–

Анотацiя

The aim of this work is to weaken the conditions of monogenity for functions that take values in an arbitrary n-dimensional commutative algebra over the field of complex numbers. The monogenity of the function is understood as a combination of its continuity and the existence of the Gâteaux derivative.

В статтi послаблено умови моногенностi функцiй зi значеннями в довiльнiй комутативнiй багатовимiрнiй алгебрi над полем комплексних чисел. Пiд моногеннiстю мається на увазi неперервнiсть та iснування похiдної Гато.

UDC 517.54, MSC 30G35

1. Вступ. В алгебрi комплексних чисел $\mathbb{C}$ функцiя $F\colon\mathbb{C}\longrightarrow\mathbb{C}$ називається моногенною в точцi $\xi_{0}\in\mathbb{C}$, якщо iснує скiнченна границя

$$\lim_{\xi\to\xi_{0}}{\frac{F(\xi)-F(\xi_{0})}{\xi-\xi_{0}}}\,.$$ (1)

При цьому границя (1) називається похiдною функцiї $F$ в точцi $\xi_{0}$. Функцiя, яка є моногенною в усiх точках областi $D\subset\mathbb{C}$, називається голоморфною в цiй областi (див. [1]).

Встановленню послаблених умов голоморфностi функцiй комплексної змiнної присвяченi роботи Х. Бора [2], Х. Радемахера [3], Д.Є. Меньшова [5, 6, 7], В.С. Федорова [8], Г.П. Толстова [9], Ю.Ю. Трохимчука [10, 11], Г.Х. Синдаловського [12, 13], Д.С. Теляковського [14, 15, 16, 17], Є.П. Долженко [18], М.Т. Бродович [19].

Наведемо тут одну з умов Меньшова, яку, зберiгаючи позначення автора, називають умовою $K^{\prime\prime\prime}$, а саме: кажуть, що функцiя $F(\xi)$ задовольняє умову $K^{\prime\prime\prime}$ в точцi $\xi_{0}$, якщо iснує границя (1), де $\xi$ належить об’єднанню двох неколiнеарних променiв з початком у точцi $\xi_{0}$.

Д.Є. Меньшов [5, 6, 7] показав достатнiсть виконання умови $K^{\prime\prime\prime}$ в кожнiй точцi областi $D$ (за винятком не бiльш нiж зчисленної їх кiлькостi) для конформностi вiдображення $F$ у випадку, коли $F:D\rightarrow\mathbb{C}$ — неперервна однолиста функцiя. Ю.Ю. Трохимчук [10] зняв умову однолистостi функцiї $F$, довiвши при цьому наступну теорему.

Теорема Меньшова–Трохимчука. Якщо функцiя $F:D\rightarrow\mathbb{C}$ неперервна в областi $D$ i в кожнiй її точцi, за винятком не бiльш нiж зчисленної їх кiлькостi, виконується умова $K^{\prime\prime\prime}$, то функцiя $F$ голоморфна в областi $D$.

А.В. Бондар [20, 21] довiв аналог цiєї теореми для функцiй, заданих в багатовимiрному комплексному просторi $\mathbb{C}^{n}$, при цьому ним доведено, що для голоморфностi функцiї достатньо неперервностi цiєї функцiї та iснування i рiвностi похiдної Фреше вздовж $2n$ спецiально вибраних напрямiв. А.В. Бондар [21] i В.I. Сiрик [22] довели також для функцiй, заданих в $\mathbb{C}^{n}$, аналоги iншої теореми Меньшова–Трохимчука, в якiй використовується певна умова збереження кутiв. О.С. Грецький [23] узагальнив згаданi тут результати А.В. Бондаря на вiдображення банахових просторiв.

Метою даної роботи є послаблення умов моногенностi для функцiй, що приймають значення в довiльнiй скiнченновимiрнiй комутативнiй алгебрi над полем комплексних чисел. При цьому моногеннiсть функцiї розумiється як поєднання її неперервностi з iснуванням похiдної Гато.

2. Моногеннi функцiї в багатовимiрнiй комутативнiй алгебрi. Розглянемо $n$-вимiрну комутативну асоцiативну банахову алгебру $\mathbb{A}_{n}$ з одиницею $1$ над полем $\mathbb{C}$.

Згiдно Картана [4] iснує базис $\{I_{k}\}_{k=1}^{n}$ алгебри $\mathbb{A}_{n}$, який задовольняє наступнив умовам:

$$1.\qquad I_{k}I_{k}=I_{k};\;I_{k}I_{s}=0,\;1\leq k,s\leq m,k\neq s$$

$$2.\qquad I_{k}I_{s}=\sum_{j=max\{s,k\}+1}^{n}\gamma_{k,s}^{j}I_{j},\;m+1\leq k,s\leq n,$$

базисом якої є трiйка $\{1,\rho,\rho^{2}\}$, i при цьому виконується рiвнiсть $\rho^{3}=0$. Визначимо евклiдову норму елемента алгебри рiвнiстю

$$\|a+b\rho+c\rho^{2}\|:=\sqrt{|a|^{2}+|b|^{2}+|c|^{2}}\,,\qquad a,b,c\in\mathbb{C}\,.$$

Алгебра $\mathbb{A}_{3}$ має єдиний максимальний iдеал $\mathcal{I}:=\{\lambda_{1}\rho+\lambda_{2}\rho^{2}:\lambda_{1},\lambda_{2}\in\mathbb{C}\}$  який є також її радикалом.

Оскiльки ядром лiнiйного вiдображення $f:\mathbb{A}_{3}\rightarrow\mathbb{C}$, що визначається рiвнiстю

$$f(a+b\rho+c\rho^{2})=a\,,$$ (2)

є максимальний iдеал $\mathcal{I}$, то $f$ є неперервним мультиплiкативним функцiоналом (див. [24, с. 135]).

Зафiксуємо спочатку дiйсний тривимiрний пiдпростiр $E_{3}:=\{\zeta=xe_{1}+ye_{2}+ze_{3}\,:\,\,x,y,z\in\mathbb{R}\}\subset\mathbb{A}_{3}$, де вектори  $e_{1},e_{2},e_{3}$ — лiнiйно незалежнi над полем дiйсних чисел $\mathbb{R}$, проте, взагалi кажучи, не утворюють базис алгебри $\mathbb{A}_{3}$ . На вибiр пiдпростору $E_{3}$ накладемо лише одну вимогу: образом $E_{3}$ при вiдображеннi $f$ є вся комплексна площина (див. [25, 26]).

Важливими з точки зору застосувань прикладами таких пiдпросторiв є пiдпростори, побудованi на гармонiчних базисах $\{e_{1},e_{2},e_{3}\}$ алгебри $\mathbb{A}_{3}$ , що задовольняють рiвнiсть  $e_{1}^{2}+e_{2}^{2}+e_{3}^{2}=0$ (див. [27, 28]). Iснування гармонiчних базисiв в комутативнiй алгебрi є iстотною передумовою побудови розв’язкiв тривимiрного рiвняння Лапласа у виглядi компонент розкладу диференцiйовних функцiй за векторами базису (див. [29, 30, 27]).

Добре вiдомо, що iснують рiзнi типи диференцiйовностi вiдображень в лiнiйних нормованих просторах. Насамперед, використовуються сильна дифекренцiйовнiсть за Фреше i слабка диференцiйовнiсть за Гато (див., наприклад, [24]), при цьому вiдповiднi похiднi Фреше i Гато визначаються як лiнiйнi оператори. Для функцiї, заданої в областi скiнченновимiрної комутативної асоцiативної алгебри, Г. Шефферс [31] розглядав похiдну, яка розумiється як функцiя, визначена в тiй самiй областi. Узагальнюючи такий пiдхiд на випадок довiльної комутативної банахової алгебри, Е.Р. Лорх [32] ввiв сильну похiдну функцiї, яка також розумiється як функцiя, визначена в тiй же областi, що i сама функцiя.

Функцiя $\Phi:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3}$ називається диференцiйовною за Лорхом в областi $\Omega\subset E_{3}$, якщо для кожної точки $\zeta\in\Omega$ iснує елемент алгебри $\Phi^{\prime}_{L}(\zeta)\in\mathbb{A}_{3}$ такий, що для кожного $\varepsilon>0$ iснує $\delta>0$ таке, що для всiх $h\in E_{3}$, для яких $\|h\|<\delta$, виконується нерiвнiсть:

$$\|\Phi(\zeta+h)-\Phi(\zeta)-h\Phi^{\prime}_{L}(\zeta)\|\leq\|h\|\varepsilon.$$ (3)

Похiдна Лорха $\Phi^{\prime}_{L}(\zeta)$ є функцiєю змiнної $\zeta$, тобто $\Phi^{\prime}_{L}:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3}$. При цьому вiдображення $B_{\zeta}:E_{3}\rightarrow\mathbb{A}_{3}$, задане рiвнiстю $B_{\zeta}h=h\Phi^{\prime}_{L}(\zeta)$, є обмеженим лiнiйним оператором. Отже, функцiя $\Phi$, диференцiйовна за Лорхом в областi $\Omega$, має похiдну Фреше $B_{\zeta}$ в кожнiй точцi $\zeta\in\Omega$. Обернене твердження загалом не вiрне (див. приклад в монографiї [24, с. 116]).

Використовуючи диференцiал Гато, I.П. Мельниченко [30] запропонував розглядати похiдну Гато також як функцiю, визначену в тiй же областi, що i сама функцiя.

Якщо для функцiї $\Phi\colon\Omega\longrightarrow\mathbb{A}_{3}$, заданої в областi $\Omega\subset E_{3}$ , у кожнiй точцi $\zeta\in\Omega$ iснує елемент алгебри $\Phi_{G}^{\prime}(\zeta)\in\mathbb{A}_{3}$ такий, що

$$\lim\limits_{\delta\rightarrow 0+0}\left(\Phi(\zeta+\delta h)-\Phi(\zeta)\right)\delta^{-1}=h\Phi_{G}^{\prime}(\zeta)\quad\forall h\in E_{3}\,,$$ (4)

то функцiю $\Phi_{G}^{\prime}\colon\Omega\longrightarrow\mathbb{A}_{3}$ будемо називати похiдною Гато функцiї $\Phi$ .

Очевидно, що з iснування сильної похiдної Лорха $\Phi^{\prime}_{L}(\zeta)$ випливає iснування слабкої похiдної Гато $\Phi_{G}^{\prime}(\zeta)$ i рiвнiсть $\Phi_{L}^{\prime}(\zeta)=\Phi_{G}^{\prime}(\zeta)$, проте з iснування похiдної Фреше $B_{\zeta}$ не випливає iснування похiдної $\Phi_{G}^{\prime}(\zeta)$, що демонструє згаданий вище приклад з монографiї [24, с. 116].

Розглянемо тепер поняття моногенної функцiї.

Функцiю $\Phi\colon\Omega\longrightarrow\mathbb{A}_{3}$ називаємо моногенною в областi $\Omega\subset E_{3}$ , якщо $\Phi$ є неперервною i має похiдну Гато в кожнiй точцi областi $\Omega$ (див. [28, 33, 34]).

Хоча з iснування похiдної Гато $\Phi_{G}^{\prime}(\zeta)$ не випливає iснування похiдної Лорха $\Phi^{\prime}_{L}(\zeta)$ , але моногеннi функцiї $\Phi\colon\Omega\longrightarrow\mathbb{A}_{3}$ в областi $\Omega\subset E_{3}$ є диференцiйовними за Лорхом у цiй областi. Це випливає з представлення моногенних функцiй $\Phi(\zeta)$, $\zeta\in\Omega$ , через голоморфнi функцiї комплексної змiнної $f(\zeta)$, встановленого в роботi [28].

В роботi [35] послабено одну з умов моногенностi, а саме: показано, що за умови iснування похiдної Гато у функцiї $\Phi:\Omega\longrightarrow\mathbb{A}_{3}$ в усiх точках областi $\Omega\subset E_{3}$ неперервнiсть функцiї $\Phi$ можна замiнити її локальною обмеженiстю в областi $\Omega$ .

3. Аналог теореми Меньшова–Трохимчука для моногенних функцiй в областях простору $E_{3}$. Введемо деякi позначення. Перетином радикалу алгебри $\mathbb{A}_{3}$ з лiнiйним простором $E_{3}$ є множина необоротних елементiв, що належать $E_{3}$. Цiєю множиною є деяка пряма $L:=\{c\,l\,:\,c\in\mathbb{R}\}$, де через $l\in E_{3}$ позначено напрямний вектор прямої $L$. Прообразом довiльної точки $\xi\in\mathbb{C}$ в $E_{3}$ при вiдображеннi $f$ є пряма $L^{\zeta}:=\{\zeta+c\,l\,:\,c\in\mathbb{R}\}$, де $\zeta$ — деякий елемент iз $E_{3}$ такий, що $\xi=f(\zeta)$. Очевидно, що пряма $L^{\zeta}$ паралельна прямiй $L$.

Зазначимо, що тут i надалi до об’єктiв з $E_{3}$ застосовуються геометричнi поняття (паралельнiсть, опуклiсть в напрямку прямої тощо), якi, строго кажучи, мають сенс по вiдношенню до конгруентних прообразiв цих об’єктiв у $\mathbb{R}^{3}$ при взаємно однозначнiй вiдповiдностi $\zeta=xe_{1}+ye_{2}+ze_{3}$ мiж елементами $\zeta\in E_{3}$ i точками $(x,y,z)\in\mathbb{R}^{3}$.

Нехай область $\Omega\subset E_{3}$ є опуклою в напрямку прямої $L$ (область називається опуклою в напрямку прямої, якщо вона мiстить кожен вiдрiзок, який з’єднує двi точки областi i паралельний цiй прямiй). При цьому перетини областi $\Omega$ з усiма прямими $L^{\zeta}$, де $\zeta\in\Omega$ , є зв’язними внаслiдок опуклостi областi $\Omega$ в напрямку прямої $L$

Розглянемо наступний гiперкомплексний аналог умови Меньшова $K^{\prime\prime\prime}$ в алгебрi $\mathbb{A}_{3}$ для функцiй $\Phi:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3}$, визначених в областi $\Omega\subset E_{3}$.

Означення 1.

Будемо говорити, що функцiя $\Phi:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3}$ задовольняє умову $K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{3}}$ в точцi $\zeta\in\Omega$, якщо iснує елемент $\Phi_{*}(\zeta)\in\mathbb{A}_{3}$ такий, що рiвнiсть

$$\lim_{\delta\rightarrow 0+0}\left(\Phi(\zeta+\delta h)-\Phi(\zeta)\right)\delta^{-1}=h\Phi_{*}(\zeta)$$ (5)

виконується для трьох векторiв $h$, а саме: векторiв $h_{1},h_{2}$ i $h_{3}=l$ або $h_{3}=-l$, що утворюють базис в просторi $E_{3}$.

Зауважимо, що у випадку, коли функцiя $\Phi:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3}$ задовольняє умову $K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{3}}$ в рiзних точках областi $\Omega\subset E_{3}$, набiр векторiв $h_{1},h_{2},h_{3}$ може бути рiзним в рiзних точках цiєї областi.

Лема 1.

Нехай область $\Omega\subset E_{3}$ є опуклою в напрямку прямої $L$ i неперервна в $\Omega$ функцiя $\Phi:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3}$ має вигляд $\Phi(\zeta)=\rho^{2}\Phi_{2}(\zeta)$, де $\Phi_{2}(\zeta)\in\mathbb{C}$, i задовольняє умову $K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{3}}$ в усiх точках $\zeta\in\Omega$, крiм не бiльш нiж зчисленної множини точок. Тодi $\Phi_{2}(\zeta)=F_{2}(f(\zeta))$, де $F_{2}:D\rightarrow\mathbb{C}$ — голоморфна функцiя в областi $D$, яка є образом областi $\Omega$ при вiдображеннi $f$.

Доведення.

Нехай $\zeta\in\Omega$ — довiльна точка, в якiй функцiя $\Phi$ задовольняє умову $K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{3}}$. Запишемо рiвнiсть (5) для функцiї $\Phi(\zeta)=\rho^{2}\Phi_{2}(\zeta)$:

$$\lim_{\delta\rightarrow 0+0}\rho^{2}\left(\Phi_{2}(\zeta+\delta h)-\Phi_{2}(\zeta)\right)\delta^{-1}=h\Phi_{*}(\zeta)$$ (6)

i зазначимо, що вона виконується при $h\in\{h_{1},h_{2},h_{3}\}$.

Пiдставимо $h=h_{1}$ у рiвнiсть (6) i з урахуванням того, що $h_{1}$ є оборотним елементом алгебри $\mathbb{A}_{3}$, отримаємо

$$\Phi_{*}(\zeta)=\rho^{2}\,h_{1}^{-1}\lim_{\delta\rightarrow 0+0}\left(\Phi_{2}(\zeta+\delta h_{1})-\Phi_{2}(\zeta)\right)\delta^{-1}=:\rho^{2}\,\Psi(\zeta).$$ (7)

Пiсля пiдстановки виразу (7) для $\Phi_{*}$ в рiвнiсть (6) вона набуде вигляду

$$\lim_{\delta\rightarrow 0+0}\rho^{2}\left(\Phi_{2}(\zeta+\delta h)-\Phi_{2}(\zeta)\right)\delta^{-1}=h\rho^{2}\Psi(\zeta).$$ (8)

Тепер пiсля пiдстановки в (8) значення $h=h_{3}$ отримаємо нуль в правiй частинi рiвностi (8), оскiльки $h_{3}\in\mathcal{I}$ . Звiдси випливає, що звуження функцiї $\Phi_{2}$ на перетин областi $\Omega$ з прямою $L^{\zeta}$ в усiх точках, крiм не бiльш нiж зчисленної множини точок цього перетину, має рiвну нулю одну з одностороннiх (взагалi кажучи, рiзних у рiзних точках) похiдних вздовж прямої $L^{\zeta}$. При цьому перетин областi $\Omega$ з прямою $L^{\zeta}$ є зв’язним внаслiдок опуклостi областi $\Omega$ в напрямку прямої $L$. Тодi за теоремою 9 з монографiї Ю.Ю. Трохимчука [11, с.103] функцiя $\Phi_{2}$ є сталою на перетинi областi $\Omega$ з прямою $L^{\zeta}$.

Звiдси випливає, що функцiя $\Phi_{2}$ може бути представлена у виглядi $\Phi_{2}(\zeta)=F_{2}(f(\zeta))$, де $F_{2}:D\rightarrow\mathbb{C}$ — деяка неперервна в областi $D$ функцiя.

Доведемо, що функцiя $F_{2}$ голоморфна в областi $D$.

Спочатку зазначимо, що наслiдком означення (2) функцiонала $f$ є рiвнiсть

$$\rho^{2}\,h\Psi(\zeta)=\rho^{2}\,f(h)f(\Psi(\zeta)).$$

Тому, позначаючи при цьому $\xi:=f(\zeta)$, переписуємо рiвнiсть (8) у виглядi

$$\rho^{2}\,\lim_{\delta\rightarrow 0+0}\left(F_{2}(\xi+\delta f(h))-F_{2}(\xi)\right)\delta^{-1}=\rho^{2}\,f(h)f(\Psi(\zeta)).$$ (9)

Оскiльки вирази бiля $\rho^{2}$ в обох частинах рiвностi (9) приймають комплекснi значення, то з єдиностi розкладу елемента алгебри за базисом випливає рiвнiсть

$$\lim_{\delta\rightarrow 0+0}\left(F_{2}(\xi+\delta f(h))-F_{2}(\xi)\right)\delta^{-1}=f(h)f(\Psi(\zeta)),$$

яка виконується при $h\in\{h_{1},h_{2}\}$.

Звiдси випливають рiвностi

$$f(\Psi(\zeta))=\lim_{\delta\rightarrow 0+0}\left(F_{2}(\xi+\delta t_{1})-F_{2}(\xi)\right)(\delta t_{1})^{-1}=\\ =\lim_{\delta\rightarrow 0+0}\left(F_{2}(\xi+\delta t_{2})-F_{2}(\xi)\right)(\delta t_{2})^{-1},$$

де   $t_{1}:=f(h_{1})$, $t_{2}:=f(h_{2})$.

Отже, в кожнiй точцi $\xi$ областi $D$, за винятком не бiльш нiж зчисленної їх кiлькостi, iснують похiднi функцiї $F_{2}$ вздовж двох неколiнеарних променiв з початком у точцi $\xi$ i цi похiднi рiвнi, а це означає, що неперервна функцiя $F_{2}$ задовольняє умову Меньшова $K^{\prime\prime\prime}$ у точцi $\xi$. Тодi з теореми Меньшова–Трохимчука випливає голоморфнiсть функцiї $F_{2}$ в областi $D$. ∎

Кожен елемент $a+b\rho+c\rho^{2}$, $a,b,c\in\mathbb{C}$, за умови $a\neq 0$ має обернений елемент, розклад якого за базисом $\{1,\rho,\rho^{2}\}$ визначається рiвнiстю

$$(a+b\rho+c\rho^{2})^{-1}=\frac{1}{a}-\frac{b}{a^{2}}\,\rho+\left(\frac{b^{2}}{a^{3}}-\frac{c}{a^{2}}\right)\rho^{2}\,.$$

Тодi

$$(t-a-b\rho-c\rho^{2})^{-1}=\frac{1}{t-a}+\frac{b}{(t-a)^{2}}\,\rho+\left(\frac{c}{(t-a)^{2}}+\frac{b^{2}}{(t-a)^{3}}\right)\rho^{2}\,.$$ (10)

Використовуючи цей розклад, легко виписати розклад за базисом $\{1,\rho,\rho^{2}\}$ головного продовження голоморфної функцiї $F:D\rightarrow\mathbb{C}$ в область $\Pi:=\{\zeta\in E_{3}:f(\zeta)\in D\}$, яка очевидно є нескiнченним цилiндром, твiрнi якого паралельнi прямiй $L$:

$$\frac{1}{2\pi i}\int\limits_{\gamma}F(t)(t-\zeta)^{-1}\,dt=F(f(\zeta))+(b_{1}x+b_{2}y+b_{3}z)F^{\prime}(f(\zeta))\,\rho+\\ +\biggl{(}(c_{1}x+c_{2}y+c_{3}z)F^{\prime}(f(\zeta))+\frac{(b_{1}x+b_{2}y+b_{3}z)^{2}}{2}F^{\prime\prime}(f(\zeta))\biggr{)}\,\rho^{2}\\ \forall\,\zeta=xe_{1}+ye_{2}+ze_{3}\in\Pi\,,$$ (11)

де $i$ — уявна комплексна одиниця, замкнена жорданова спрямлювана крива $\gamma$ лежить в областi $D$ i охоплює точку $f(\zeta)=a_{1}x+a_{2}y+a_{3}z$, а комплекснi сталi $a_{k},b_{k},c_{k}$ при $k=1,2,3$ — це коефiцiєнти з розкладiв елементiв $e_{1},e_{2},e_{3}$ за базисом $\{1,\rho,\rho^{2}\}$:

$$\begin{array}[]{l}e_{1}=a_{1}+b_{1}\rho+c_{1}\rho^{2},\\ e_{2}=a_{2}+b_{2}\rho+c_{2}\rho^{2},\\ e_{3}=a_{3}+b_{3}\rho+c_{3}\rho^{2}.\end{array}$$

Розклад (11) узагальнює аналогiчний розклад, отриманий в теоремi 1.7 з [27] при додатковому припущеннi, що $e_{1}=1$.

Лема 2.

Нехай область $\Omega\subset E_{3}$ є опуклою в напрямку прямої $L$, функцiя $\Phi:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3}$ є неперервною в $\Omega$ i задовольняє умову $K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{3}}$ в усiх точках $\zeta\in\Omega$ , крiм не бiльш нiж зчисленної множини точок. Тодi при всiх $\zeta\in\Omega$ справедливе представлення

$$\Phi(\zeta)=\frac{1}{2\pi i}\int\limits_{\gamma}\Big{(}F_{0}(\xi)+F_{1}(\xi)\rho+F_{2}(\xi)\,\rho^{2}\Big{)}(\xi-\zeta)^{-1}\,d\xi\,,$$ (12)

де $F_{0},F_{1},F_{2}$ — деякi функцiї, голоморфнi в областi $D$, яка є образом областi $\Omega$ при вiдображеннi $f$.

Доведення.

При $\zeta\in\Omega$ розглянемо розклад $\Phi(\zeta)$ за базисом $\{1,\rho,\rho^{2}\}$:

$$\Phi(\zeta)=\Phi_{0}(\zeta)+\Phi_{1}(\zeta)\rho+\Phi_{2}(\zeta)\rho^{2}.$$

Функцiя $\rho^{2}\Phi(\zeta)=\rho^{2}\Phi_{0}(\zeta)$ є неперервною в $\Omega$ i задовольняє умову $K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{3}}$ в усiх точках $\zeta\in\Omega$, крiм не бiльш нiж зчисленної множини точок. Тодi з леми 1 випливає, що $\Phi_{0}(\zeta)=F_{0}(f(\zeta))$, де $F_{0}$ — голоморфна функцiя в областi $D$, яка є образом областi $\Omega$ при вiдображеннi $f$.

Як випливає з рiвностi (11), першi компоненти в розкладах за базисом $\{1,\rho,\rho^{2}\}$ функцiй $\Phi(\zeta)$ i $\frac{1}{2\pi i}\int_{\gamma}F_{0}(\xi)(\xi-\zeta)^{-1}\,d\xi$ спiвпадають в областi $\Omega$. Тому справедлива рiвнiсть

$$\Phi(\zeta)-\frac{1}{2\pi i}\int\limits_{\gamma}F_{0}(\xi)(\xi-\zeta)^{-1}\,d\xi=\Phi_{11}(\zeta)\,\rho+\Phi_{12}(\zeta)\,\rho^{2}\quad\forall\zeta\in\Omega,$$ (13)

де $\Phi_{11}$, $\Phi_{12}$ — деякi комплекснозначнi неперервнi в $\Omega$ функцiї.

Тодi функцiя $\rho(\Phi_{11}(\zeta)\rho+\Phi_{12}(\zeta)\rho^{2})=\rho^{2}\Phi_{11}(\zeta)$ є неперервною в $\Omega$ i задовольняє умову $K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{3}}$ в усiх точках $\zeta\in\Omega$, крiм не бiльш нiж зчисленної множини точок. Отже, за лемою 1 маємо $\Phi_{11}(\zeta)=F_{1}(f(\zeta))$, де $F_{1}$ — голоморфна функцiя в областi $D$.

Далi так, як i при доведеннi рiвностi (13), отримуємо рiвнiсть

$$\Phi_{11}(\zeta)\,\rho+\Phi_{12}(\zeta)\,\rho^{2}-\rho\,\frac{1}{2\pi i}\int\limits_{\gamma}F_{1}(\xi)(\xi-\zeta)^{-1}\,d\xi=\Phi_{22}(\zeta)\,\rho^{2}\quad\forall\zeta\in\Omega,$$ (14)

де $\Phi_{22}$ — деяка комплекснозначна неперервна в $\Omega$ функцiя.

Як наслiдок рiвностей (13), (14), маємо рiвнiсть

$$\Phi(\zeta)-\frac{1}{2\pi i}\int\limits_{\gamma}F_{0}(\xi)(\xi-\zeta)^{-1}\,d\xi-\\ -\rho\,\frac{1}{2\pi i}\int\limits_{\gamma}F_{1}(\xi)(\xi-\zeta)^{-1}\,d\xi=\Phi_{22}(\zeta)\rho^{2}\quad\forall\zeta\in\Omega.$$ (15)

Тепер, спираючись на лему 1, приходимо до рiвностi $\Phi_{22}(\zeta)=F_{2}(f(\zeta))$, де $F_{2}$ — голоморфна функцiя в областi $D$. Тому справедливими є також рiвностi

$$\rho^{2}\,\Phi_{22}(\zeta)=\rho^{2}\,F_{2}(f(\zeta))=\rho^{2}\,\frac{1}{2\pi i}\int\limits_{\gamma}F_{2}(\xi)(\xi-\zeta)^{-1}\,d\xi\quad\forall\zeta\in\Omega\,.$$ (16)

Нарештi, як наслiдок рiвностей (15), (16), отримуємо представлення (12). ∎

Основним результатом пункту 3 є наступне твердження.

Теорема 3.

Нехай область $\Omega\subset E_{3}$ є опуклою в напрямку прямої $L$, функцiя $\Phi:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3}$ є неперервною в $\Omega$ i задовольняє умову $K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{3}}$ в усiх точках $\zeta\in\Omega$ , крiм не бiльш нiж зчисленної множини точок. Тодi:

1) функцiя $\Phi$ є моногенною в областi $\Omega$;

2) функцiя $\Phi$ продовжується до функцiї, моногенної в областi $\Pi$. Таке продовження єдине i задається рiвнiстю (12) при всiх $\zeta\in\Pi$;

3) моногенне продовження (12) функцiї $\Phi$ є диференцiйовним за Лорхом в областi $\Pi$.

Усi твердження теореми 3 є очевидними наслiдками представлення (12).

4. Узагальнення на iншi розмiрностi областi визначення функцiй. Отриманi результати узагальнимо на дiйсний пiдпростiр $E_{k}$ алгебри $\mathbb{A}_{3}$ довiльної розмiрностi $2\leq k\leq 6$, на вибiр якого накладемо лише одну вимогу: образом $E_{k}$ при вiдображеннi $f$ є вся комплексна площина.

Для цього сформулюємо аналог умови Меньшова $K^{\prime\prime\prime}$ для функцiй $\Phi:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3}$, визначених в областi $\Omega\subset E_{k}$. Зазначимо, що перетином простору $E_{k}$ з радикалом $\mathcal{I}$ алгебри $\mathbb{A}_{3}$ є площина розмiрностi $k-2$ , яку позначимо $L_{E_{k}}$. Зокрема, $L_{E_{3}}$ — це пряма $L$, визначена в пунктi 3, i  $L_{E_{2}}=\{0\}$ .

Означення 2.

Будемо говорити, що функцiя $\Phi:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3}$ задовольняє умову $K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{k}}$ в точцi $\zeta\in\Omega\subset E_{k}$, якщо iснує елемент $\Phi_{*}(\zeta)\in\mathbb{A}_{3}$ такий, що рiвнiсть (5) виконується для $k$ рiзних векторiв, а саме: двох векторiв $h_{1},h_{2}$, що мають неколiнеарнi образи при вiдображеннi $f$, i $k-2$ векторiв $h_{3},...,h_{k}$, що утворюють базис в просторi $L_{E_{k}}$.

Зауважимо, що у випадку, коли функцiя $\Phi:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3}$ задовольняє умову $K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{k}}$ в рiзних точках областi $\Omega\subset E_{k}$, набiр векторiв $h_{1},h_{2},\dots,h_{k}$ може бути рiзним в рiзних точках цiєї областi.

Наступне твердження є узагальненням леми 1.

Лема 4.

Нехай область $\Omega\subset E_{k}$ має зв’язнi перетини площинами $L_{E_{k}}^{\zeta}:=\{\zeta+\tau\,:\,\tau\in L_{E_{k}}\}$, де $\zeta\in\Omega$, паралельними площинi $L_{E_{k}}$, i неперервна в $\Omega$ функцiя $\Phi:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3}$ має вигляд $\Phi(\zeta)=\rho^{2}\Phi_{2}(\zeta)$, де $\Phi_{2}(\zeta)\in\mathbb{C}$, i задовольняє умову $K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{k}}$ в усiх точках $\zeta\in\Omega$, крiм не бiльш нiж зчисленної множини точок. Тодi $\Phi_{2}(\zeta)=F_{2}(f(\zeta))$, де $F_{2}:D\rightarrow\mathbb{C}$ — голоморфна функцiя в областi $D$, яка є образом областi $\Omega$ при вiдображеннi $f$.

Доведення.

Нехай $\zeta\in\Omega$ — довiльна точка, в якiй функцiя $\Phi$ задовольняє умову $K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{k}}$ , Так, як i при доведеннi леми 1, отримуємо рiвнiсть (8), яка виконується при $h\in\{h_{1},h_{2},\dots,h_{k}\}$. Тепер при пiдстановцi в рiвнiсть (8) значень $h=h_{3},...,h_{k}$ отримуємо нуль в правiй частинi цiєї рiвностi.

Звiдси випливає, що похiднi функцiї $\Phi_{2}$ вздовж напрямкiв $h_{3},...,h_{k}$ (якi, взагалi кажучи, є рiзними в рiзних точках) рiвнi нулю всюди на множинi $L_{E_{k}}^{\zeta}\cap\Omega$ , крiм не бiльш нiж зчисленної множини точок. При цьому множина  $L_{E_{k}}^{\zeta}\cap\Omega$  є зв’язною. Тодi за теоремою 9 з монографiї Ю.Ю. Трохимчука [11, с.103] функцiя $\Phi_{2}$ є сталою на множинi $L_{E_{k}}^{\zeta}\cap\Omega$ .

Звiдси випливає, що функцiя $\Phi_{2}$ може бути представлена у виглядi $\Phi_{2}(\zeta)=F_{2}(f(\zeta))$, де $F_{2}:D\rightarrow\mathbb{C}$ — деяка неперервна в областi $D$ функцiя.

Доведення голоморфностi функцiї $F_{2}$ в областi $D$ аналогiчне доведенню голоморфностi функцiї $F_{2}$ в лемi 1. ∎

Зауважимо, що у випадку $k=2$ в лемi 4 виконується рiвнiсть $L_{E_{2}}^{\zeta}=\{\zeta\}$ i тому умова про зв’язнiсть перетинiв $L_{E_{2}}^{\zeta}\cap\Omega$ при $\zeta\in\Omega$, очевидно, виконується автоматично.

Наступне твердження є узагальненням теореми 3 на випадок функцiй, визначених в областях дiйсного пiдпростору $E_{k}$ алгебри $\mathbb{A}_{3}$ довiльної розмiрностi $2\leq k\leq 6$.

Теорема 5.

Нехай область $\Omega\subset E_{k}$ має зв’язнi перетини площинами $L_{E_{k}}^{\zeta}$, де $\zeta\in\Omega$, паралельними площинi $L_{E_{k}}$, i неперервна в $\Omega$ функцiя $\Phi:\Omega\rightarrow\mathbb{A}_{3}$ задовольняє умову $K^{\prime\prime\prime}_{\mathbb{A}_{3},E_{k}}$ в усiх точках $\zeta\in\Omega$ , крiм не бiльш нiж зчисленної множини точок. Тодi:

1) функцiя $\Phi$ є моногенною в областi $\Omega$;

2) функцiя $\Phi$ продовжується до функцiї, моногенної в областi $\Pi:=\{\zeta\in E_{k}:f(\zeta)\in D\}$. Таке продовження єдине i задається рiвнiстю (12) при всiх $\zeta\in\Pi$;

3) моногенне продовження (12) функцiї $\Phi$ є диференцiйовним за Лорхом в областi $\Pi$.

Доведення.

Використовуючи рiвнiсть (10), отримуємо розклад за базисом $\{1,\rho,\rho^{2}\}$ головного продовження довiльної голоморфної функцiї $F:D\rightarrow\mathbb{C}$ в область $\Pi$:

$$\frac{1}{2\pi i}\int\limits_{\gamma}F(t)(t-\zeta)^{-1}\,dt=F(f(\zeta))+(b_{1}x_{1}+b_{2}x_{2}+...+b_{k}x_{k})F^{\prime}(f(\zeta))\,\rho+\\ +\biggl{(}(c_{1}x_{1}+c_{2}x_{2}+...+c_{k}x_{k})F^{\prime}(f(\zeta))+\frac{(b_{1}x_{1}+b_{2}x_{2}+...+b_{k}x_{k})^{2}}{2}F^{\prime\prime}(f(\zeta))\biggr{)}\,\rho^{2}\\ \forall\,\zeta=x_{1}e_{1}+x_{2}e_{2}+...+x_{k}e_{k}\in\Pi\,,$$ (17)

де замкнена жорданова спрямлювана крива $\gamma$ лежить в областi $D$ i охоплює точку $f(\zeta)=a_{1}x_{1}+a_{2}x_{2}+...+a_{k}x_{k}$, а комплекснi сталi $a_{j},b_{j},c_{j}$ при $j=1,2,...,k$ — це коефiцiєнти з розкладiв елементiв $e_{1},e_{2},...,e_{k}$ за базисом $\{1,\rho,\rho^{2}\}$:

$$\begin{array}[]{l}e_{1}=a_{1}+b_{1}\rho+c_{1}\rho^{2},\\ e_{2}=a_{2}+b_{2}\rho+c_{2}\rho^{2},\\ ................................\\ e_{k}=a_{k}+b_{k}\rho+c_{k}\rho^{2}.\end{array}$$

Тодi, спираючись на лему 4, так, як i при доведеннi леми 2, отримуємо iнтегральне представлення (12) функцiї $\Phi$, з якого випливають усi твердження теореми 5. ∎

Частина результатiв роботи анонсована в препринтi [36].