УДК 517.925.51; 681.5.03

О. Г. Мазко (Iн-т математики НАН України, Київ)

Еквiвалентне перетворення i зважена $H_{\infty}$-оптимiзацiя лiнiйних дескрипторних систем

The problem of a generalized type of $H_{\infty}$-control is investigated for a class of admissible descriptor systems with a non-zero initial vector. A generalized performance measure is used, which characterizes the weighted damping level of external and initial disturbances. A non-degenerate transformation of the system is proposed, which allows to apply known methods for evaluation and the achievement of desired performance measures for conventional lower-order systems. A numerical example of a controlled hydraulic system with three tanks is given.

Дослiджується проблема узагальненого $H_{\infty}$-керування для класу допустимих дескрипторних систем з ненульовим початковим вектором. Використовується узагальнений критерiй якостi, що характеризує зважений рiвень гасiння зовнiшнiх i початкових збурень. Пропонується невироджене перетворення системи, яке дозволяє застосовувати вiдомi методи оцiнки та досягнення бажаних критерiїв якостi для звичайних систем меншого порядку. Наводиться числовий приклад керованої гiдравлiчної системи з трьома резервуарами.

1. Вступ. В сучаснiй теорiї керування велика увага придiляється дескрипторним (диференцiально-алгебраїчним) системам, якi застосовуються при моделюваннi руху об’єктiв механiки, робототехнiки, енергетики, електротехнiки, економiки тощо (див., наприклад, [1, 2, 3, 4]). Рiвняння руху, входiв та виходiв керованих об’єктiв можуть мiстити невизначенi елементи (параметри, зовнiшнi збурення, неточностi вимiрiв тощо), якi обумовлюють необхiднiсть розв’язання проблем робастної стабiлiзацiї та мiнiмiзацiї впливу обмежених збурень на якiсть перехiдних процесiв.

Типовим критерiєм якостi у задачах $H_{\infty}$-оптимiзацiї систем з нульовим початковим станом є рiвень гасiння зовнiшнiх збурень, якому вiдповiдає максимальне значення вiдношення $L_{2}$-норм векторiв керованого виходу об’єкта i збурень. Так, для лiнiйної дескрипторної системи

$$E\dot{x}=Ax+Bw,\quad z=Cx+Dw,$$ (1)

дана характеристика збiгається з $H_{\infty}$-нормою матричної передатної функцiї

$$\|\mathcal{H}\|_{\infty}=\sup_{\omega\in{\mathbb{R}}}\sqrt{\lambda_{\max}(\mathcal{H}^{\top}(-i\omega)\mathcal{H}(i\omega))},\quad\mathcal{H}(\lambda)=C(\lambda E-A)^{-1}B+D,$$

де $x\in{\mathbb{R}}^{n}$, $z\in{\mathbb{R}}^{k}$ i $w\in{\mathbb{R}}^{s}$ — вектори вiдповiдно стану, контрольованого виходу i входу системи, $\lambda_{\max}(\cdot)$ — максимальне власне значення матрицi. На практицi доцiльно застосовувати узагальнений критерiй якостi [5, 6]

$$J=\sup\limits_{\{w,x_{0}\}\in\mathcal{W}}\frac{\|z\|_{Q}}{\sqrt{\|w\|^{2}_{P}+x_{0}^{\top}X_{0}x_{0}}}.$$ (2)

Тут $\|z\|_{Q}$ i $\|w\|_{P}$ — зваженi $L_{2}$-норми вiдповiдних векторiв $z$ i $w$ вигляду

$$\|z\|_{Q}=\sqrt{\int_{0}^{\infty}z^{\top}Qz\,dt},\quad\|w\|_{P}=\sqrt{\int_{0}^{\infty}w^{\top}Pw\,dt},$$

$\mathcal{W}$ — множина допустимих пар {$w,x_{0}$} системи, для яких виконується нерiвнiсть $0<\|w\|^{2}_{P}+x_{0}^{\top}X_{0}x_{0}<\infty$, а $P=P^{\top}>0$, $Q=Q^{\top}>0$ i $X_{0}=E^{\top}HE$ — заданi ваговi матрицi, причому $H=H^{\top}>0$ i початковий вектор $x_{0}=x(0_{-})$ (див. також [7, 8]). Вираз (2) при $x_{0}\in{\rm Ker}\,E$ позначимо як $J_{0}$. Очевидно, що $J_{0}\leq J$. Якщо $P=I_{s}$ i $Q=I_{l}$, то $J_{0}=\|\mathcal{H}\|_{\infty}$. Значення $J$ характеризує зважений рiвень гасiння зовнiшнiх збурень, а також початкових збурень, обумовлених ненульовим початковим вектором.

Вiдомi методи синтезу $H_{\infty}$-керування використовують верхнi оцiнки вiдповiдних критерiїв якостi, сформульованi у термiнах розв’язкiв квадратичних матричних рiвнянь типу Рiккатi та лiнiйних матричних нерiвностей (ЛМН) [9, 10, 11]. Для класу лiнiйних дескрипторних систем такi оцiнки встановлено в [12, 13, 14, 15]. З вiдомими методами $H_{\infty}$-оптимiзацiї дескрипторних систем можна ознайомитись, наприклад, в [12, 14, 3, 16, 6].

В данiй роботi пропонуються новий пiдхiд до розв’язання узагальненої проблеми $H_{\infty}$-керування для лiнiйних дескрипторних систем з критерiями якостi типу (2) на основi невиродженого перетворення таких систем до звичайних i застосування вiдомих методiв синтезу статичних та динамiчних регуляторiв. Як наслiдок, у рядi випадкiв вiдповiднi алгоритми синтезу керувань базуються на розв’язаннi ЛМН без додаткових рангових обмежень. Зокрема, порядок шуканого динамiчного регулятора у таких алгоритмах синтезу не перевищує рангу матрицi при похiдних вихiдної системи. Також, вiдмiтна особливiсть отриманих результатiв порiвняно з вiдомими полягає у застосуваннi зважених критерiїв якостi, якi дають новi можливостi при досягненнi бажаних характеристик дескрипторних систем керування. За допомогою вагових коефiцiєнтiв у таких критерiях якостi можна встановити прiоритети мiж компонентами керованого виходу i невизначених збурень у системi керування. Причому, компонентами невизначених збурень можуть бути як зовнiшнi збурення, що дiють на систему, так i похибки вимiрюваного виходу.

Слiд зазначити, що для розв’язання ЛМН створено достатньо ефективнi комп’ютернi засоби, наприклад, LMI Toolbox системи MATLAB [17]. Для розв’язання ЛМН з ранговими обмеженнями можна застосувати засоби LMIRank i YALMIP системи MATLAB [18, 19] або блок розв’язку (Solve Block) системи Mathcad Prime [20].

Будемо використовувати такi позначення: $I_{n}$ — одинична матриця порядку $n$; $0_{n\times m}$ — нульова матриця розмiрiв $n\times m$; $X=X^{\top}>0$ ($\geq 0$) — додатно (невiд’ємно) визначена матриця $X$; $\sigma(A)$ — спектр матрицi $A$; $A^{-1}$($A^{+}$) — обернена (псевдообернена) матриця; ${\rm Ker}\,A$ — ядро матрицi $A$; $W_{A}$ — матриця, стовпцi якої утворюють базис ядра ${\rm Ker}\,A$; $\|w\|_{P}$ — зважена $L_{2}$-норма вектор-функцiї $w(t)$; ${\mathbb{C}}^{-}$ — вiдкрита пiвплощина ${\rm Re\lambda}<0$.

2. Означення i допомiжнi твердження. Розглянемо дескрипторну систему (1), де ${\rm rank}\,E=r<n$, i її критерiй якостi (2). Система (1) називається допустимою, якщо пара матриць {$E,A$} регулярна, стiйка i неiмпульсна [1], тобто вiдповiдно $\det F(\lambda)\not\equiv 0$ ($\lambda\in\mathbb{C}$), $\sigma(F)\subset{\mathbb{C}}^{-}$ i ${\rm deg}\,\{\det F(\lambda)\}=r$, де $\sigma(F)=\{\lambda_{1},\dots,\lambda_{\alpha}\}$ — скiнченний спектр в’язки матриць $F(\lambda)=A-\lambda E$. Система (1) називається внутрiшньо стiйкою, якщо вона стiйка у вiдсутностi збурень ($w\equiv 0$).

Пара матриць {$E,A$} є регулярною тодi i лише тодi, коли iснують невиродженi матрицi $L$ i $R$, що перетворюють її до канонiчної форми Веєрштрасса [21]. Система (1) є неiмпульсною тодi i лише тодi, коли [2]

$${\rm rank}\,\left[\begin{array}[]{cc}E&0\\ A&E\\ \end{array}\right]=n+r.$$ (3)

Нехай $E=E_{1}E_{2}^{\top}$ — скелетна декомпозицiя матрицi $E$, де $E_{1},E_{2}\in\mathbb{R}^{n\times r}$ — матрицi повного рангу $r$, а $E_{1}^{\bot},E_{2}^{\bot}\in\mathbb{R}^{n\times(n-r)}$ — вiдповiднi ортогональнi доповнення, що задовольняють спiввiдношення

$$E_{i}^{\top}E_{i}^{\bot}=0,\quad\det\,\left[\begin{array}[]{cc}E_{i}&E_{i}^{\bot}\\ \end{array}\right]\neq 0,\quad i=1,2.$$

Виконаємо невироджене перетворення системи (1) на основi спiввiдношень

$$LER=\left[\begin{array}[]{cc}I_{r}&0\\ 0&0\\ \end{array}\right],\;LAR=\left[\begin{array}[]{cc}A_{1}&A_{2}\\ A_{3}&A_{4}\\ \end{array}\right],\;x=R\left[\begin{array}[]{c}\xi_{1}\\ \xi_{2}\\ \end{array}\right],\;\xi_{1}\in\mathbb{R}^{r},\;\xi_{2}\in\mathbb{R}^{n-r},$$ (4)

де

$$L=\left[\begin{array}[]{c}E_{1}^{+}\\ E_{1}^{\bot+}\\ \end{array}\right],\quad E_{1}^{+}=(E_{1}^{\top}E_{1})^{-1}E_{1}^{\top},\quad E_{1}^{\bot+}=(E_{1}^{\bot\top}E_{1}^{\bot})^{-1}E_{1}^{\bot\top},$$

$$R=\left[\begin{array}[]{cc}E_{2}^{+\top}&E_{2}^{\bot+\top}\\ \end{array}\right],\quad E_{2}^{+}=(E_{2}^{\top}E_{2})^{-1}E_{2}^{\top},\quad E_{2}^{\bot+}=(E_{2}^{\bot\top}E_{2}^{\bot})^{-1}E_{2}^{\bot\top},$$

$$A_{1}=E_{1}^{+}AE_{2}^{+\top},\quad A_{2}=E_{1}^{+}AE_{2}^{\bot+\top},\quad A_{3}=E_{1}^{\bot+}AE_{2}^{+\top},\quad A_{4}=E_{1}^{\bot+}AE_{2}^{\bot+\top}.$$

При цьому

$$L^{-1}=\left[\begin{array}[]{cc}E_{1}&E_{1}^{\bot}\\ \end{array}\right],\quad R^{-1}=\left[\begin{array}[]{c}E_{2}^{\top}\\ E_{2}^{\bot\top}\\ \end{array}\right],\quad\xi_{1}=E_{2}^{\top}x,\quad\xi_{2}=E_{2}^{\bot\top}x.$$

Неважко встановити, що умова (3) еквiвалентна нерiвностi $\det\,A_{4}\neq 0$, тобто

$$\det\,(E_{1}^{\bot\top}AE_{2}^{\bot})\neq 0.$$ (5)

Виключаючи змiнну $\xi_{2}=-A_{4}^{-1}\big{(}A_{3}\xi_{1}+B_{2}w\big{)}$ за умови (5), на основi перетворення (4) отримаємо звичайну систему

$$\dot{\xi}_{1}=\bar{A}\xi_{1}+\bar{B}w,\quad z=\bar{C}\xi_{1}+\bar{D}w,\quad\xi_{1}(0)=\xi_{10},$$ (6)

де

$$\bar{A}=A_{1}-A_{2}A_{4}^{-1}A_{3},\;\bar{B}=B_{1}-A_{2}A_{4}^{-1}B_{2},\;\bar{C}=C_{1}-C_{2}A_{4}^{-1}A_{3},\;\bar{D}=D-C_{2}A_{4}^{-1}B_{2},$$

$$LB=\left[\begin{array}[]{c}B_{1}\\ B_{2}\\ \end{array}\right],\quad CR=\left[\begin{array}[]{cc}C_{1}&C_{2}\\ \end{array}\right].$$

Зазначимо, що спектр матрицi $\bar{A}$ збiгається з $\sigma(F)$, а критерiї якостi $J_{0}$ i $J$ неiмпульсної системи (1) не залежать вiд $\xi_{2}$ i визначається системою (6), оскiльки

$$\left[\begin{array}[]{cc}I_{r}&-A_{2}A_{4}^{-1}\\ 0&I_{n-r}\\ \end{array}\right]LF(\lambda)R\left[\begin{array}[]{cc}I_{r}&0\\ -A_{4}^{-1}A_{3}&I_{n-r}\\ \end{array}\right]=\left[\begin{array}[]{cc}\bar{A}-\lambda I_{r}&0\\ 0&A_{4}\\ \end{array}\right],$$

$$x_{0}^{\top}X_{0}x_{0}=\left[\begin{array}[]{cc}\xi_{10}^{\top}&\xi_{20}^{\top}\\ \end{array}\right]R^{\top}E^{\top}L^{\top}L^{-1\top}HL^{-1}LER\left[\begin{array}[]{c}\xi_{10}\\ \xi_{20}\\ \end{array}\right]=\xi_{10}^{\top}\bar{H}\xi_{10},$$

де $\bar{H}=E_{1}^{\top}HE_{1}$.

Отже, застосовуючи [22, лема 4.1] до системи (6), маємо таке твердження.

     Лема 1.

Система (1) є допустимою i $J_{0}<\gamma$ тодi i лише тодi, коли виконується умова (5) i для деякої матрицi $X=X^{\top}>0$

$${\bar{\Omega}(X)}=\left[\begin{array}[]{ccc}\bar{A}^{\top}X+X\bar{A}&X\bar{B}&\bar{C}^{\top}\\ \bar{B}^{\top}X&-\gamma^{2}P&\bar{D}^{\top}\\ \bar{C}&\bar{D}&-Q^{-1}\\ \end{array}\right]<0.$$ (7)

Система (1) допустима i $J<\gamma$ тодi i лише тодi, коли виконується умова (5) i система ЛМН (7) i

$$0<X<\gamma^{2}\bar{H}$$ (8)

сумiсна щодо $X$.

Iз леми 1 випливають алгоритми обчислення характеристик $J_{0}$ i $J$ системи (1) на основi розв’язування вiдповiдних оптимiзацiйних задач з обмеженнями виключно в термiнах ЛМН:

$$J_{0}=\inf\big{\{}\gamma:\;\bar{\Omega}(X)<0,\;X>0\big{\}},\quad J=\inf\big{\{}\gamma:\;\bar{\Omega}(X)<0,\;0<X<\gamma^{2}\bar{H}\big{\}}.$$

Вектор збурення $w(t)$ i початковий вектор $x_{0}$ називатимемо найгiршими в системi (1) щодо критерiю якостi $J$, якщо на їхнiх значеннях в (2) досягається супремум, тобто $\|z\|_{Q}^{2}=J^{2}\big{(}\|w\|^{2}_{P}+x_{0}^{\top}X_{0}x_{0}\big{)}$. Методи знаходження таких векторiв у окремих випадках запропоновано в [7, 23, 24]. Так, якщо система (1) допустима i для деякої матрицi $X$ виконуються спiввiдношення

$$A_{0}^{\top}X+X^{\top}A_{0}+X^{\top}R_{0}X+Q_{0}=0,\quad 0\leq E^{\top}X=X^{\top}E\leq\gamma^{2}X_{0},$$

де  $A_{0}=A+BR_{1}^{-1}D^{\top}QC$,  $R_{0}=BR_{1}^{-1}B^{\top}$,  $Q_{0}=C^{\top}\!\big{(}Q+QDR_{1}^{-1}D^{\top}Q\big{)}C$, $R_{1}=\gamma^{2}P-D^{\top}QD>0$ i $\gamma=J$, то структурований вектор зовнiшнiх збурень у формi лiнiйного зворотного зв’язку за станом

$$w=K_{*}x,\quad K_{*}=R_{1}^{-1}(B^{\top}X+D^{\top}QC),$$

i довiльний початковий вектор $x_{0}\in{\rm Ker}\,(E^{\top}X-J^{2}X_{0})$ є найгiршими щодо критерiю якостi $J$ для системи (1) [24].

Наведемо iнший спосiб знаходження найгiршої пари {$w(t),x_{0}$} неiмпульної системи (1) щодо критерiю якостi $J$ iз застосуванням перетворення (4). За умови (5) найгiрший початковий вектор будуємо у виглядi

$$x_{0}=R\left[\begin{array}[]{c}\xi_{10}\\ -A_{4}^{-1}\big{(}A_{3}\xi_{10}+B_{2}w(0)\big{)}\\ \end{array}\right],$$ (9)

де {$w(t),\xi_{10}$} — найгiрша пара системи (6) щодо критерiю якостi $J$.

Згiдно з лемою Шура умова (7) еквiвалентна матричнiй нерiвностi Рiккатi

$$\bar{A}_{0}^{\top}X+X\bar{A}_{0}+X\bar{R}_{0}X+\bar{Q}_{0}<0,$$ (10)

де $\bar{A}_{0}=\bar{A}+\bar{B}\,\bar{R}_{1}^{-1}\bar{D}^{\top}Q\bar{C}$, $\bar{Q}_{0}=\bar{C}^{\top}\big{(}Q+Q\bar{D}\,\bar{R}_{1}^{-1}\bar{D}^{\top}Q\big{)}\bar{C}$, $\bar{R}_{0}=\bar{B}\,\bar{R}_{1}^{-1}\bar{B}^{\top}$ i $\bar{R}_{1}=\gamma^{2}P-\bar{D}^{\top}Q\bar{D}>0$. Якщо пара матриць {$\bar{A},\bar{B}$} керована, пара матриць {$\bar{A},\bar{C}$} спостережувана i $J_{0}<\gamma$, то вiдповiдне матричне рiвняння Рiккатi

$$\bar{A}_{0}^{\top}X+X\bar{A}_{0}+X\bar{R}_{0}X+\bar{Q}_{0}=0$$ (11)

має розв’язки $X_{-}$ i $X_{+}$ такi, що $\sigma(\bar{A}_{0}+\bar{R}_{0}X_{\pm})\subset\mathbb{C}^{\pm}$, $0<X_{-}<X_{+}$ i кожний розв’язок нерiвностi (10) належить iнтервалу $X_{-}<X<X_{+}$ (див. [25, 26]). Бiльш того, якщо $J<\gamma$ ($J\leq\gamma$) i $X$ задовольняє рiвняння (11), то $X<\gamma^{2}\bar{H}$ ($X\leq\gamma^{2}\bar{H}$). Справдi, поклавши $v(\xi_{1})=\xi_{1}^{\top}X\xi_{1}$ i

$$w=\bar{K}_{*}\xi_{1},\quad\bar{K}_{*}=\bar{R}_{1}^{-1}\big{(}\bar{B}^{\top}X+\bar{D}^{\top}Q\bar{C}\big{)},$$ (12)

отримаємо рiвнiсть $\dot{v}+z^{\top}Qz-\gamma^{2}w^{\top}Pw=0,$ де $\dot{v}$ — похiдна функцiї $v(\xi_{1})$ в силу системи (6). Пiсля iнтегрування даної рiвностi на нескiнченному iнтервалi за умови $J<\gamma$ отримаємо $\|z\|_{Q}^{2}-\gamma^{2}\|w\|_{P}^{2}=\xi_{10}^{\top}X\xi_{10}<\gamma^{2}\xi_{10}^{\top}\bar{H}\xi_{10}$ для будь-якого $\xi_{10}\neq 0$, iнакше $J\geq\gamma$. Якщо ж $J=\gamma$, то за умов (11) i (12) рiвнiсть $\xi_{10}^{\top}X\xi_{10}=\gamma^{2}\xi_{10}^{\top}\bar{H}\xi_{10}$ або їй еквiвалентна $(X-\gamma^{2}\bar{H})\xi_{10}=0$ можлива при ненульовому значеннi $\xi_{10}$. При цьому $\|z\|_{Q}^{2}=J^{2}(\|w\|_{P}^{2}+\xi_{10}^{\top}\bar{H}\xi_{10})$, тобто в (2) досягається супремум. У випадку $x_{0}\in{\rm Ker}\,E$ за умов (11) i (12) маємо $\xi_{10}=0$ i $\|z\|_{Q}=J_{0}\|w\|_{P}$, тобто (12) є найгiршим збуренням щодо критерiю якостi $J_{0}$.

Отже, виконується таке твердження.

     Лема 2.

Нехай $X>0$ — стабiлiзуючий розв’язок рiвняння Рiккатi (11) за умов (5) i $\gamma=J$. Тодi структурований вектор зовнiшнiх збурень (12), де $\xi_{1}=\xi_{1}(t,\xi_{10})$ — розв’язок системи

$$\dot{\xi}_{1}=(\bar{A}+\bar{B}\bar{K}_{*})\xi_{1},\quad\xi_{1}(0)=\xi_{10},$$ (13)

i довiльний вектор (9) при $\xi_{10}\in{\rm Ker}\,(X-J^{2}\bar{H})$ є найгiршими щодо критерiю якостi $J$ для системи (1).

Якщо $X>0$ — стабiлiзуючий розв’язок рiвняння (11) за умов (5) i $\gamma=J_{0}$, а $\xi_{1}=\xi_{1}(t,\xi_{10})$ — розв’язок системи (13) при $\xi_{10}=0$, то (12) є найгiршим збуренням щодо критерiю якостi $J_{0}$ для системи (1).

3. Основнi результати. Розглянемо дескрипторну систему керування

$$E\dot{x}=Ax+B_{1}w+B_{2}u,\quad z=C_{1}x+D_{11}w+D_{12}u,\quad y=C_{2}x+D_{21}w+D_{22}u,$$ (14)

де $x\in{\mathbb{R}}^{n}$, $u\in{\mathbb{R}}^{m}$, $w\in{\mathbb{R}}^{s}$, $z\in{\mathbb{R}}^{k}$ i $y\in{\mathbb{R}}^{l}$ — вектори вiдповiдно стану, керування, зовнiшнiх збурень, контрольованого i спостережуваного виходiв. Всi матричнi коефiцiєнти в (14) сталi, причому пара {$E,A$} регулярна, неiмпульсна i ${\rm rank}\,E=r<n$. Компонентами вектора $w(t)$ можуть бути як зовнiшнi збурення, що дiють на систему, так i похибки вимiрюваного виходу. Даний вектор має бути обмеженим за зваженою $L_{2}$-нормою. Початковi збурення в системi обумовленi невiдомим початковим вектором $x_{0}=x(0_{-})$.

Нас цiкавлять стабiлiзуючi закони керування, якi гарантують внутрiшню стiйкiсть замкненої системи та бажанi верхнi оцiнки її критерiїв якостi (2) стосовно контрольованого виходу $z$. Статичнi й динамiчнi регулятори, якi мiнiмiзують критерiю якостi $J$, називатимемо $J$-оптимальними. Пошук $J_{0}$- та $J$-оптимальних регуляторiв можна здiйснювати на основi досягнення вiдповiдних оцiнок $J_{0}<\gamma$ та $J<\gamma$ при мiнiмально можливому значеннi $\gamma$.

При дослiдженнi класу систем (14) використовуються такi їхнi властивостi, як $C$-, $R$- та $I$-керованiсть, а також двоїстi до них $C$-, $R$- та $I$-спостережуванiсть [3]. Зокрема, для розв’язання узагальнених задач $H_{\infty}$-оптимiзацiї необхiдно, щоб трiйка матриць {$E,A,B_{2}$} була стабiлiзовною та $I$-керованою. Це означає, що повинна iснувати така матриця $K$, щоб пара матриць {$E,A+B_{2}K$} була стiйкою i неiмпульсною, тобто допустимою. Критерiями $I$-керованостi трiйки {$E,A,B_{2}$} та $I$-спостережуваностi трiйки {$E,A,C_{2}$} є вiдповiднi рiвностi [27]

$${\rm rank}\,\left[\begin{array}[]{ccc}E&0&0\\ A&E&B_{2}\\ \end{array}\right]=n+r,\quad{\rm rank}\,\left[\begin{array}[]{cc}E&A\\ 0&E\\ 0&C_{2}\\ \end{array}\right]=n+r.$$ (15)

Застосуємо до системи (14) еквiвалентне перетворення (4). Виключаючи змiнну $\xi_{2}=-A_{4}^{-1}\big{(}A_{3}\xi_{1}+B_{12}w+B_{22}u\big{)}$ за умови (5), отримаємо звичайну систему

$$\dot{\xi}_{1}=\bar{A}\xi_{1}+\bar{B}_{1}w+\bar{B}_{2}u,\quad z=\bar{C}_{1}\xi_{1}+\bar{D}_{11}w+\bar{D}_{12}u,\quad y=\bar{C}_{2}\xi_{1}+\bar{D}_{21}w+\bar{D}_{22}u,$$ (16)

де

$$\bar{A}=A_{1}-A_{2}A_{4}^{-1}A_{3},\quad\bar{B}_{1}=B_{11}-A_{2}A_{4}^{-1}B_{12},\quad\bar{B}_{2}=B_{21}-A_{2}A_{4}^{-1}B_{22},$$

$$\bar{C}_{1}=C_{11}-C_{12}A_{4}^{-1}A_{3},\quad\bar{D}_{11}=D_{11}-C_{12}A_{4}^{-1}B_{12},\quad\bar{D}_{12}=D_{12}-C_{12}A_{4}^{-1}B_{22},$$

$$\bar{C}_{2}=C_{21}-C_{22}A_{4}^{-1}A_{3},\quad\bar{D}_{21}=D_{21}-C_{22}A_{4}^{-1}B_{12},\quad\bar{D}_{22}=D_{22}-C_{22}A_{4}^{-1}B_{22},$$

$$LB_{1}=\left[\begin{array}[]{c}B_{11}\\ B_{12}\\ \end{array}\right],\quad LB_{2}=\left[\begin{array}[]{c}B_{21}\\ B_{22}\\ \end{array}\right],\quad C_{1}R=\left[\begin{array}[]{cc}C_{11}&C_{12}\\ \end{array}\right],\quad C_{2}R=\left[\begin{array}[]{cc}C_{21}&C_{22}\\ \end{array}\right].$$

В означеннi критерiю якостi (2) даної системи використовуємо вираз $x_{0}^{\top}X_{0}x_{0}=\xi_{10}^{\top}\bar{H}\xi_{10}$, де $\xi_{10}=\xi_{1}(0)$, $\bar{H}=E_{1}^{\top}HE_{1}$ (див. попереднiй роздiл).

Таким чином, задачi $J_{0}$- та $J$-оптимiзацiї дескрипторної системи (14) з неiмпульсною парою {$E,A$} зводяться до розв’язання аналогiчних задач для звичайної системи (16).

3.1. Статичний регулятор. Для системи (16) побудуємо статичний регулятор за виходом

$$u=Ky,\quad K\in\mathbb{R}^{m\times l}.$$ (17)

Замкнена система за умови $\det(I_{m}-K\bar{D}_{22})\neq 0$ має вигляд

$$\dot{\xi}_{1}=A_{*}\xi_{1}+B_{*}w,\quad z=C_{*}\xi_{1}+D_{*}w,$$ (18)

де $A_{*}=\bar{A}+\bar{B}_{2}K_{0}\bar{C}_{2}$, $B_{*}=\bar{B}_{1}+\bar{B}_{2}K_{0}\bar{D}_{21}$, $C_{*}=\bar{C}_{1}+\bar{D}_{12}K_{0}\bar{C}_{2}$, $D_{*}=\bar{D}_{11}+\bar{D}_{12}K_{0}\bar{D}_{21}$ i $K_{0}=(I_{m}-K\bar{D}_{22})^{-1}K$. Керування (17) будемо застосовувати також для вихiдної системи (14).

Матричну нерiвнiсть (7) у лемi 1 для системи (18) перепишемо як ЛМН щодо $K_{0}$:

$$L_{0}^{\top}K_{0}R_{0}+R_{0}^{\top}K_{0}^{\top}L_{0}+\Omega<0,$$ (19)

де

$$R_{0}=\left[\begin{array}[]{ccc}\bar{C}_{2}&\bar{D}_{21}&0_{l\times k}\\ \end{array}\right],\quad L_{0}=\left[\begin{array}[]{ccc}\bar{B}^{\top}_{2}X&0_{m\times s}&\bar{D}^{\top}_{12}\\ \end{array}\right],$$

$$\Omega=\left[\!\begin{array}[]{ccc}\bar{A}^{\top}X+X\bar{A}&X\bar{B}_{1}&\bar{C}_{1}^{\top}\\ \bar{B}_{1}^{\top}X&\!\!-\gamma^{2}P&\bar{D}_{11}^{\top}\\ \bar{C}_{1}&\bar{D}_{11}&\!\!-Q^{-1}\\ \end{array}\!\right]\!.$$

На основi леми 1 i теореми 5.1 iз [6] маємо наступний результат.

     Теорема 1.

Для системи (14) iснує статичний регулятор (17), при якому замкнена система є допустимою i її критерiй якостi $J<\gamma$, тодi i лише тодi, коли сумiсна стосовно $X$ i $Y$ система спiввiдношень (8) i

$$W_{\bar{R}}^{\top}\left[\begin{array}[]{cc}\bar{A}^{\top}X+X\bar{A}+\bar{C}_{1}^{\top}Q\bar{C}_{1}&X\bar{B}_{1}+\bar{C}_{1}^{\top}Q\bar{D}_{11}\\ \bar{B}_{1}^{\top}X+\bar{D}_{11}^{\top}Q\bar{C}_{1}&\bar{D}_{11}^{\top}Q\bar{D}_{11}-\gamma^{2}P\\ \end{array}\right]W_{\bar{R}}<0,$$ (20)

$$W_{\bar{L}}^{\top}\left[\begin{array}[]{cc}\bar{A}Y+Y\bar{A}^{\top}+\bar{B}_{1}P^{-1}\bar{B}_{1}^{\top}&Y\bar{C}_{1}^{\top}+\bar{B}_{1}P^{-1}\bar{D}_{11}^{\top}\\ \bar{C}_{1}Y+\bar{D}_{11}P^{-1}\bar{B}_{1}^{\top}&\bar{D}_{11}P^{-1}\bar{D}_{11}^{\top}-\gamma^{2}Q^{-1}\\ \end{array}\right]W_{\bar{L}}<0,$$ (21)

$$W=\left[\begin{array}[]{cc}X&\gamma I_{r}\\ \gamma I_{r}&Y\end{array}\right]\geq 0,\quad{\rm rank}\,W=r,$$ (22)

де $\bar{R}=\left[\begin{array}[]{cc}\bar{C}_{2}&\bar{D}_{21}\\ \end{array}\right]$, $\bar{L}=\left[\begin{array}[]{cc}\bar{B}_{2}^{\top}&\bar{D}_{12}^{\top}\\ \end{array}\right]$. Матрицю такого регулятора можна знайти у виглядi $K=K_{0}(I_{l}+\bar{D}_{22}K_{0})^{-1}$, де $K_{0}$ — розв’язок ЛМН (19).

Зазначимо, що спiввiдношення (22) виконуються тодi i лише тодi, коли

$$X=X^{\top}>0,\quad Y=Y^{\top}>0,\quad XY=\gamma^{2}I_{r}.$$ (23)

Наведемо наслiдки леми 1 i теореми 1 за додаткових умов

$${\rm rank}\,\bar{C}_{2}=r\leq l,\quad\bar{D}_{21}=0,\quad\bar{D}_{22}=0,$$ (24)

$$\bar{D}_{11}^{\top}Q\bar{D}_{11}<\gamma^{2}P.$$ (25)

Умови (24) виконуються, якщо, наприклад,

$${\rm rank}\,(C_{2}E_{2})=r,\quad C_{2}E_{2}^{\bot}=0,\quad D_{21}=0,\quad D_{22}=0.$$

     Теорема 2.

За умов (24) i (25) наступнi твердження еквiвалентнi:

1) для системи (14) iснує статичний регулятор (17), при якому замкнена система є допустимою i її критерiй якостi $J<\gamma$;

2) iснує матриця $Y>\bar{H}^{-1}$, що задовольняє ЛМН (21);

3) iснують матрицi $Y>\bar{H}^{-1}$ i $Z$, що задовольняють ЛМН

$$\left[\begin{array}[]{ccc}\gamma^{2}(\bar{A}Y+Y\bar{A}^{\top}\!+\bar{B}_{2}Z+Z^{\top}\!\bar{B}_{2}^{\top})&\gamma^{2}\bar{B}_{1}&Y\bar{C}_{1}^{\top}+Z^{\top}\!\bar{D}_{12}^{\top}\\ \gamma^{2}\bar{B}_{1}^{\top}&-\gamma^{2}P&\bar{D}_{11}^{\top}\\ \bar{C}_{1}Y+\bar{D}_{12}Z&\bar{D}_{11}&-Q^{-1}\\ \end{array}\right]<0.$$ (26)

Якщо виконується твердження 2, то матрицю $K=K_{0}$ регулятора (17) у твердженнi 1 можна знайти як розв’язок ЛМН (19) при $X=\gamma^{2}Y^{-1}$. При виконаннi твердження 3 матрицею такого регулятора може бути довiльний розв’язок лiнiйного рiвняння $K\bar{C}_{2}Y=Z$.

Доведення. Враховуючи умови (24), маємо $y=\bar{C}_{2}\xi_{1}=\bar{C}_{2}E_{2}^{\top}x$ i $l\geq r$. Еквiвалентнiсть тверджень 1 i 2 випливає з теореми 1, оскiльки за умов (24) $W_{\bar{R}}=\left[\begin{array}[]{cc}0&I_{s}\\ \end{array}\right]^{\top}$. При цьому нерiвнiсть (20) не залежить вiд $X$ i має вигляд (25). Шукана матриця в (21) згiдно з (23) має вигляд $Y=\gamma^{2}X^{-1}$. Тому замiсть (8) маємо еквiвалентну умову $Y>\bar{H}^{-1}$. Оскiльки $\bar{D}_{22}=0$, то матрицею $K$ регулятора (17), що задовольняє твердження 1, може бути довiльний розв’язок $K_{0}$ ЛМН (19).

Еквiвалентнiсть тверджень 1 i 3 є наслiдком леми 1 для замкненої системи (18), де $K_{0}=K$. Матрична нерiвнiсть (26) у твердженнi 3 виникає в результатi множення першої блочної стрiчки злiва i першого блочного стовпця справа виразу (19) на $Y=\gamma^{2}X^{-1}$ з урахуванням умов (24) i позначення добутку $Z=K\bar{C}_{2}Y$. Останнє спiввiдношення за умов (24) можна розв’язати стосовно $K$:

$$K=\left\{\begin{array}[]{ll}Z(\bar{C}_{2}Y)^{-1},&l=r,\\ ZY^{-1}\bar{C}_{2}^{+}+T\bar{C}_{2}^{\bot\top},&l>r,\end{array}\right.$$

де $T\in\mathbb{R}^{m\times(l-r)}$ — довiльна матриця.

Теорему доведено.

Розглянемо випадок, коли пара матриць {$E,A$} у системi (14) є iмпульною, але iснує така матриця $K_{1}\in\mathbb{R}^{m\times l}$, що

$$\det\,(I_{m}-K_{1}D_{22})\neq 0,\quad\det\big{[}E_{1}^{\bot\top}(A+B_{2}K_{10}C_{2})E_{2}^{\bot}\big{]}\neq 0,$$ (27)

де $K_{10}=K_{11}K_{1}$ i $K_{11}=(I_{m}-K_{1}D_{22})^{-1}$. Можна встановити, що за умов (27) виконуються ранговi спiввiдношення (15), тобто система (14) є $I$-керованою та $I$-спостережуваною.

За наведених припущень замiсть (17) застосовуємо регулятор $u=K_{1}y+v$, де $v$ — нове керування системи

$$E\dot{x}=\widetilde{A}x+\widetilde{B}_{1}w+\widetilde{B}_{2}v,\quad z=\widetilde{C}_{1}x+\widetilde{D}_{11}w+\widetilde{D}_{12}v,\quad y=\widetilde{C}_{2}x+\widetilde{D}_{21}w+\widetilde{D}_{22}v.$$ (28)

Тут за умови (27) пара матриць {$E,\widetilde{A}$} є неiмпульсною,

$$\widetilde{A}=A+B_{2}K_{10}C_{2},\quad\widetilde{B}_{1}=B_{1}+B_{2}K_{10}D_{21},\quad\widetilde{B}_{2}=B_{2}K_{11},$$

$$\widetilde{C}_{1}=C_{1}+D_{12}K_{10}C_{2},\quad\widetilde{D}_{11}=D_{11}+D_{12}K_{10}D_{21},\quad\widetilde{D}_{12}=D_{12}K_{11},$$

$$\widetilde{C}_{2}=C_{2}+D_{22}K_{10}C_{2},\quad\widetilde{D}_{21}=D_{21}+D_{22}K_{10}D_{21},\quad\widetilde{D}_{22}=D_{22}K_{11}.$$

Виконавши еквiвалентне перетворення системи (28) на основi спiввiдношень

$$LER=\left[\begin{array}[]{cc}I_{r}&0\\ 0&0\\ \end{array}\right],\quad L\widetilde{A}R=\left[\begin{array}[]{cc}\widetilde{A}_{1}&\widetilde{A}_{2}\\ \widetilde{A}_{3}&\widetilde{A}_{4}\\ \end{array}\right],\quad L\widetilde{B}_{1}=\left[\begin{array}[]{c}\widetilde{B}_{11}\\ \widetilde{B}_{12}\\ \end{array}\right],\quad L\widetilde{B}_{2}=\left[\begin{array}[]{c}\widetilde{B}_{21}\\ \widetilde{B}_{22}\\ \end{array}\right],$$

$$\widetilde{C}_{1}R=\left[\begin{array}[]{cc}\widetilde{C}_{11}&\widetilde{C}_{12}\\ \end{array}\right],\quad\widetilde{C}_{2}R=\left[\begin{array}[]{cc}\widetilde{C}_{21}&\widetilde{C}_{22}\\ \end{array}\right],$$

$$x=R\left[\begin{array}[]{c}\xi_{1}\\ \xi_{2}\\ \end{array}\right],\quad\xi_{1}=E_{2}^{\top}x,\quad\xi_{2}=-\widetilde{A}_{4}^{-1}\big{(}\widetilde{A}_{3}\xi_{1}+\widetilde{B}_{12}w+\widetilde{B}_{22}v\big{)},$$

де $L$ i $R$ — невиродженi матрицi, визначенi в (4), можна сформулювати аналоги теорем 1 i 2 iз застосуванням статичного регулятора $v=Ky$ для звичайної системи

$$\dot{\xi}_{1}=\bar{A}\xi_{1}+\bar{B}_{1}w+\bar{B}_{2}v,\quad z=\bar{C}_{1}\xi_{1}+\bar{D}_{11}w+\bar{D}_{12}v,\quad y=\bar{C}_{2}\xi_{1}+\bar{D}_{21}w+\bar{D}_{22}v,$$ (29)

де

$$\bar{A}=\widetilde{A}_{1}-\widetilde{A}_{2}{\widetilde{A}_{4}}^{-1}\widetilde{A}_{3},\quad\bar{B}_{1}=\widetilde{B}_{11}-\widetilde{A}_{2}\widetilde{A}_{4}^{-1}\widetilde{B}_{12},\quad\bar{B}_{2}=\widetilde{B}_{21}-\widetilde{A}_{2}\widetilde{A}_{4}^{-1}\widetilde{B}_{22},$$

$$\bar{C}_{1}=\widetilde{C}_{11}-\widetilde{C}_{12}\widetilde{A}_{4}^{-1}\widetilde{A}_{3},\quad\bar{D}_{11}=\widetilde{D}_{11}-\widetilde{C}_{12}\widetilde{A}_{4}^{-1}\widetilde{B}_{12},\quad\bar{D}_{12}=\widetilde{D}_{12}-\widetilde{C}_{12}\widetilde{A}_{4}^{-1}\widetilde{B}_{22},$$

$$\bar{C}_{2}=\widetilde{C}_{21}-\widetilde{C}_{22}\widetilde{A}_{4}^{-1}\widetilde{A}_{3},\quad\bar{D}_{21}=\widetilde{D}_{21}-\widetilde{C}_{22}\widetilde{A}_{4}^{-1}\widetilde{B}_{12},\quad\bar{D}_{22}=\widetilde{D}_{22}-\widetilde{C}_{22}\widetilde{A}_{4}^{-1}\widetilde{B}_{22}.$$

В результатi вихiдна система (14) з керуванням

$$u=\big{(}K_{10}C_{2}+K_{11}K_{0}\bar{C}_{2}E_{2}^{\top}\big{)}x+\big{(}K_{10}D_{21}+K_{11}K_{0}\bar{D}_{21}\big{)}w$$

набуває вигляду

$$E\dot{x}=A_{0}x+B_{0}w,\quad z=C_{0}x+D_{0}w,$$ (30)

де  $K_{0}=(I_{m}-K\bar{D}_{22})^{-1}K$,  $\det(I_{m}-K\bar{D}_{22})\neq 0$,

$$A_{0}=A+B_{2}\big{(}K_{10}C_{2}+K_{11}K_{0}\bar{C}_{2}E_{2}^{\top}\big{)},\quad B_{0}=B_{1}+B_{2}\big{(}K_{10}D_{21}+K_{11}K_{0}\bar{D}_{21}\big{)},$$

$$C_{0}=C_{1}+D_{12}\big{(}K_{10}C_{2}+K_{11}K_{0}\bar{C}_{2}E_{2}^{\top}\big{)},\quad D_{0}=D_{11}+D_{12}\big{(}K_{10}D_{21}+K_{11}K_{0}\bar{D}_{21}\big{)}.$$

3.1. Динамiчний регулятор. Застосовуючи для звичайної системи (16) динамiчний регулятор

$$\dot{\eta}=Z\eta+Vy,\quad u=U\eta+Ky,\quad\eta(0)=0,$$ (31)

замкнена система у розширеному фазовому просторi $\mathbb{R}^{r+p}$ має вигляд

$$\dot{\widehat{x}}=\widehat{A}_{*}\widehat{x}+\widehat{B}_{*}w,\quad z=\widehat{C}_{*}\widehat{x}+\widehat{D}_{*}w,\quad\widehat{x}(0)=\widehat{x}_{0},$$ (32)

де

$$\widehat{A}_{*}=\widehat{A}+\widehat{B}_{2}\widehat{K}_{0}\widehat{C}_{2},\quad\widehat{B}_{*}=\widehat{B}_{1}+\widehat{B}_{2}\widehat{K}_{0}\widehat{D}_{21},$$

$$\widehat{C}_{*}=\widehat{C}_{1}+\widehat{D}_{12}\widehat{K}_{0}\widehat{C}_{2},\quad\widehat{D}_{*}=\widehat{D}_{11}+\widehat{D}_{12}\widehat{K}_{0}\widehat{D}_{21},$$

$$\widehat{x}=\left[\begin{array}[]{c}\xi_{1}\\ \eta\\ \end{array}\right],\quad\widehat{A}=\left[\!\begin{array}[]{cc}\bar{A}&0_{r\times p}\\ 0_{p\times r}&0_{p\times p}\\ \end{array}\!\!\right],\quad\widehat{B}_{1}=\left[\begin{array}[]{c}\bar{B}_{1}\\ 0_{p\times s}\\ \end{array}\right],\quad\widehat{B}_{2}=\left[\!\begin{array}[]{cc}\bar{B}_{2}&0_{r\times p}\\ 0_{p\times m}&I_{p}\\ \end{array}\!\!\right],$$

$$\widehat{C}_{1}=\left[\begin{array}[]{cc}\bar{C}_{1}&0_{k\times p}\\ \end{array}\right],\quad\widehat{D}_{11}=\bar{D}_{11},\quad\widehat{D}_{12}=\left[\begin{array}[]{cc}\bar{D}_{12}&0_{k\times p}\\ \end{array}\right],$$

$$\widehat{C}_{2}=\left[\!\begin{array}[]{cc}\bar{C}_{2}&0_{l\times p}\\ 0_{p\times r}&I_{p}\\ \end{array}\!\!\right],\quad\widehat{D}_{21}=\left[\begin{array}[]{c}\bar{D}_{21}\\ 0_{p\times s}\\ \end{array}\right],\quad\widehat{K}_{0}=\left[\begin{array}[]{cc}K_{0}&U_{0}\\ V_{0}&Z_{0}\\ \end{array}\right],$$

$$K_{0}=(I_{m}-K\bar{D}_{22})^{-1}K,\quad U_{0}=(I_{m}-K\bar{D}_{22})^{-1}U,$$

$$V_{0}=V(I_{l}-\bar{D}_{22}K)^{-1},\quad Z_{0}=Z+V\bar{D}_{22}(I_{m}-K\bar{D}_{22})^{-1}U.$$

Визначимо критерiй якостi $\widehat{J}$ системи (32) виду (2) з ваговими матрицями $P$, $Q$ i $\widehat{X}_{0}$, де $\widehat{X}_{0}$ — деяка блокова матриця розмiру $(r+p)\times(r+p)$, першим дiагональним блоком якої є $\bar{H}$. Оскiльки початковий вектор регулятора (31) нульовий, то значення $\widehat{J}$ збiгається з $J$.

     Лема 3.

[22]. Для заданих додатно визначених матриць $X,Y\in R^{r\times r}$ i числа $\gamma>0$ iснують матрицi $X_{1}\in\mathbb{R}^{p\times r}$, $X_{2}\in\mathbb{R}^{p\times p}$, $Y_{1}\in\mathbb{R}^{p\times r}$ i $Y_{2}\in\mathbb{R}^{p\times p}$, що задовольняють спiввiдношення

$$\widehat{X}=\left[\!\begin{array}[]{cc}X&\!X_{1}^{\top}\\ X_{1}&\!X_{2}\\ \end{array}\!\right]>0,\quad\widehat{Y}=\left[\!\begin{array}[]{cc}Y&\!Y_{1}^{\top}\\ Y_{1}&\!Y_{2}\\ \end{array}\!\right]>0,\quad\widehat{X}\widehat{Y}=\gamma^{2}I_{r+p},$$ (33)

тодi i лише тодi, коли

$$W=\left[\begin{array}[]{cc}X&\gamma I_{r}\\ \gamma I_{r}&Y\end{array}\right]\geq 0,\quad{\rm rank}\,W\leq r+p.$$ (34)

     Теорема 3.

Для системи (14) iснує динамiчний регулятор (31) порядку $p\leq r$, при якому замкнена система є допустимою i її критерiй якостi $J<\gamma$, тодi i лише тодi, коли сумiсна щодо $X$ i $Y$ система спiввiдношень (8), (20), (21) i (34). Матрицi такого регулятора можна визначити у виглядi

$$\left[\begin{array}[]{cc}K&U\\ V&Z\\ \end{array}\right]=(I_{m+p}+\widehat{K}_{0}\widehat{D}_{22})^{-1}\widehat{K}_{0},\quad\widehat{D}_{22}=\left[\!\begin{array}[]{cc}\bar{D}_{22}&0_{l\times p}\\ 0_{p\times m}&0_{p\times p}\\ \end{array}\!\right],$$ (35)

де $\widehat{K}_{0}$ — розв’язок ЛМН

$$\widehat{L}^{\top}\widehat{K}_{0}\widehat{R}+\widehat{R}^{\top}\widehat{K}_{0}^{\top}\widehat{L}+\widehat{\Omega}<0,$$ (36)

$$\widehat{R}=\left[\begin{array}[]{ccc}\widehat{C}_{2}&\widehat{D}_{21}&0_{l+p\times k}\\ \end{array}\right],\quad\widehat{L}=\left[\begin{array}[]{ccc}\widehat{B}^{\top}_{2}\widehat{X}&0_{m+p\times s}&\widehat{D}^{\top}_{12}\\ \end{array}\right],$$

$$\widehat{\Omega}=\left[\begin{array}[]{ccc}\widehat{A}^{\top}\widehat{X}+\widehat{X}\widehat{A}&\widehat{X}\widehat{B}_{1}&\widehat{C}^{\top}_{1}\\ \widehat{B}^{\top}_{1}\widehat{X}&-\gamma^{2}P&\widehat{D}^{\top}_{11}\\ \widehat{C}_{1}&\widehat{D}_{11}&-Q^{-1}\\ \end{array}\right].$$

Блокова матриця $\widehat{X}$ в (36) сформована на основi леми 3 згiдно з (33), де $X$ i $Y$ задовольняють спiввiдношення (8), (20), (21) i (34).

Враховуючи структуру матриць в (32), систему (16) з динамiчним регулятором (31) можна представити у виглядi системи у просторi $\mathbb{R}^{r+p}$ зi статичним регулятором:

$$\dot{\widehat{x}}=\widehat{A}\,\widehat{x}+\widehat{B}_{1}\,w+\widehat{B}_{2}\,\widehat{u},\quad z=\widehat{C}_{1}\,\widehat{x}+\widehat{D}_{11}\,w+\widehat{D}_{12}\,\widehat{u},\quad\widehat{y}=\widehat{C}_{2}\,\widehat{x}+\widehat{D}_{21}\,w,$$

$$\widehat{x}=\left[\begin{array}[]{c}\xi_{1}\\ \eta\\ \end{array}\right],\quad\widehat{y}=\left[\begin{array}[]{c}y-\bar{D}_{22}u\\ \eta\\ \end{array}\right],\quad\widehat{u}=\left[\begin{array}[]{c}u\\ \dot{\eta}\\ \end{array}\right],\quad\widehat{u}=\widehat{K}_{0}\widehat{y}.$$

Тому теорему 3 можна встановити як наслiдок теореми 1 i леми 3.

Зазначимо, що теореми 1 i 3 без використання обмеження $X<\gamma^{2}\bar{H}$ дають критерiї iснування та методи побудови стабiлiзуючих регуляторiв, що забезпечують оцiнку $J_{0}<\gamma$ для вiдповiдних замкнених систем. Умови теореми 3 у випадку $p=0$ є критерiєм iснування статичного регулятора (17) iз вказаними властивостями в теоремi 1. Побудова динамiчних регуляторiв порядку $p=r$, що задовольняють теорему 3, зводиться до розв’язання системи ЛМН без додаткових обмежень. У цьому випадку рангове обмеження в (34) виконується автоматично.

Наведемо алгоритм побудови динамiчного регулятора (31), що задовольняє теорему 3.

     Алгоритм 1.

 
1) Обчислення матриць перетворення (4) i системи (16);

2) обчислення матриць $W_{\bar{R}}$ i $W_{\bar{L}}$, де $\bar{R}=\left[\begin{array}[]{cc}\bar{C}_{2}&\bar{D}_{21}\\ \end{array}\right]$, $\bar{L}=\left[\begin{array}[]{cc}\bar{B}_{2}^{\top}&\bar{D}_{12}^{\top}\\ \end{array}\right]$;

3) знаходження матриць $X=X^{\top}>0$ i $Y=Y^{\top}>0$, якi задовольняють спiввiдношення (8), (20), (21) i (34);

4) побудова розкладу $\Delta=Y-\gamma^{2}X^{-1}=S^{\top}S\geq 0$, де $S\in{\mathbb{R}}^{p\times r}$, ${\rm ker}\,S={\rm ker}\,\Delta$, та формування блокової матрицi

$$\widehat{X}=\left[\begin{array}[]{cc}X&\!X_{1}^{\top}\\ X_{1}&\!X_{2}\\ \end{array}\right]>0,\quad X_{1}=\dfrac{1}{\gamma}SX,\quad X_{2}=\dfrac{1}{\gamma^{2}}SXS^{\top}+I_{p};$$

5) розв’язання лiнiйної матричної нерiвностi (36) щодо $\widehat{K}_{0}$ за умови
$\det(I_{m}+K_{0}\bar{D}_{22})\neq 0$;

6) обчислення матриць регулятора за формулою (35).

Даний алгоритм може бути реалiзований, наприклад, засобами системи MATLAB. Якщо в п. 4 алгоритму $\Delta=0$, тобто ${\rm rank}\,W=r$, то, розв’язуючи ЛМН (19), отримаємо статичний регулятор (17), що задовольняє теорему 1.

     Зауваження 1.

Якщо пара матриць {$E,A$} у системi (17) є iмпульною, то керування для системи (14) можна шукати у виглядi $u=K_{1}y+v$, де $K_{1}$ — матриця допомiжного статичного регулятора за умов (27), а $v$ — нове керування, яке створює динамiчний регулятор

$$\dot{\eta}=Z\eta+Vy,\quad v=U\eta+Ky,\quad\eta(0)=0,$$

i яке розв’язує поставлену задачу для звичайної системи (29), побудованої на основi еквiвалентного перетворення системи (28) (див. попереднiй пiдроздiл). В результатi замкнена дескрипторна система у розширеному фазовому просторi має вигляд

$$\widehat{E}\dot{\widehat{x}}=\widehat{A}_{0}\widehat{x}+\widehat{B}_{0}w,\quad z=\widehat{C}_{0}\widehat{x}+\widehat{D}_{0}w,\quad\widehat{x}(0)=\widehat{x}_{0},$$ (37)

де

$$\widehat{E}=\left[\begin{array}[]{cc}E&0\\ 0&I_{p}\\ \end{array}\right],\quad\widehat{x}=\left[\begin{array}[]{c}x\\ \eta\\ \end{array}\right],\quad\widehat{x}=\left[\begin{array}[]{c}x_{0}\\ 0\\ \end{array}\right],$$

$$\widehat{A}_{0}=\!\left[\!\begin{array}[]{cc}A+B_{2}(K_{10}C_{2}\!+\!K_{11}G_{1})&B_{2}K_{11}G_{2}\\ V(\bar{C}_{2}E_{2}^{\top}\!+\!\bar{D}_{22}G_{1})&\!\!\!Z+V\bar{D}_{22}G_{2}\\ \end{array}\!\right],\widehat{B}_{0}=\!\left[\!\begin{array}[]{c}B_{1}+B_{2}(K_{10}D_{21}\!+\!K_{11}G_{3})\\ V(\bar{D}_{21}+\bar{D}_{22}G_{3})\\ \end{array}\!\right],$$

$$\widehat{C}_{0}=\left[\!\begin{array}[]{cc}C_{1}+D_{12}(K_{10}C_{2}\!+\!K_{11}G_{1})&D_{12}K_{11}G_{2}\\ \end{array}\!\right],\;\widehat{D}_{0}=D_{11}+D_{12}(K_{10}D_{21}+K_{11}G_{3}),$$

$$G_{1}=K_{0}\bar{C}_{2}E_{2}^{\top},\;\;G_{2}=(I_{m}-K\bar{D}_{22})^{-1}U,\;\;G_{3}=K_{0}\bar{D}_{21},\;\;K_{0}=(I_{m}-K\bar{D}_{22})^{-1}K.$$

4. Приклад. Розглянемо лiнеаризовану модель гiдравлiчної системи з трьома послiдовно сполученими резервуарами, яка описується у виглядi дескрипторної системи керування (14) з такими матрицями [28]:

$$E=\left[\!\begin{array}[]{ccc}1&0&0\\ 0&1&0\\ 0&0&0\\ \end{array}\!\right],\,A=\left[\!\begin{array}[]{ccc}\!-k_{1}&0&0\\ k_{1}&\!\!-k_{2}&0\\ 1&1&1\\ \end{array}\!\right],\,B_{1}=\left[\!\begin{array}[]{cc}1&0\\ 0&0\\ 0&0\\ \end{array}\!\right],\,B_{2}=\left[\!\begin{array}[]{c}1\\ 0\\ 0\\ \end{array}\!\right],$$

$$C_{1}=\left[\begin{array}[]{ccc}0&0&1\\ \end{array}\right],\quad D_{11}=0_{1\times 2},\quad D_{12}=1,$$

$$C_{2}=\left[\begin{array}[]{ccc}1&0&0\\ 0&1&0\\ \end{array}\right],\quad D_{21}=\left[\begin{array}[]{cc}0&0\\ 0&1\\ \end{array}\right],\quad D_{22}=0_{2\times 1}.$$

Рис. 1: Гiдравлiчна система з трьома резервуарами.

Компоненти вектора стану $x=\left[\begin{array}[]{ccc}x_{1}&x_{2}&x_{3}\\ \end{array}\right]^{\top}$ визначають рiвнi рiдини у вiдповiдних резервуарах, вектор $w=\left[\begin{array}[]{cc}w_{1}&w_{2}\\ \end{array}\right]^{\top}$ формують неконтрольоване збурення $w_{1}$ й похибка $w_{2}$ у вимiрах $y=\left[\begin{array}[]{cc}x_{1}&x_{2}+w_{2}\\ \end{array}\right]^{\top}$, керований вихiд $z=x_{3}+u$, а роль керування $u$, що регулює рiвнi рiдини у перших двох резервуарах, виконує дебiт (потiк) рiдини в насосi iз третього резервуара в перший (рис. 1).

Виберемо ваговi матрицi критерiю якостi (2) i допустимi значення параметрiв

$$P={\rm diag}\{2,1\},\;Q=1,\;X_{0}={\rm diag}\{3,2,0\},\;H={\rm diag}\{3,2,1\},\;k_{1}=1,\;k_{2}=1,5.$$

У даному прикладi $n=3$, $m=1$, $k=1$, $s=2$, $l=2$, $r=2$, пара матриць ($E,A$) допустима, а трiйки матриць ($E,A,B_{2}$) i ($E,A,C_{2}$) — вiдповiдно $I$-керована та $I$-спостережувана. Система без керування має критерiй якостi $J=1,17851$.

Для системи (14) на основi теореми 1 при $\gamma=1$ знайдено матрицю статичного регулятора (17)

$$K=\left[\begin{array}[]{cc}-0,67954&-0,39810\\ \end{array}\right],$$

при якому замкнена система є допустимою i її критерiй якостi $J=0,97989<\gamma$. При цьому її скiнченний спектр збiгається з $\sigma(A_{*})=\big{\{}-1,58977\pm 0,62453\,i\big{\}}$, де $A_{*}$ — матриця системи (18).

Рис. 2: Поведiнка замкненої системи.

Рис. 3: Найгiрше збурення щодо
критерiю якостi $J$.

Застосовуючи лему 2 для замкненої системи, знайдено найгiрше збурення (12) i найгiрший початковий вектор (9) стосовно критерiю якостi $J$:

$$w=\bar{K}_{*}\xi_{1},\quad\bar{K}_{*}=\left[\begin{array}[]{cc}1,12785&0,51161\\ -0,24149&0,20639\\ \end{array}\right],$$ (38)

$$x_{0}=\left[\begin{array}[]{ccc}-0,80868&-0,58825&1,39693\\ \end{array}\right]^{\top}.$$ (39)

На рис. 3 зображена поведiнка розв’язку замкненої системи за найгiрших умов (38) i (39), а на рис. 3 — вектор-функцiя (38) найгiршого збурення.

Далi, застосовуючи алгоритм 1, для системи (14) знайдено матрицi наближеного $J$-оптимального динамiчного регулятора (31) порядку $p=r$

$$Z=\left[\begin{array}[]{cc}-0,62278&0,00590\\ -0,00004&-0,92267\\ \end{array}\right],\quad V=\left[\begin{array}[]{cc}0,00047&0,00025\\ -0,00126&0,00113\\ \end{array}\right],$$

$$U=\left[\begin{array}[]{cc}-0,00152&-0,00021\\ \end{array}\right],\quad K=\left[\begin{array}[]{cc}-1,09088&-0,04544\\ \end{array}\right],$$

при якому замкнена система є допустимою, має скiнченний спектр

$$\big{\{}-1,99999,\;-1,59089,\;-0,92267,\;-0,62278\big{\}}$$

i мiнiмальне значення критерiю якостi $J=0,97895$.

5. Висновки. Розроблено конструктивнi методи оцiнки та досягнення бажаного рiвня гасiння зовнiшнiх i початкових збурень у дескрипторних системах керування за допомогою статичних та динамiчних регуляторiв. Практична реалiзацiя даних методiв базується на еквiвалентному перетвореннi дескрипторних систем i застосуваннi вiдомих методiв теорiї $H_{\infty}$-керування для звичайних систем меншого порядку. Так, умови iснування i алгоритми побудови динамiчного регулятора порядку $p={\rm rank}\,E$, при якому замкнена система є допустимою зi зваженими критерiями якостi $J_{0}<\gamma$ або $J<\gamma$, зводяться до розв’язування систем ЛМН без додаткових рангових обмежень. Якщо вихiдна дескрипторна система не є неiмпульсною, то запропоновано пошук додаткового керування, яке забезпечує вказану властивiсть даної системи. Еквiвалентне перетворення дескрипторної системи до звичайної застосовано також при знаходженнi векторiв найгiрших зовнiшнiх i початкових збурень щодо зважених критерiїв якостi. Вивчення поведiнки замкненої системи за таких найгiрших умов може бути важливим при конструюваннi i випробуваннi реальних керованих об’єктiв.

УДК 517.925.51; 681.5.03

Еквiвалентне перетворення i зважена $H_{\infty}$-оптимiзацiя лiнiйних дескрипторних систем

О. Г. Мазко

Iнститут математики НАН України, Київ

Дослiджується проблема узагальненого $H_{\infty}$-керування для класу допустимих дескрипторних систем з ненульовим початковим вектором. Використовується узагальнений критерiй якостi, що характеризує зважений рiвень гасiння зовнiшнiх i початкових збурень. Пропонується невироджене перетворення системи, яке дозволяє застосовувати вiдомi методи оцiнки та досягнення бажаних критерiїв якостi для звичайних систем меншого порядку. Наводиться числовий приклад керованої гiдравлiчної системи з трьома резервуарами.

Equivalent transformation and weighted $H_{\infty}$-optimization of linear descriptor systems

A. G. Mazko

Institute of Mathematics, Ukrainian Academy of Sciences, Kyiv

The problem of a generalized type of $H_{\infty}$-control is investigated for a class of admissible descriptor systems with a non-zero initial vector. A generalized performance measure is used, which characterizes the weighted damping level of external and initial disturbances. A non-degenerate transformation of the system is proposed, which allows to apply known methods for evaluation and the achievement of desired performance measures for conventional lower-order systems. A numerical example of a controlled hydraulic system with three tanks is given.

Mathematics Subject Classification (2010): 93C35, 34D20, 37N35.

Вiдомостi про автора.

МАЗКО Олексiй Григорович, завiдувач вiддiлу Iнституту математики НАН України, член-кореспондент НАН України, доктор физ.- мат. наук, професор.

Адреса для листування: Україна, 01024 Київ-4, вул. Терещенкiвська, 3, Iнститут математики НАН України.

E-mail: mazkoag@gmail.com, mazko@imath.kiev.ua.

С. т.: (044)234-51-50; моб. (093)238-55-70.