Анатолiй Сердюк (Iнститут математики НАН України)
Сорич Вiктор (Кам’янець-Подiльський нацiональний унiверситет iменi Iвана Огiєнка)
Нiна Сорич (Кам’янець-Подiльський нацiональний унiверситет iменi Iвана Огiєнка)
Найкраще наближення тригонометричними полiномами класiв згорток, породжених деякими лiнiйними комбiнацiями перiодичних ядер
Для довiльних нетривiальних лiнiйних комбiнацiй скiнченного числа ядер Пуассона встановлено виконання умови Надя для всiх номерiв , починаючи з деякого номера . Також для будь-якого доведено iснування лiнiйних комбiнацiй ядер Бернуллi де при , та лiнiйних комбiнацiй спряжених ядер Пуассона де при , таких, що задовольняють умову Нiкольського i при цьому не задовольняють умову Надя . Як наслiдок, в кожному з перелiчених випадкiв знайдено точнi значення найкращих наближень в середньому таких лiнiйних комбiнацiй тригонометричними полiномами порядку не вищого за та обчислено точнi значення найкращих наближень класiв згорток , породжених зазначеними лiнiйними комбiнацiями, в метриках просторiв i .
1. Вступ. Нехай – простiр вимiрних -перiодичних i iстотно обмежених функцiй iз нормою , C – простiр неперервних на всiй дiйснiй осi -перiодичних функцiй iз нормою , простiр -перiодичних сумовних на функцiй iз нормою.
Нехай . Величину
|
|
|
(1) |
в якiй inf розглядають по множинi усiх тригонометричних полiномiв порядка , називають найкращим наближенням в середньому функцiї . Аналогiчно для величину
|
|
|
(2) |
називають найкращим рiвномiрним наближенням функцiї .
Нехай i – деяка пiдмножина функцiй iз . Через будемо позначати множину функцiй , якi можна представити у виглядi згортки з ядром , тобто у виглядi
|
|
|
(3) |
Функцiї вигляду
|
|
|
(4) |
називають ядрами Пуассона (див., наприклад, [1, c. 302], а функцiї вигляду
|
|
|
(5) |
називають ядрами Бернуллi (див., наприклад, [1, c.137]).
В рамках даної роботи в ролi будуть виступати множини
|
|
|
(6) |
та
|
|
|
(7) |
а в якостi твiрних ядер розглядатимуться нетривiальнi лiнiйнi комбiнацiї
|
|
|
(8) |
де – -перiодичнi функцiї, що є або ядрами Пуассона , або ядрами Бернуллi .
Для ядер вигляду (8) вивчається задача про знаходження точних значень найкращих наближень в середньому, тобто величин
|
|
|
(9) |
а також задача про точнi значення величин
|
|
|
(10) |
та
|
|
|
(11) |
де i означенi формулами (1) i (2) вiдповiдно.
Зазначимо, що у випадку, коли i де ядро Бернуллi вигляду (5), класи з точнiстю до сталого множника є вiдомими класами -перiодичних функцiй, що мають абсолютно неперервнi похiднi до порядку включно i такi, що . Аналогiчно, при i де ядро Пуассона вигляду (4), класи з точнiстю до сталого множника є вiдомими класами – множин iнтегралiв Пуассона вiд функцiй з , тобто функцiй вигляду
|
|
|
(12) |
Iнтерес до твiрних ядер , зображуваних у виглядi лiнiйних комбiнацiй вигляду (8), виникає в зв’язку з появою класiв функцiй, що породжуються диференцiальними полiномiальними операторами зi сталими коефiцiєнтами (див., наприклад, роботу М.Г. Крейна [2], де розглядались диференцiальнi оператори роботу Н.I. Ахiєзера [3], де були розглянутi оператори та , де та iн.).
При розв’язки задач (9), (10) i (11) є вiдомими i у випадку, коли випливають iз робiт Ж. Фавара [4,5],
Н.I. Ахiєзера та М.Г. Крейна [6], С.М. Нiкольського [7], а у випадку, коли – з робiт М.Г. Крейна [2], Б. Надя [8],
С.М. Нiкольського [7] при та iз робiт А.В. Бушанського [9], В.Т. Шевалдiна [10] при .
В усiх згаданих роботах обчислення точних значень величин вигляду (9)-(11) базувалось на встановленнi того факту, що ядра Бернуллi , та ядра Пуассона задовольняють так звану умову Нiкольського i навiть бiльш жорстку, але i бiльш прозору, нiж , умову Надя .
Означення 1. Кажуть, що сумовна -перiодична функцiя , яка тотожно не дорiвнює нулю, задовольняє умову, якщо iснують тригонометричний полiном степеня i додатне число таке, що якщо , то майже для всiх виконується рiвнiсть .
В [7] було показано, що в якостi завжди можна взяти число , де - натуральне число .
Означення 2. Кажуть, що сумовна -перiодична функцiя , яка тотожно не дорiвнює нулю, задовольняє умову , якщо iснують тригонометричний полiном степеня i точка такi, що рiзниця змiнює знак на у точках i лише в них.
Iз означень 1 i 2 безпосередньо випливає включення . Водночас неважко привести приклади функцiй , полiномiв i чисел , для яких рiзниця почережно змiнює знак бiльш нiж у рiвномiрно розташованих точках на . В зв’язку з цiєю обставиною, пропонуємо наступне узагальнення умови .
Означення 3. Будемо казати , що сумовна -перiодична функцiя , яка тотожно не дорiвнює нулю, задовольняє умову якщо iснують тригонометричний полiном степеня i точка такi, що рiзниця змiнює знак на у точках i лише в них.
Iз означень 1-3 випливає, що при умова збiгається з умовою Надя (тобто ) i, крiм того, при всiх та мають мiсце включення .
Iз результатiв С.М. Нiкольського [7] випливає, що для класiв згорток i , породжених ядрами вигляду (8), якi задовольняють умову , виконуються наступнi рiвностi:
|
|
|
(13) |
|
|
|
(14) |
в яких тригонометричний полiном, що фiгурує в означеннi 1.
У випадку, коли ядро задовольняє умову , то крiм (13), (14) справджується рiвнiсть
|
|
|
(15) |
де i – тригонометричний полiном i точка, якi фiгурують в означеннi 3.
Зазначимо також, що завдяки роботам Б. Надя [8] та С.М. Нiкольського [7] у випадку, коли твiрнi ядра задовольняють умову або можна вказати лiнiйний полiномiальний метод наближення такий, що
|
|
|
|
|
|
Останнi рiвностi означають, що лiнiйний полiномiальний метод є найкращим для класiв згорток i серед усiх полiномiальних лiнiйних методiв наближення в метриках просторiв i вiдповiдно.
Крiм того, (див., наприклад, [11-17]) виявилося, що пiдпростори тригонометричних полiномiв є екстремальними пiдпросторами для колмогоровських, лiнiйних та бернштейнiвських поперечникiв в просторах та класiв згорток
та , породжених ядрами , та деякими iншими.
Зазначимо також, що iнтерес до знаходження точних значень величин (9)-(11) при мотивується тiєю обставиною, що до них зводиться знаходження розв’язкiв деяких iнших екстремальних задач теорiї апроксимацiї, таких, зокрема, як задача Колмогорова-Нiкольського по наближенню класiв згорток полiгармонiчними ядрами Пуассона (див., наприклад, роботи [18-19] i наявну там бiблiографiю).
В данiй роботi для довiльних нетривiальних лiнiйних комбiнацiй (8), що породжуються ядрами Пуассона вигляду (4), при , встановлено виконання умови Надя для всiх номерiв , починаючи з деякого номера в, як наслiдок, для зазначених обчислено точнi значення величин (9), (10) i (11).
Крiм того, для будь-якого в роботi доведено iснування лiнiйних комбiнацiй ядер Бернуллi та лiнiйних комбiнацiй ядер Пуассона ,при , таких, що задовольняють умову . Як наслiдок, для зазначених лiнiйних комбiнацiй знайдено точнi значення величин (9), (10) i (11).
Розглянемо випадок, коли ядро , що породжує класи згорток, має вигляд
|
|
|
(16) |
|
|
|
(17) |
Зрозумiло, що довiльна нетривiальна лiнiйна комбiнацiя скiнченного числа рiзних ядер Пуассона вигляду (4) може бути подана у виглядi (16) при деяких
наборах та , для котрих виконуються умови (17).
Теорема 1. Для будь-якого ядра вигляду (16) за виконання умов (17) знайдеться номер такий, що для всiх , справджується включення i, як наслiдок, мають мiсце рiвностi
|
|
|
|
|
|
(18) |
де – єдиний на корiнь рiвняння
|
|
|
(19) |
Доведення. Запишемо ядро в (16) у виглядi
|
|
|
(20) |
де
|
|
|
(21) |
Покажемо, що послiдовнiсть вигляду (21) за умов (17) задовольняє умову Даламбера при , тобто
|
|
|
(22) |
цей факт будемо коротко записувати . Дiйсно, згiдно (21) i (17)
|
|
|
де
|
|
|
(23) |
Оскiльки в силу (17) то як випливає з (23)
|
|
|
(24) |
Рiвнiсть (24) доводить (22).
Згiдно з теоремою 5 роботи [20] (див. також [21, 22]) якщо , то знайдеться залежний вiд номер такий, що для будь-якого натурального числа , бiльшого або рiвного за , має мiсце включення i виконуються рiвностi (13), (14), а також рiвнiсть (15) при . При цьому , де – єдиний на корiнь рiвняння
|
|
|
(25) |
a полiном однозначно визначається iнтерполяцiйними умовами
|
|
|
При , що мають вигляд (21) iз (13)-(15) випливають рiвностi (19). Теорему доведено.
Зауваження 1. Як випливає з доведення теореми 3 роботи [22], номер , який фiгурує в теоремi 1, може бути пред’явлений у явному виглядi, як найменше натуральне число , для якого
|
|
|
(26) |
де , а означенi в (23). Iснування такого номера випливає з факту монотонного спадання до нуля правої частини нерiвностi (26) по при .
При рiвностi (18) можуть бути конкретизованi. Якщо , то неважко збагнути, що для довiльних наборiв i , пiдпорядкованих умовам (17), єдиним на коренем рiвняння (19) є значення i в цьому випадку
|
|
|
|
|
|
(27) |
Аналогiчно, якщо , то єдиним на коренем рiвняння (19) є значення i тодi
|
|
|
|
|
|
(28) |
На пiдставi (27) i (28) при iз теореми 1 одержуємо таке твердження.
Теорема 2. Якщо , то за виконання умов (17) ядра вигляду (16) задовольняють умову Надя при всiх номерах , починаючи з деякого номера , i для всiх таких мають мiсце рiвностi
|
|
|
|
|
|
(29) |
Зазначимо, що номер , який фiгурує у теоремах 1 i 2 залежить вiд , наборiв та i не залежить вiд параметра . Далi ми покажемо, що при кожному фiксованому iснують лiнiйнi комбiнацiї рiзних ядер Бернуллi , а також лiнiйнi комбiнацiї рiзних спряжених ядер Пуассона , такi, що задовольняють умову при (тобто i, водночас, ).
Мають мiсце наступнi твердження.
Теорема 3. Нехай , , i задано довiльний впорядкований набiр рiзних непарних чисел (). Тодi iснує впорядкований набiр дiйсних чисел та iснує тригонометричний полiном степеня не вищого за , який iнтерполює лiнiйну комбiнацiю
|
|
|
(30) |
на iнтервалi лише в точках , в яких також рiзниця почережно змiнює знак, тобто:
|
|
|
(31) |
де .
Теорема 4. Нехай , , i задано довiльний вектор з рiзних чисел . Тодi знайдеться впорядкований набiр , дiйсних чисел та тригонометричний многочлен степеня не вищого за , який iнтерполює лiнiйну комбiнацiю
|
|
|
(32) |
на перiодi лише в точках , в яких до того ж рiзниця почережно змiнює знак, тобто виконується рiвнiсть (31).
Фактично теореми 3 i 4 стверджують, що при , лiнiйнi комбiнацiї та задовольняють умову при , а, отже, для них не виконується умова Надя , але виконується умова Нiкольського . Тому в силу рiвностей (13) i (14), а також формули (15) при iз теорем 3 i 4 одержуємо наступнi твердження.
Теорема 5. Нехай , i задано довiльний впорядкований набiр рiзних непарних чисел (). Тодi iснує впорядкований набiр дiйсних чисел такий, що для лiнiйної комбiнацiї вигляду (30) виконуються рiвностi
|
|
|
|
|
|
(33) |
де константи Фавара
|
|
|
Теорема 6. Нехай , i задано довiльний вектор з рiзних чисел . Тодi iснує впорядкований набiр дiйсних чисел такий, що для лiнiйної комбiнацiї вигляду (32) виконуються рiвностi
|
|
|
|
|
|
(34) |
3. Доведення теорем 3 i 4.
Для доведення теорем 3 та 4 знадобиться наступне допомiжне твердження, яке, можливо, не позбавлене i самостiйного значення.
Лема 1. Нехай i – набiр непарних i неперервних на -перiодичних функцiй. Тодi для будь-якого набору рiзних точок , iснує нетривiальна лiнiйна комбiнацiя та непарний тригонометричний многочлен , який iнтерполює в точках
Доведення леми 1. Твердження леми 1 є очевидним, якщо серед нетривiальних лiнiйних комбiнацiй функцiй iснує така, що перетворюється у тригонометричний полiном порядку . В цьому випадку згаданi лiнiйна комбiнацiя i полiном є шуканими i до того ж . Цей випадок можна вважати тривiальним. Зрозумiло, що тривiальний випадок виникає, зокрема, коли функцiї з набору є лiнiйно залежними. Припустимо, що будь-яка нетривiальна лiнiйна комбiнацiя не є тригонометричним полiномом порядку . Оскiльки будь-яку непарну i неперервну на функцiю можна проiнтерполювати непарним тригонометричним полiномом порядку за системою довiльних наперед заданих рiзних точок (див., наприклад, [13, c.62]), то для довiльного через позначимо тригонометричний многочлен порядку , який iнтерполює функцiю в точках . Нехай , тодi при Розглянемо -вимiрнi вектори . Оскiльки , то дана система векторiв є лiнiйно залежною, тому iснує їх нетривiальна лiнiйна комбiнацiя, що рiвна нуль-вектору : , тобто виконується наступна система рiвностей:
|
|
|
(35) |
де .
Покладемо , . Покажемо, що вектор i многочлен шуканi.
Дiйсно, при маємо
а при в силу рiвностей системи (35) маємо . Отже, в усiх точках функцiя та многочлен набувають однакових значень. Лему 1 доведено.
При iз леми 1 випливає таке твердження.
Наслiдок 1. Нехай i – набiр непарних i неперервних на -перiодичних функцiй. Тодi iснує нетривiальна лiнiйна комбiнацiя та непарний тригонометричний многочлен , який iнтерполює на в рiвномiрно розподiлених точках вигляду
|
|
|
(36) |
Доведення наслiдку 1. При i для рiвномiрно розподiлених точок згiдно з лемою 1 знайдеться нетривiальна лiнiйна комбiнацiя i непарний тригонометричний многочлен такi, що при всiх
|
|
|
(37) |
Iз неперностi i -перiодичностi функцiй i випливає, що рiвностi (37) мають мiсце також i для . Iз непарностi та неперервностi функцiї випливає також, що , тобто виконання (37) i при . Наслiдок 1 доведено.
Доведення теореми 3. Оскiльки непарнi ядра Бернуллi
|
|
|
(38) |
є неперервними на функцiями, то вiдповiдно до наслiдку 1 iснує нетривiальна лiнiйна комбiнацiя вигляду (30) i непарний тригонометричним полiномом порядку не вищого за , який iнтерполює на в точках вигляду (36).
Далi ми покажемо, що жоден непарний тригонометричний полiном порядку не може iнтерполювати будь-яку функцiю
|
|
|
(39) |
на iнтервалi бiльше нiж в точках.
Не зменшуючи загальностi, можемо вважати, що непарнi рiзнi числа в наборi в (38) i (39) є розташованими у зростаючому порядку, тобто є такими, що .
Далi нам знадобиться деяка додаткова iнформацiя про ядра вигляду (5).
Ядро на перiодi при є неперервно диференцiйовним до порядку включно i iстотно обмеженим при . Крiм того, для похiдних порядку виконуються рiвностi
|
|
|
(40) |
|
|
|
(41) |
(див., наприклад, [11, c. 59-60]).
На iнтервалi ядра є алгебраїчними многочленами порядку i пов’язанi з класичними многочленами Бернуллi за допомогою рiвностi
|
|
|
(42) |
де – бiномiальнi коефiцiєнти, – числа Бернуллi .
Iз наведених властивостей ядер Бернуллi випливає, що для будь-якої нетривiальної лiнiйної комбiнацiї вигляду (39) i довiльного непарного тригонометричного полiнома порядку не вищого за рiзниця
|
|
|
(43) |
може мати на лише скiнченне число iзольованих нулiв
|
|
|
Для кожного iзольованого нуля функцiї iснує достатньо мале таке, що .
При цьому, якщо , то такий нуль називають простим нулем функцiї , а якщо , то такий нуль називають подвiйним нулем функцiї .
Нехай пiдраховує кiлькiсть нулiв неперервної функцiї на перiодi таким чином, що простi нулi враховуються один раз, а подвiйнi нулi – двiчi, тобто де – число простих нулiв, а число подвiйних нулiв на перiодi . Аналогiчно означається i функцiя числа нулiв на iнтервалi (а також на будь-якому з вiдрiзкiв
, включених в , в припущеннi, що є неперервною на ).
Наша подальша мета полягає в тому, щоб показати, що для функцiї вигляду (39) має мiсце нерiвнiсть
|
|
|
(44) |
Припустимо, що . Оскiльки непарна функцiя, то . Якщо , то для всiх похiдних , в силу (40) виконується включення i в результатi послiдовного застосування теореми Ролля та врахування того, що неперервна -перiодична функцiя має парне число нулiв, одержуємо
|
|
|
(45) |
При в силу (41) функцiя має розрив в точцi 0 i в силу теореми Ролля i (45)
|
|
|
Тодi для парної функцiї в силу (39) i (41) на
|
|
|
(46) |
i оскiльки права частина в (46) є неперервною на всьому перiодi функцiєю, то в силу теореми Ролля для доозначеної за неперервнiстю в точцi функцiї маємо
|
|
|
(47) |
Аналогiчно для всiх похiдних , в силу (40) виконуються включення i в результатi послiдовного застосування теореми Ролля та врахування того, що всяка неперервна на перiодi функцiя має парне число нулiв, одержуємо
|
|
|
(48) |
При в силу (41) функцiя має розрив в точцi i в силу теореми Ролля
|
|
|
Тодi для парної функцiї в силу (39) i (41) на
|
|
|
(49) |
i оскiльки права частина в (49) є неперервною на всьому перiодi , то в силу теореми Ролля для доозначеної за неперервнiстю в точцi функцiї маємо
|
|
|
(50) |
Аналогiчно для всiх похiдних , в силу (40) виконуються включення i в результатi послiдовного застосування теореми Ролля та парностi числа нулiв неперервної перiодичної функцiї, одержуємо
|
|
|
(51) |
Продовжуючи мiркування тим же чином, одержимо, що при для парної функцiї в силу (39) i (41) на iнтервалi
|
|
|
(52) |
i оскiльки права частина в (52) є неперервною на перiодi , то для доозначеної за неперервнiстю в тоцi 0 функцiї в силу теореми Ролля
|
|
|
(53) |
Тодi для всiх похiдних , в силу (40) виконуються включення i в результатi послiдовного застосування (33), теореми Ролля та врахування парностi числа нулiв функцiй iз матимемо
|
|
|
(54) |
При функцiя в силу (41) має розрив в точцi 0 i в силу (54) i теореми Ролля
|
|
|
(55) |
Парна функцiя в силу (39) i (41) на має вигляд , тобто є тригонометричним полiномом порядку не вищого нiж , а, отже, на має не бiльше за коренiв, тобто
|
|
|
(56) |
З iншого боку, в силу теореми Ролля iз (55) одержуємо
|
|
|
(57) |
Припустимо, що нерiвнiсть (44) мiсця не має, тобто, що , а, отже, . Тодi в силу (57) отримуємо нерiвнiсть , яка суперечить нерiвностi (56). Одержана суперечнiсть доводить iстиннiсть формули (44).
Iз нерiвностi (44), застосованої до функцiї
|
|
|
(58) |
де має вигляд (30), та такий, що виконуються рiвностi (37), при випливає, що всi нулi вигляду (36) для рiзницi вигляду (58) є простими нулями, в яких вона почережно змiнює знак. Теорему 3 доведено.
Доведення теореми 4. Оскiльки спряженi ядра Пуассона
|
|
|
(59) |
є неперервними на функцiями, то вiдповiдно до наслiдку 1 iснує нетривiальна лiнiйна комбiнацiя вигляду (32) i непарний тригонометричний полiном порядку не вищого за , який iнтерполює на в точках вигляду (36).
Крiм того, в силу непарностi i неперервностi на рiзниця дорiвнює 0 i при . Тобто рiвнiсть (37) виконується на перiодi при всiх , а, отже, число точок iнтерполяцiї по меншiй мiрi .
З iншого боку неважко показати, що жоден непарний тригонометричний полiном порядку не може iнтерполювати будь-яку функцiю
|
|
|
(60) |
на пiвiнтервалi бiльше, нiж в точках. Дiйсно, в силу (59) i (60)
|
|
|
|
|
|
(61) |
де деякий непарний тригонометричний многочлен порядку не вищого за . В силу (61) рiвнiсть можлива лише при виконаннi спiввiдношення
|
|
|
(62) |
Лiва частина рiвностi (62) є тригонометричним многочленом порядку не вище , а тому може мати на перiодi не бiльше за нулiв, з урахуванням їх кратностi.
Iз сказаного випливає, що всi нулi , для рiзницi є простими нулями, в яких ця рiзниця почережно змiнює знак. Теорему 4 доведено.
Конфлiкт iнтересiв. Автори заявляють, що вони не мають потенцiйного конфлiкту iнтересiв щодо дослiдження у цiй статтi.
Фiнансування. Цю роботу частково пiдтримано грантом H2020-MSCA-RISE-2019, проект № 873071 (SOMPATY: spectral optimization: from mathematics to physics and advanced technology).
Авторськi внески. Усi автори зробили рiвний внесок у роботу.
-
1.
Степанец А.И., Методы теории приближений: В 2 ч. – Киев: Ин-т математики НАН Украини, 2002. – Ч. 1. – 427 с.
-
2.
Крейн М.Г., К теории наилучшего приближения периодических функций Докл. АН СССР. -1938, т.18, № 4 -5. – C.245-249.
-
3.
Ахиезер Н.И., О наилучшем приближении одного класса непрерывных периодических функций, Докл. АН СССР. – 1937, т.17, № 9. – с.451-454.
-
4.
Favard J., Sur l’approximation des fonctions priodiques par des polynomes trigonomtriques, C.r. Acad. Sci. – 1936. – 203. P. 1122-1124.
-
5.
Favard J., Sur les meilleurs procdes d’approximations des certain classes des fonctions par des polynomes trigonomtriques, Bull. de Scienses Math. – 1937. – 15. –P. 209-224, 243-256.
-
6.
Ахиезер Н.И., Крейн М.Г., О наилучшем приближении тригонометрически-ми суммами дифференцируемых периодических функций, Докл. АН СССР. – 1937. – 15. № 3. – С. 107-112.
-
7.
Никольский С.М., Приближение функций тригонометрическими полиномами в среднем, Изв. АН СССР. Сер. мат. – 1946. – 10. – С. 207-256.
-
8.
Nagy B., ber gewisse Extremalfragen bei transformierten trigonometrischen Entwicklungen 1. Periodischer Fall, Berichte der math. –phys. Kl. Acad. Der Wiss. zu Leipzig. – 1938. – 90. –P. 103-134.
-
9.
Бушанский А.В., О наилучшем в среднем гармоническом приближении некоторых функций, Исследования по теории приближения функций и их приложения. – Киев: Ин-т математики АН УССР. – 1978. – С. 29-37.
-
10.
Шевалдин В.Т., Поперечники классов сверток с ядром Пуассона, Матем. заметки. – 1993. – 52, № 2. – С. 145-151.
-
11.
Корнейчук Н.П., Экстремальные задачи теории приближения – М.: Наука, Главная редакция физико-математической литературы, 1976. – 320 с.
-
12.
Pincus A., n-Widths in Approximation Theory, Springer-Verlag Berlin Heidelberg, 1985. – 294 p.
-
13.
Корнейчук Н.П., Точные константы в теории приближения – М.: Наука, Главная редакция физико-математической литературы, 1987. – 424 с.
-
14.
Сердюк А.С., Поперечники та найкращi наближення класiв згорток перiодичних функцiй – Укр. мат. журн. – 1999. – Т. 51, № 5. – С. 674-687.
-
15.
Serdyuk A.S., Bodenchuk V.V., Exact values of Kolmogorov widths of classes of Poisson integrals, Jornal of Approximation Theory. – 2013. – 173, № 9. – Р. 89-109.
-
16.
Боденчук В.В., Сердюк А.С., Точнi оцiнки колмогоровських поперечникiв класiв аналiтичних функцiй I , Укр. мат. журн. – 2015. – Т. 67, № 6. – С. 719-738.
-
17.
Боденчук В.В., Сердюк А.С., Точнi оцiнки колмогоровських поперечникiв класiв аналiтичних функцiй II, Укр. мат. журн. – 2015. – Т. 67, № 8. – С. 1011-1018.
-
18.
Grabova U.Z., Kal’chuk I.V., Approximation of the classes by three-garmonic Poisson integrals, Carpathion Math. Publ. – 2019. – T. 11, № 2. - P. 321-334.
-
19.
Абдулаєв Ф.Г., Харкевич Ю.I., Наближення класiв бiгармонiчними iнтегралами Пуассона, Укр. мат. журн. – 2020. – Т. 72, № 1. – С. 20-35.
-
20.
Сердюк А.С., Найкращi наближення i поперечники класiв згорток перiодичних функцiй високої гладкостi, Укр. мат. журн. – 2005. – Т. 57, № 7. – С. 946-971.
-
21.
Степанец А.И., Методы теории приближений: в 2 ч. – Киев: Ин-т математики НАН Украины, 2002. – Ч. II. – 468 с.
-
22.
Сердюк А.С., Про найкраще наближення на класах згорток перiодичних функцiй, Теорiя наближення функцiй та сумiжнi питання/ Працi Iнституту-ту математики НАН України. – 35. – К.: Iн-т математики НАН України. 2002. – С. 172-194.