, 4, 5, 6, 7, 8]. Характерною особливiстю таких задач є задання крайових умов у виглядi з використанням довiльного лiнiйного неперервного оператора на банаховому (дiйсному або комплексному) просторi разiв неперервно диференцiйовних функцiй, де — порядок диференцiальних рiвнянь, якi утворюють систему.
Згодом клас дослiджуваних крайових задач iстотно розширили. Було уведено i дослiджено лiнiйнi крайовi задачi, розв’язки яких пробiгають вибраний комплексний банахiв функцiональний простiр — простiр разiв неперервно диференцiйовних функцiй [10, 11], де , простiр Гельдера порядку [12, 14, 13] або простiр Соболєва–Слободецького порядку [15, 16, 17, 18, 19, 20, 21, 22], за природного припущення, що крайовий оператор є неперервним на вибраному просторi. Для цих задач знайдено достатнi та необхiднi умови коректної розв’язностi та неперервностi за параметром розв’язкiв у вказаних просторах, та показано, що похибка i нев’язка розв’язку мають однаковий порядок малостi.
Отриманi результати знайшли застосування до дослiдження граничних властивостей матриць Грiна крайових задач [5, 6], рiзних багатоточкових крайових задач [11, 23] та їх апроксимативних властивостей щодо загальних крайових задач [25, 26].
В останнiй час до дослiджуваного класу було долучено лiнiйнi диференцiальнi системи з недоозначеними або переозначеними крайовими умовами, розв’язки яких пробiгають вибраний простiр Соболєва–Слободецького [27, 28, 29, 30]. Було розроблено новий пiдхiд до аналiзу таких крайових задач за допомогою їх прямокутних числових характеристичних матриць. Вiн дозволив встановити фредгольмовiсть оператора задачi, знайти його iндекс i виразити -характеристики оператора (тобто вимiрностi його ядра i коядра) у термiнах характеристичної матрицi задачi та, як наслiдок, встановити достатню i необхiдну умову коректної розв’язностi задачi. Крiм того, було доведено граничнi теореми для послiдовностей характеристичних матриць дослiджуваних задач, з яких випливає напiвнеперервнiсть зверху -характеристик операторiв цих задач.
Мета цiєї статтi — розвинути зазначений пiдхiд, поширивши його на лiнiйнi диференцiальнi системи, розв’язки яких розглядаються у вибраному просторi неперервно диференцiйовних функцiй. У статтi розглядаються лiнiйнi задачi з найбiльш загальними крайовими умовами для систем звичайних диференцiальних рiвнянь першого порядку, розв’язки яких пробiгають комплексний банахiв простiр разiв неперервно диференцiйовних функцiй на скiнченному замкненому iнтервалi дiйсної осi, де — довiльне натуральне число. Кiлькiсть скалярних крайових умов є довiльною, тобто їх набiр може бути як недоозначеним, так i переозначеним щодо диференцiальної системи. У статтi доведено фредгольмовiсть оператора задачi, знайдено його iндекс i -характеристики, а також доведено граничнi теореми для послiдовностей характеристичних матриць i -характеристик задач. Частину результатiв проiлюстровано на прикладах одноточкової i багатоточкової крайових задач.
2 Постановка задачi
Нехай числа задовольняють умову . Позначимо коротко через , де , комплексний банахiв простiр усiх разiв неперервно диференцiйовних на функцiй , надiлений нормою
|
|
|
Зокрема, — банахiв простiр усiх неперервних на комплекснозначних функцiй. Позначимо вiдповiдно через та , де , комплекснi банаховi простори, утворенi вектор-функцiями вимiрностi та матрицями-функцiями розмiру , усi компоненти яких належать до
; при цьому вектори iнтерпретуємо як стовпцi. Норма вектор-функцiї у просторi дорiвнює сумi норм усiх її компонент у , а норма матрицi-функцiї у просторi дорiвнює максимуму норм усiх її стовпцiв у . Норми у цих просторах позначаємо також через , оскiльки з контексту завжди буде зрозумiло про норму в якому просторi (скалярних функцiй, вектор-функцiй чи матриць-функцiй) йде мова. Як звичайно, та — банаховi простори усiх комплексних числових векторiв вимiрностi та комплексних числових матриць розмiру вiдповiдно, де . Для числових векторiв i матриць використовуємо аналогiчнi норми, якi позначаємо через .
Нехай довiльно вибрано числа . На скiнченному iнтервалi розглянемо таку лiнiйну крайову задачу для системи диференцiальних рiвнянь першого порядку:
|
|
|
(2.1) |
|
|
|
(2.2) |
Тут довiльно задано матрицю-функцiю , вектор-функцiю , числовий вектор i лiнiйний неперервний оператор
|
|
|
Крайова умова (2.2) задає скалярних крайових умов для системи диференцiальних рiвнянь першого порядку. У випадку ця крайова умова є перевизначеною, а у випадку вона є недовизначеною щодо диференцiальної системи (2.1).
Розв’язок розглянутої крайової задачi iнтерпретуємо як вектор-функцiю , що задовольняє рiвняння (2.1) на i умову (2.2). Вiдображення є лiнiйним неперервним оператором на парi просторiв i .
Звiсно, розв’язки системи (2.1) заповнюють увесь простiр , якщо його права частина пробiгає увесь простiр . Отже, крайова умова (2.2) є найбiльш загальною для цiєї системи. Вона охоплює всi вiдомi типи класичних крайових умов (початковi умови задачi Кошi, дво- та багатоточковi умови, iнтегральнi та iнтегро-диференцiальнi умови), а також некласичнi крайовi умови, якi мiстять похiднi порядку шуканої функцiї.
3 Основнi результати
Сформулюємо основнi результати статтi.
Перепишемо крайову задачу (2.1), (2.2) у виглядi рiвняння за допомогою лiнiйного неперервного оператора
|
|
|
(3.1) |
Теорема 3.1.
Оператор (3.1) є фредгольмовим з iндексом .
Нагадаємо, що лiнiйний неперервний оператор
на парi банахових просторiв i називають фредгольмовим, якщо його ядро та коядро скiнченновимiрнi. Якщо оператор фредгольмiв, то його область визначення замкнена в [31, Лема 19.1.1]. Iндексом фредгольмового оператора називають число
|
|
|
У випадку теорема 3.1 встановлена в [9, теорема 1].
Позначимо через єдиний розв’язок класу такої матричної задачi Кошi:
|
|
|
(3.2) |
де i позначають вiдповiдно нульову i одиничну матрицi розмiру .
Означення 3.2.
Комплексну числову матрицю розмiру називаємо характеристичною для крайової задачi (2.1), (2.2), якщо кожний стовпчик цiєї матрицi є результатом дiї оператора на стовпчик з тим же номером матрицi-функцiї . Цю характеристичну матрицю позначаємо через .
Теорема 3.3.
Для -характеристик фредгольмового оператора (3.1) правильнi формули
|
|
|
(3.3) |
|
|
|
(3.4) |
Як звичайно, позначає ранг числової матрицi . Отже, вимiрностi ядра i коядра оператора (3.1) вiдповiдно збiгаються з вимiрностями ядра i коядра лiнiйного оператора, породженого матрицею на парi просторiв i .
Наслiдок 3.4.
Оператор (3.1) є оборотним (тобто топологiчним iзоморфiзмом) тодi й лише тодi, коли i квадратна матриця є невиродженою.
Поряд iз задачею (2.1), (2.2), розглянемо послiдовнiсть крайових задач вигляду
|
|
|
(3.5) |
|
|
|
(3.6) |
параметризованих числом . Тут , , , а — лiнiйний неперервний оператор на парi просторiв i .
Пов’яжемо з крайовими задачами (3.5), (3.6) послiдовнiсть лiнiйних неперервних операторiв
|
|
|
(3.7) |
i послiдовнiсть їх характеристичних матриць , параметризованi числом . Як звичайно, позначає збiжнiсть послiдовностi операторiв до у сильнiй операторнiй топологiї.
Теорема 3.5.
Якщо , то (границi при ).
Теорема 3.6.
Припустимо, що
|
|
|
(3.8) |
Тодi
|
|
|
(3.9) |
|
|
|
(3.10) |
У наступних трьох наслiдках останньої теореми припустимо, що виконується умова (3.8).
Наслiдок 3.7.
Якщо оператор (3.1) є оборотним, то оператори (3.7) є оборотними для всiх .
Наслiдок 3.8.
Якщо крайова задача (2.1), (2.2) має розв’язок для кожних зазначених правих частин, то це правильно i для крайових задач (3.5), (3.6) для всiх .
Наслiдок 3.9.
Якщо крайова задача (2.1), (2.2) має лише тривiальний розв’язок у випадку нульових правих частин, то це правильно i для крайових задач (3.5), (3.6) для всiх .
Доведення сформульованих теорем дамо у п. 5. Наведенi наслiдки негайно випливають iз вiдповiдних теорем.
5 Доведення
Доведення теореми 3.1. Запишемо
|
|
|
де — довiльний лiнiйний неперервний оператор на парi просторiв i . Оскiльки тут другий доданок є скiнченновимiрним (а отже, компактним) оператором, то або оператори i фредгольмовi на парi просторiв (3.1) i мають однаковий iндекс, або вони не є фредгольмовими на цiй парi [33, розд. IV, теорема 5.26]. Розглянемо окремо три можливi випадки: , i .
У випадку покладемо для довiльного . Iз теореми про iснування та єдинiсть розв’язку задачi Кошi для диференцiальної системи (2.1) негайно випливає, що вiдображення є iзоморфiзмом на парi просторiв
|
|
|
(5.1) |
а вiн є окремим випадком фредгольмовостi оператора з нульовим iндексом. Отже, оператор (3.1) успадковує останню властивiсть.
У випадку покладемо
для довiльного , де позначає нуль-вектор у просторi . Лiнiйний неперервний оператор
|
|
|
(5.2) |
має нульове ядро та область значень на пiдставi щойно згаданої теореми. Отже, цей оператор разом iз є фредгольмовим з iндексом .
В останньому випадку покладемо для довiльного . У цьому випадку оператор (5.2) сюр’єктивний, а його ядро складається з усiх вектор-функцiй таких, що , де позначає нульовий пiдпростiр простору . Тому на пiдставi iзоморфiзму (5.1) робимо висновок, що вимiрнiсть цього ядра дорiвнює вимiрностi простору , тобто . Отже, оператор (5.2) разом iз є фредгольмовим з iндексом i в останньому випадку.
Доведення теореми 3.3. Ядро оператора складається з усiх вектор-функцiй вигляду , де . Нагадаємо, що — єдиний розв’язок матричної задачi Кошi (3.2). Вiдображення встановлює iзоморфiзм на парi просторiв i , причому для кожного . З означення характеристичної матрицi безпосередньо випливає рiвнiсть для будь-якого . Якщо , то для деякого вектора i й тому , тобто . Зворотно, якщо , то й тому , причому . Таким чином, iзоморфiзм встановлює взаємно однозначну вiдповiднiсть мiж i . Це дає потрiбну формулу (3.3), тобто
|
|
|
З неї випливає формула (3.4) на пiдставi теореми 3.1. Теорему 3.3 доведено.
Доведення теореми 3.5.
Припустимо, що ; усi границi розглядаємо при . Тодi у просторi для кожного , де при ; як звичайно, — символ Кронекера. Отже, -ий стовпчик матрицi-функцiї прямує до -го стовпчика матрицi-функцiї у цьому просторi, тобто в .
Розглянемо лiнiйнi вiдображення i , де . Вони є обмеженими операторами на парi просторiв
|
|
|
(5.3) |
Для довiльної матрицi-функцiї маємо:
|
|
|
|
|
|
де число залежить лише вiд i (бо простiр є банаховою алгеброю). Тому
|
|
|
тобто для операторiв (5.3) виконується збiжнiсть у рiвномiрнiй операторнiй топологiї.
Розглянувши лiнiйне вiдображення на вектор-функцiях , отримаємо топологiчнi iзоморфiзми
|
|
|
згiдно з теоремою про iснування i єдинiсть розв’язку задачi Кошi. Оскiльки за доведеним, то для обернених операторiв виконується збiжнiсть . Тому
|
|
|
у просторi . Тут i — єдинi розв’язки вiдповiдно матричних задач Кошi (3.2) i
|
|
|
Оскiльки за умовою, то iз встановленої збiжностi в випливає за означенням характеристичної матрицi, що .
Доведення теореми 3.6.
Для числової матрицi iснує ненульовий мiнор порядку . Оскiльки при за теоремою 3.5, то вiдповiдний мiнор матрицi
вiдмiнний вiд нуля для всiх . Отже, для всiх . Звiдси на пiдставi теореми 3.3 випливають потрiбнi формули (3.9) i (3.10). Теорему 3.6 доведено.