Актуальнi проблеми теорiї наближень в метриках дискретних просторiв на множинах сумовних перiодичних та майже перiодичних функцiй111This work was partially supported by a grant from the Simons Foundation (1290607, A. Sh.).
Анатолiй Сердюк1, Андрiй Шидлiч1,2
1Iнститут математики Нацiональної академiї наук України, м. Київ
2Нацiональний унiверситет бiоресурсiв i природокористування України
Анотацiя. У данiй оглядовiй роботi висвiтлюються основнi аспекти розвитку дослiджень, пов’язаних з розв’язанням екстремальних задач теорiї апроксимацiї у просторах та вiдповiдно перiодичних та майже перiодичних сумовних функцiй, у яких -норми послiдовностей коефiцiєнтiв Фур’є є скiнченними. Зокрема, огляд мiстить вiдомi на цей час результати, що стосуються найкращих, найкращих -членних наближень та поперечникiв класiв функцiй однiєї та багатьох змiнних, якi означаються за допомогою -похiдних та узагальнених модулiв гладкостi в просторах та . Особливу увагу придiлено розвитку дослiджень, пов’язаних з отриманням прямих та обернених апроксимацiйних теорем у цих просторах.
Actual problems of the approximation theory in metrics of discrete spaces on sets of summable periodic and almost periodic functions
Anatolii Serdyuk1, Andrii Shidlich1,2
1Institute of Mathematics of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv
2National University of Life and Environmental Sciences of Ukraine, Kyiv
Abstract This review paper highlights the main aspects of the development of research related to the solution of extreme problems in the theory of approximation in the spaces and of periodic and almost periodic summable functions, respectively, where the -norms of the sequences of Fourier coefficients are finite. In particular, the review contains the results known so far concerning the best, best -term approximations and widths of classes of functions of one and many variables defined by means of -derivatives and generalized moduli of smoothness in the spaces and . Particular attention is paid to the development of studies related to the derivation of direct and inverse approximation theorems in these spaces.
Emails: sanatolii@ukr.net, shidlich@gmail.com
1 Вступ
В роботi висвiтлюються основнi аспекти розвитку дослiджень, пов’язаних з розв’язанням низки важливих екстремальних задач теорiї апроксимацiї у просторах та сумовних функцiй, у яких -норми послiдовностей коефiцiєнтiв Фур’є є скiнченними. Простори такого виду вiдомi досить давно. Зокрема, при вони є просторами абсолютно сумовних функцiй (див., наприклад, [14, 39]), а при – гiльбертовими просторами. В Iнститутi математики НАН України систематичнi дослiдження, пов’язанi зi знаходження точних розв’язкiв класичних екстремальних задач теорiї апроксимацiї у таких просторах почали проводитись, починаючи з 2000-х рокiв з iнiцiативи О. I. Степанця i за активної пiдтримки його наукової школи. Iнтерес до цих дослiджень виник в результатi пошуку нових пiдходiв до задач теорiї наближення функцiй багатьох змiнних, де, на вiдмiну вiд одновимiрного випадку, дуже рiдко вдавалось отримати точнi або асимптотично точнi результати. Серед визначальних проблем в цiй теорiї, напевно, варто видiлити такi: вибiр апроксимативних агрегатiв, класiв функцiй та вiдповiдних апроксимацiйних характеристик. В той час, як в одновимiрному випадку структура найпростiшого агрегату наближення визначається природним порядком натурального ряду, в багатовимiрному випадку, тобто, коли задано простiр , , сумовних за Лебегом функцiй дiйсних змiнних вибiр найпростiших агрегатiв є дещо проблематичним. Першi труднощi тут починаються з того, що саме слiд вважати аналогом частинної суми для кратного ряду
(1.1) |
де — цiлочисельна решiтка в . Природним є розгляд ‘‘прямокутних’’ сум i вiдповiдних їм апроксимативних агрегатiв – у перiодичному випадку тригонометричних полiномiв вигляду
(1.2) |
Проте частиннi суми кратного ряду можна означати багатьма iншими способами, зокрема, у такий спосiб. Нехай – сiм’я обмежених областей, якi залежать вiд параметра , , i такi, що будь-який вектор належить усiм областям при достатньо великих значеннях . Тодi вираз називають частинною сумою ряду (1.1), яка вiдповiдає областi . За аналогiєю з цим вводяться i вiдповiднi частиннi суми тригонометричних рядiв:
(1.3) |
Досить швидко виявилось, що у випадку наближення функцiй з вiдомих класiв Соболєва замiсть прямокутних сум вигляду (1.2) доцiльнiше застосовувати суми (1.3), якi побудованi за областями, що визначаються деякими гiперболiчними поверхнями. Такi областi вперше були введенi К. I. Бабенком в [10, 11] i отримали назву гiперболiчних хрестiв. Їх поява дала iстотний поштовх у розвитку сучасної теорiї наближення функцiй багатьох змiнних. В цьому напрямку отримано велику кiлькiсть важливих та цiкавих результатiв, з яким можна ознайомитись, наприклад, з робiт [78, 47, 34].
Слiд зазначити, що бiльшiсть результатiв, якi стосуються наближення функцiй з використанням гiперболiчних хрестiв, у просторах мають порядковий характер, а точнi рiвностi отримуються лише у гiльбертових просторах (при ). Спроби використання гiперболiчних хрестiв, а також їх модифiкацiй – ступiнчастих гiперболiчних хрестiв при наближеннi функцiй з класiв, вiдмiнних вiд соболєвських, взагалi кажучи, бажаних результатiв майже не дають. У зв’язку з цим при знаходженнi точних розв’язкiв важливих екстремальних задач апроксимацiї конкретного функцiонального класу (або ж деякої сiм’ї таких класiв) природно пiдбирати вiдповiдну йому сiм’ю областей , яка визначається його параметрами. Так, у 2000 роцi О. I. Степанцю [58, 60] (див. також далi п. 3.3) для множин -iнтегралiв функцiй з одиничних куль просторiв вдалося пiдiбрати вiдповiдне сiмейство областей i показати, що пiдпростiр полiномiв, побудованих за такими областями є пiдпростором, на якому реалiзуються точнi значення колмогоровських поперечникiв цих множин у заданих просторах (див. теореми 3.5 та 3.7).
Iншою причиною, яка ускладнює отримання точних результатiв по наближенню функцiй багатьох змiнних є iсторично сформована практика постановки задач апроксимацiї саме у просторах Лебега . У перiодичному випадку норма в цих просторах означається рiвнiстю
(1.4) |
Проте при простори є гiльбертовими i крiм рiвностi (1.4) норму функцiї можна також визначити з урахуванням рiвностi Парсеваля в iнший спосiб:
(1.5) |
де – коефiцiєнти Фур’є функцiї . Тому узагальнення гiльбертових просторiв на випадок iнших , вiдмiнних вiд 2, можна також проводити двома способами. У першому випадку, норма визначається рiвнiстю (1.4) i характеризує величину середнього значення -го степеня модуля заданої функцiї. У другому – розглядається наступна величина, яка повнiстю характеризується множиною :
(1.6) |
В даному оглядi наведено результати, якi стосуються другого iз зазначених способiв. Такий пiдхiд був реалiзовний, зокрема, в роботах [75, 39, 32, 33] та iн. Iстотний просув у цьому напрямку, на нашу думку, вдалося зробити завдяки дослiдженням О. I. Степанця та послiдовникiв (див., наприклад, [58, 60, 67, 68, 64, 50, 28, 29, 22, 23, 66, 65, 49, 81, 93, 1] та iн.). Зокрема, окрiм розв’язку згаданої вище задачi про колмогоровськi поперечники множин -iнтегралiв у просторах , О. I. Степанцю та його учням вдалося знайти точнi значення найкращих -членних наближень, тригонометричних поперечникiв, наближень лiнiйними методами таких множин, довести прямi та оберненi апроксимацiйнi теореми та вказати точнi константи у вiдповiдних нерiвностях. При цьому результати, отриманi для просторiв , у багатьох випадках виявилися новими навiть для гiльбертових просторiв. У роботах [53] та [86] (див. також п. 4) згаданi вище iдеї та пiдходи О. I. Степанця, були розповсюдженi на множини майже перiодичних функцiй в сенсi Безиковича, в результатi чого виникли простори Безтковича-Степанця та Безиковича-Мусєлака-Орлича . Для цих просторiв отримано прямi та оберненi апроксимацiйнi теореми (див. п. 4.4 та 4.5), якi без втрати точностi охоплюють як частинний випадок простори перiодичних функцiй .
Даний пiдхiд також дозволив розповсюджувати iдеї та методи теорiї наближень на абстрактнi лiнiйнi простори i отримувати завершенi змiстовнi результати. У роботi авторiв [52] наведено огляд результатiв, пов’язаних iз екстремальними задачами теорiї наближень в абстрактих лiнiйних просторах, у яких норми визначаються аналогiчно до рiвностi (1.6). Зазначений огляд мiстив також деякi результати у просторах , проте в ньому залишилась неохопленою низка результатiв, якi, зокрема, стосуються прямих та обернених теореми у просторах майже перiодичних функцiй, поперечникiв множин, що визначаються усередненими модулями гладкостi та iн.
2 Основнi означення
2.1 Означення просторiв
Нехай – -вимiрний, , евклiдiв простiр, – його елементи, – цiлочисельна гратка в , тобто, множина векторiв з цiлочисельними координатами, i .
Нехай, далi, – простiр всiх -перiодичних за кожною зi змiнних комплекснозначних функцiй , сумовних на . Через , , позначають простiр всiх функцiй зi скiнченною (квазi-)нормою
(2.1) |
де
(2.2) |
– коефiцiєнти Фур’є функцiї за системою .
Як зазначено вище, при внаслiдок (1.5) простори є гiльбертовими просторами . При iнших цi простори також наслiдують деякi важливi властивостi, притаманнi гiльбертовим просторам, зокрема, мiнiмальну властивiсть сум Фур’є, яка формулюється в такий спосiб.
2.2 Поняття -iнтеграла, -похiдної та характеристичних послiдовностей
2.2.1. Для означення класiв наближення в просторах використовуються поняття -iнтеграла та -похiдної [60], [65, Гл. 11]. Нехай – довiльна система комплексних чисел – кратна послiдовнiсть. Якщо для функцiї з рядом Фур’є
(2.5) |
ряд
(2.6) |
є рядом Фур’є деякої функцiї з то називають -iнтегралом функцiї i позначають . При цьому функцiю називають -похiдною функцiї i позначають через . Множину -iнтегралiв всiх функцiй позначають через Якщо – деяка пiдмножина з то через позначають множину -iнтегралiв всiх функцiй з Зрозумiло, що коли коефiцiєнти Фур’є функцiй и пов’язанi спiввiдношеннями
(2.7) |
В ролi можна обрати одиничну кулю в в просторi :
(2.8) |
В такому випадку покладаємо
Зазначимо, що коли
(2.9) |
(2.10) |
тобто, множина складається iз функцiй простору , послiдовностi коефiцiєнтiв Фур’є яких належать -елiпсоїду простору з пiвосями, якi дорiвнюють .
Надалi обмежимося випадком, коли система задовольняє умову
(2.11) |
Якщо i то . Тому за умови (2.11) має мiсце вкладення
2.2.2. Конструкцiю полiномiв, якi використовуються для наближення елементiв , зручно визначати за допомогою спецiально пiдiбраних характеристичних послiдовностей i системи , якi задаются в такий спосiб [60], [65, Гл. 11].
Нехай – довiльна система комплексних чисел, якi задовольняють умову (2.11). Через позначимо множину значень величин впорядковану за спаданням, через – послiдовнiсть множин
(2.12) |
i через – послiдовнiсть чисел де – кiлькiсть чисел , якi належать множинi . Через позначають порожню множину i вважають, що .
Враховуючи умову (2.11), послiдовностi i можна визначити рекурентно за допомогою спiввiдношень:
(2.13) |
За такого означення будь-яке число належить усiм множинам з достатньо великими номерами i
Зазначимо також, що якщо – спадна перестановка системи чисел , , то має мiсце рiвнiсть
(2.14) |
Окрiм природної умови (2.11) вiд систем жодних iнших iстотних обмежень не вимагатється. Тому цi системи , а з ними i їх характеристичнi послiдовностi та в загальному випадку можуть бути рiзноманiтними, а сукупностi областей – мати доволi складну конфiгурацiю.
2.2.3. Дослiдження зв’язку мiж гладкiсними властивостями неперервної перiодичної функцiї та швидкiстю спадання до нуля її найкращих рiвномiрних наближень тригонометричними полiномами почалися ще на початку минулого столiття у роботах А. Лебега, Д. Джексона, С. Н. Бернштейна, Ж. де ла Валле Пуссена (див., наприклад, роботу [16] та посилання у нiй). Iдея класифiкацiї перiодичних функцiй на основi перетворень їхнiх рядiв Фур’є за допомогою мультиплiкаторiв виникла пiд впливом дослiджень робiт А. Вейля (див., наприклад, [7]), Б. Надя [54], П. Бутцера та Р. Несселя [21] та iнших. В завершеному виглядi така класифiкацiя була реалiзована у 80-х роках минулого столiття О. I. Степанцем (див., наприклад, монографiї [56, 57, 62, 63, 65]).
Зазначимо, що спочатку у 1983 роцi для функцiй однiєї дiйсної змiнної О. I. Степанцем запроваджено поняття -похiдної [55]. У цьому випадку – система вiдмiнних вiд нуля комплексних чисел таких, що
а значення та є комплексно спряженими, тобто , . Згодом з’явились узагальнення цього поняття, а також оберненого до нього поняття -iнтеграла як для перiодичних функцiй однiєї та багатьох змiнних, так i для довiльних функцiй, заданих на всiй дiйснiй осi. Разом з поняттям -похiдної О. I. Степанець ввiв у розгляд допомiжнi характеристики – модулi напiврозпаду, якi дозволили ранжувати функцiї , а разом з ними i вiдповiднi множини -диференцiйовних функцiй, в залежностi вiд швидкостi спадання до нуля. Такий пiдхiд дав змогу здiйснити класифiкацiю та розробити ефективнi методи дослiдження класичних задач теорiї апроксимацiї для множини усiх сумовних функцiй, починаючи вiд функцiй малої гладкостi, ряди Фур’є яких можуть розбiгатися, i закiнчуючи нескiнченно диференцiйовними функцiями, аналiтичними та цiлими функцiями [62, 63, 65].
Питання класифiкацiї множини нескiнченно диференцiйовних, аналiтичних та цiлих функцiй в термiнах -похiдних дослiджувались, зокрема, в [70, 71, 72].
2.2.4. В багатовимiрному випадку природними є системи у яких зображуються у виглядi
(2.15) |
значень одновимiрних послiдовностей Якщо при цьому i є комплексно спряженими, то множини є симетричними вiдносно усiх координатних площин i
(2.16) |
де – кiлькiсть координат вектора , якi дорiвнюють нулю, а числа означаються спiввiдношеннями
В такому випадку множина -iнтегралiв дiйсних функцiй з складається з дiйснозначних функцiй , i якщо до того ж ряд в (2.6) є рядом Фур’є деякої сумовної функцiї то достатньою умовою включення є можливiсть зображення функцiї у виглядi згортки
де i майже скрiзь . Це, зокрема, означає, що множини включають класи функцiй, якi зображуються у виглядi згорток з фiксованими сумовними ядрами.
2.2.5. Нехай , , – простiр всiх послiдовностей зi стандартною -нормою (квазi-нормою)
Нехай, далi, , , – деяка фiксована додатна спадна до нуля функцiя, . Одним iз важливих прикладiв множин є класи , , якi отримуються з останнiх у випадку, коли система , , тобто,
Зазначимо, що при , i , класи є множинами функцiй, у яких частиннi похiднi порядку мають абсолютно збiжнi ряди Фур’є. Якщо ж , то класи збiгаються з класами Соболєва . Апроксимативнi характеристики класiв для рiзних i рiзноманiтних функцiй дослiджувались в роботах [31, 79, 43, 90, 91, 92, 51, 93] та iнших. Отриманi для цих класiв результати знайшли своє застосування до дослiдження апроксимативних характеристик функцiональних класiв у просторах Лебега (див., зокрема, п. 3.5).
3 Апроксимативнi характеристики функцiональних класiв у просторах
3.1 Наближення iндивiдуальних функцiй у просторах
Величину
(3.1) |
називають найкращим наближенням функцiї в просторi тригонометричними полiномами, номери гармонiк яких належать областям вигляду (2.12).
Теорема 3.1.
Теорема 3.2.
Данi теореми встановлюють зв’язок мiж найкращим наближенням довiльної функцiї з простору i властивостями її -похiдних. Вони були отриманi О. I. Степанцем в роботi [61] (див. також [65, Гл. 11]). Подiбнi твердження в теорiї наближень прийнято називати прямими та оберненими теоремами. Теорема 3.1 показує як швидкiсть спадання до нуля найкращих наближень -похiдних функцiї впливає на оцiнки її найкращих наближень. Теорема 3.2 в цьому сенсi є оберненою: у нiй за властивостями найкращого наближення функцiї робиться висновок про iснування її -похiдних та вказуються оцiнка їх найкращих наближень в .
Зазначимо, що у роботах [48, 49] та [85] встановлено, зокрема, аналогiчнi прямi та оберненi теореми наближення функцiй з просторiв рiзними лiнiйними методами пiдсумовування рядiв Фур’є (методами Фейєра, Зигмунда, Абеля-Пуассона тощо). У роботах [82, 83] та [81, Гл. 3]) отримано оцiнки вiдхилень полiгармонiчних функцiй , , , порядку в крузi одиничного радiуса з центром в початку координат вiд їх граничних функцiй в метриках просторiв через найкращi наближення граничних функцiй в тих же метриках.
3.2 Найкращi наближення, найкращi -членнi наближення та тригонометричнi поперечники класiв в просторах
Нехай – довiльна функцiя з простору , – будь-яке натуральне число i – довiльний набiр з векторiв . Розглянемо тригонометричнi полiноми
(3.2) |
де – будь-якi комплекснi числа, а – коефiцiєнти Фур’є функцiї .
Величину
(3.3) |
називають найкращим наближенням функцiї довiльними -членними полiномами, що вiдповiдають набору , а величину
(3.4) |
– наближенням функцiї частинною сумою Фур’є, що вiдповiдає набору .
Якщо – деяка пiдмножина з , то через та позначають точнi верхнi межi величин (3.3) та (3.4) по множинi , тобто,
(3.5) |
Характеристики
(3.6) |
називають вiдповiдно тригонометричним (базисним) та проєкцiйним поперечниками порядку множини в просторi .
Величини
(3.7) |
називають найкращим -членним (тригонометричним) наближенням вiдповiдно функцiї та множини в просторi .
В ролi множини розглядаємо множину -iнтегралiв всiх функцiй з одиничної кулi простору , , за умов, що гарантують вкладення .
Теорема 3.3 ([65, Гл. 11], [66]).
Нехай , i – система чисел, пiдпорядкована умовам (2.11) i (2.9). Тодi для будь-якого i для довiльного набору iз рiзних натуральных чисел справджуються рiвностi
(3.8) |
де – перший член послiдовностi , яка є спадною перестановкою системи чисел ,
(3.9) |
при всiх виконуються рiвностi
(3.10) |
(3.11) |
в яких – спадна перестановка системи чисел , , i – деяке натуральне число.
Теорема 3.4 ([65, Гл. 11], [66]).
Нехай , i – система чисел, яка задовольняє умови (2.11) та
(3.12) |
Тодi для будь-якого i для довiльного набору iз рiзних натуральных чисел справджуються рiвностi
(3.13) |
де – спадна перестановка системи чисел ; при всiх виконуються рiвностi
(3.14) |
(3.15) |
в яких – спадна перестановка системи чисел , i – деяке натуральне число.
Рiвностi (3.11) та (3.15) отримано О. I. Степанцем вiдповiдно у роботах [61] (у частинному випадку, коли , в [58, 60]) та [59] (див. також [65, Гл. 11] та [66]). Вони, як i рiвностi (3.8), (3.10), (3.13) та (3.14), випливають iз вiдповiдних результатiв для бiльш загальних просторiв () [66]. Зазначимо, що низку цiкавих результатiв в даному напрямку також отримано в роботах [69, 64, 73, 74, 36, 94, 95] та iн.
3.3 Поперечники за Колмогоровим класiв
Розглянемо випадок, коли апроксимуючi полiноми будуються по наборах , якi визначаються через елементи характеристичної послiдовностi системи (). У цьому випадку полiноми (3.2) мають вигляд
i
(3.16) |
величини (3.3) збiгаються з величинами (3.1), а величини (3.4) – з величинами
Якщо – деяка пiдмножина з , то покладаємо
Нехай – множина всiх -вимiрних лiнiйних пiдпросторiв в , , i
– поперечники за Колмогоровим класiв в просторi .
3.4 Апроксимативнi характеристики класiв в просторах
Класи , означенi в п. 2.2.5, збiгаються з множинами у випадку, коли система задовольняє рiвностi , . Тому для них справджуються наведенi вище теореми 3.3–3.7. У цьому пiдроздiлi наведено низку тверджень, у яких встановлено точнi порядковi оцiнки апроксимативних характеристик класiв . Данi результати були використанi, зокрема, до розв’язання задач наближення у просторах Лебега (див. далi п. 3.5.2).
Позначимо через множину всiх монотонно спадних до нуля при функцiй , , якi задовольняють так звану -умову:
(3.20) |
При формулюваннi результатiв також вважаємо, що при всiх достатньо великих (бiльших, нiж деяке додатне число ) число елементiв множини задовольняє спiввiдношення
(3.21) |
де , та — деякi додатнi сталi.
Зазначимо, що у випадку, коли , спiввiдношення (3.21) виконується i , якщо ж , то .
Твердження 3.1 ([90, 93]).
Нехай , , , виконуються умова (3.21), i функцiя належить множинi , а при , крiм того, при всiх , бiльших деякого числа , є опуклою та задовольняє умову
(3.22) |
де , . Тодi
(3.23) |
Для додатних послiдовностей та вираз ‘‘’’ означає, що iснують сталi такi, що при всiх , (в цьому випадку пишемо ‘‘’’) i .
Враховуючи вигляд оцiнки (3.23) i те, що умова (3.21) виконується, зокрема, при та , з даного твердження випливає такий наслiдок.
Наслiдок 3.1.
Дiйсно, для довiльних чисел , i будь-якої додатної спадної функцiї мають мiсце вкладення
(3.24) |
Тому якщо виконуються умови наслiдку 3.1, то для
Твердження 3.2 ([90, 93]).
Нехай , , i виконується умова (3.21). Тодi
1) якщо , то для довiльної функцiї має мiсце формула
(3.25) |
2) якщо ж , а функцiя належить i при всiх , бiльших нiж деяке число , є опуклою та задовольняє умову (3.22) при , то
(3.26) |
Твердження 3.1 та 3.2 доведено в [90, 93]. У роботах [91, 92] аналогiчнi оцiнки величин , та отримано у випадку, коли функцiя спадає до нуля швидше довiльної степеневої функцiї. У випадку, коли , подiбнi оцiнки також можна отримати як наслiдки з вiдповiдних оцiнок даних величин у просторах [96]. Спiвставляючи результати даних тверджень, робимо висновок, що при , i , , при .
3.5 Деякi наслiдки для просторiв
3.5.1. Нехай – простiр функцiй зi скiнченною нормою (1.4). Зв’язок мiж просторами та встановлює вiдома теорема Гаусдорфа–Юнга (див., наприклад, [78]), з якої випливає, що при i мають мiсце формули
(3.27) |
(3.28) |
Зокрема, при виконуються рiвностi
(3.29) |
Отже, теореми, доведенi для просторiв мiстять певну iнформацiю i для просторiв яка є найбiльш повною внаслiдок (3.29), у випадку, коли
Рiвностi (3.30) в одновимiрному випадку () для класiв Соболєва (при , ) отримав у 1936 роцi А. М. Колмогоров [41], який започаткував новий напрям в теорiї наближень, пов’язаний з дослiдженням поперечникiв рiзних функцiональних класiв.
Як випливає з (3.30), у просторi поперечники множин реалiзують суми Фур’є (3.16), номери гармонiк яких належать областям вигляду (2.12).
Зазначимо, що вiдомi класи диференцiйовних функцiй Соболєва отримуються з , де – одинична куля простору , якщо має вигляд (2.15) з
(3.31) |
Нехай , а послiдовностi та означенi рiвностями (3.31) за умови У цьому випадку класи з точки зору знаходження поперечникiв вперше розглядалися К. I. Бабенком в [11, 10], який цьому випадку фактично отримав спiввiдношення (3.30).
В цiй ситуацiї характеристична послiдовнiсть складається з елементiв множини – множини векторiв , якi задовольняють умову
де
Такi множини з’явились у [11, 10] i зараз їх прийнято називати гiперболiчними хрестами.
3.5.2. Для позначимо через будь-яку перестановку векторiв , що задовольняє умову
(3.32) |
Для довiльної функцiї , де – один iз просторiв , , або , , , при будь-якому розглянемо величини
(3.33) |
(3.34) |
та
(3.35) |
де – довiльний набiр з векторiв , – будь-якi комплекснi числа.
Величину називають наближенням функцiї за допомогою -членних грiдi (greedy) апроксимант, величину – найкращим -членним ортогональним тригонометричним наближенням функцiї , а величину – найкращим -членним тригонометричним наближенням функцiї .
Для довiльної множини покладаємо
Взагалi кажучи, величини (3.33) залежать вiд вибору перестановки, яка задовольняє (3.32). Тому для однозначеностi позначення покладаємо
(3.36) |
Зрозумiло, що для довiльної функцiї ,
(3.37) |
якщо ж , то
(3.38) |
Точнi порядковi оцiнки апроксимативних характеристики класiв в просторах , наведенi в пунктi 3.4, дали можливiсть застосувати їх до знаходження порядкових оцiнок аналогiчних характеристик у просторах . Такi результати отримано в циклi робiт [90, 91, 92, 93], який охоплює множину всiх функцiй , починаючи вiд повiльно спадних функцiй i закiнчуючи функцiями, якi спадають до нуля швидше геометричної прогресiї.
Теорема 3.8 ([90, 93]).
Нехай , , , функцiя належить множинi , та у випадку, коли , при всiх , бiльших деякого числа , є опуклою i задовольняє умову (3.22) з при i з при . Тодi
(3.39) |
при всiх
(3.40) |
i при всiх ,
Теорема 3.9 ([93]).
Зрозумiло, що умови в теоремах 3.8 та 3.9 забезпечують вкладення . У випадку, коли , , аналогiчнi оцiнки величин та ранiше були отриманi в роботах [31] та [79] вiдповiдно. Наведенi теореми показують, зокрема, що оцiнки такого вигляду мають мiсце для бiльш широкої множини функцiй. Наприклад, при умови теореми 3.8 задовольняють функцiї , де , , та , . Умови теореми 3.9, а також теореми 3.8 при задовольняють функцiї вигляду , де i – деяке додатне число.
4 Прямi та оберненi теореми наближення майже перiодичних функцiй в просторах
У цьому роздiлi сформульовано прямi та оберненi теореми наближення майже перiодичних функцiй у просторах Безиковича-Степанця в термiнах найкращих наближень функцiй та узагальнених модулiв гладкостi. Тематику дослiджень в даному напрямку розвинуто в роботi авторiв [53].
4.1 Означення просторiв
Нехай , , – простiр усiх функцiй, сумовних в степенi на кожному скiнченному iнтервалi дiйсної осi, у якому вiдстань визначається рiвнiстю
Нехай, далi, – множина всiх тригонометричних сум вигляду , , де , .
Функцiя називається майже перiодичною за Безиковичем порядку функцiєю (або -м.п. функцiєю) i позначається -м.п. [42, Гл. 5, §10], [17, Гл. 2, §7], якщо iснує така послiдовнiсть тригонометричних сум з множини , що
Якщо , то (див., наприклад, [19, 20]) -м.п.-м.п.-м.п., де -м.п.-м.п. Для довiльної -м.п. функцiї , iснує середнє значення
Функцiя , , може набувати ненульовi значення щонайбiльше на злiченнiй множинi. Пронумерувавши елементи цiєї множини в довiльному порядку, отримуємо множину показникiв Фур’є, яка називається спектром функцiї . Числа називаються коефiцiєнтами Фур’є функцiї . Кожнiй функцiї -м.п. зi спектром ставиться у вiдповiднiсть ряд Фур’є вигляду При цьому якщо -м.п., то має мiсце рiвнiсть Парсеваля (див., наприклад, [17, Гл. 2, §9])
При фiксованому розглянемо простори всiх функцiй -м.п., для яких є скiнченною величина
(4.1) |
Данi простори позначаються i називаються просторами Безиковича-Степанця [53]. За означенням -м.п. функцiї вважаються тотожними в , якщо вони мають однаковi коефiцiєнти Фур’є.
Простори є природним узагальненням як розглянутих вище просторiв -перiодичних функцiй (оскiльки ), так i просторiв -м.п. функцiй (оскiльки множини функцiй -м.п. збiгаються з множинами ).
4.2 Найкращi наближення в просторах .
Надалi, розглядатимемо лише тi майже перiодичнi функцiї з просторiв , послiдовностi показникiв Фур’є яких мають єдину граничну точку в нескiнченностi. Для таких функцiй , ряди Фур’є можна записати в симетричнiй формi:
(4.2) |
, , , при .
Через позначаємо множину всiх -м.п. функцiй , показники Фур’є яких належать iнтервалу i означаємо величину найкращого наближення функцiї рiвнiстю
(4.3) |
4.3 Узагальненi модулi гладкостi в
Нехай – множина всiх неперервних обмежених невiд’ємних парних функцiй таких, що i мiра Лебега множини дорiвнює нулю. Для довiльної фiксованої розглянемо узагальнений модуль гладкостi функцiї
(4.5) |
Розглянемо зв’язок модулiв (4.5) з деякими вiдомими модулями гладкостi. Нехай – довiльний ненульовий набiр комплексних чисел таких, що . Поставимо у вiдповiднiсть набору рiзницевий оператор i модуль гладкостi
Зазначимо, що набiр , , є вiдповiдником модулю гладкостi натурального порядку , тобто, Неважко переконатися, що у випадку, коли , маємо Якщо ж , , то модуль є модулем гладкостi прядку :
Далi, нехай
– функцiя Стєклова функцiї Розглянемо рiзницi
де , i – тотожнiй оператор в . Означимо такi гладкiснi характеристики
(4.6) |
Виявляється, що при де
4.4 Нерiвностi типу Джексона в просторах
У цьому пiдроздiлi формулюються прямi теореми наближення майже перiодичних функцiй в просторах в термiнах найкращих наближень та узагальнених модулiв гладкостi. Для функцiй з рядом Фур’є вигляду (4.2), розглядаються нерiвностi типу Джексона вигляду
i дослiджується питання щодо найкращих констант у цих нерiвностях при фiксованих параметрах , , та . Тобто, дослiджуються величини
Тут i далi ми вважаємо, що .
Нехай , , – множина всiх обмежених неспадних вiдмiнних вiд константи функцiй на
Теорема 4.1.
([53]) Нехай функцiя , має ряд Фур’є вигляду (4.2). Тодi для довiльних , та має мiсце нерiвнiсть
(4.7) |
де
(4.8) |
i
(4.9) |
При цьому iснує функцiя , яка реалiзує точну нижню межу в (4.8). Нерiвнiсть (4.7) є точною на множинi всiх функцiй з рядом Фур’є вигляду (4.2) в тому сенсi, що для довiльної та будь-якого виконується рiвнiсть
У просторах -перiодичних сумовних з квадратом функцiй для модулiв неперервностi (модулiв гладкостi першого порядку), цей результат отримано О. Г. Бабенком [9]. У просторах функцiй однiєї та багатьох змiнних аналогiчнi результати для класичних модулiв гладкостi отримано вiдповiдно в роботах [67] та [1], а для узагальнених модулiв гладкостi – в [5] (для функцiй однiєї змiнної). У роботi [86] подiбне твердження доведено у просторах Безиковича-Мусєлака-Орлича. Воно збiгається з твердженням теореми 4.1 при .
Розглянемо важливий частинний випадок, коли , . В цьому випадку i . В наступному твердженнi даються оцiнки констант в нерiвностях типу Джексона з модулями гладкостi при . Цi оцiнки не залежать вiд i є непокращуваними в деяких важливих випадках.
Наслiдок 4.1.
[53] Для довiльних та мають мiсце нерiвностi
(4.10) |
де
(4.11) |
i
– цiла частина числа . Якщо ж то величина i
Наступне твердження встановлює рiвномiрну обмеженiсть констант вiдносно параметрiв та .
Наслiдок 4.2.
Теорема 4.2.
Нехай функцiя , має ряд Фур’є вигляду (4.2), , i . Тодi для довiльного справджується нерiвнiсть
Доведення.
Нерiвнiсть (4.14) випливає зi спiввiдношення (12) роботи [53]. Якщо ж функцiя є неспадною на i виконується спiввiдношення (4.15), то на пiдставi (4.14) маємо
(4.17) |
Для доведення протилежної нерiвностi до (4.17) розглянемо функцiю
(4.18) |
де та – будь-якi комплекснi числа.
Оскiльки функцiя є неспадною на , то внаслiдок (4.5) маємо
(4.19) |
Враховуючи (4.19) та рiвнiсть бачимо, що
(4.20) |
∎
Зазначимо, що у просторах аналогiчне твердження буде випливати з наведеної нижче теореми 5.1 при , .
Розглянемо випадок, коли , . Для вагової функцiї отримуємо таке твердження:
Наслiдок 4.3.
Для вагової функцiї маємо таке твердження:
Наслiдок 4.4.
Наслiдки 4.1, 4.2, 4.3 та 4.4 отримано в роботi [53]. У просторах перiодичних функцiй однiєї та багатьох змiнних аналогiчнi результати для класичних модулiв гладкостi отримано в роботах [67, 29, 1]. У просторах для класичних модулiв гладкостi нерiвнiсть (4.21) при доведено М. I. Чернихом [88].
Наслiдок 4.5.
У випадку, коли , дане твердження випливає з наслiдку 3.4 роботи [86]. У просторах -перiодичних сумовних з квадратом функцiй аналогiчнi результати отримано в роботах [6, 24].
Як зазначалось вище, при множини збiгаються з множинами -м.п. функцiй. З огляду на важливiсть цього випадку наведемо вiдповiднi твердження для класичних модулiв гладкостi , якi випливають з наслiдку 4.3.
Наслiдок 4.6.
Наслiдок 4.7.
Для довiльної -м.п. функцiї з рядом Фур’є вигляду (4.2) такої, що , має мiсце нерiвнiсть
(4.27) |
Нерiвностi (4.26) та (4.27) доповнюють результати, отриманi в [45, 46, 13] та iн., для -м.п. функцiй. Нерiвностi подiбного типу також дослiджувалися в [76, 77, 26, 50, 22, 12, 24, 3] та iн.
Для просторiв нерiвностi (4.26) та (4.27) встановлено в роботах М. I. Черниха [87, 88] при та у роботi О. I. Степанця та А. С. Сердюка [67] i роботi С. М. Васильєва [26] при . Зазначенi роботи започаткували у данiй проблематицi цiлий напрям дослiджень, який активно розвивався в роботах В.Р. Войцехiвського [27, 28, 29], С. Б. Вакарчука [22, 23], М. Л. Горбачука, Я. I. Грушки, С. М. Торби [37] та iн.
4.5 Оберненi теореми наближення в просторах
Теорема 4.3.
Функцiя , , задовольняє умови теореми 4.3 з . Якщо , то використовуючи нерiвностi при та при , (див., наприклад, [38, Гл. 1]), для всiх отримуємо
Наслiдок 4.8.
Далi ми покажемо, що нерiвностi (4.29) та (4.31) можна покращити, а саме константу , в їх правих частинах можна замiнити на 1.
Теорема 4.4.
Нехай функцiя , , має ряд Фур’є вигляду (4.2). Тодi для довiльних та має мiсце нерiвнiсть
(4.32) |
Доведення.
Використаємо схему доведення з робiт [67, 5], з урахуванням особливостей просторiв . Для довiльної функцiї та будь-якого маємо
(4.33) |
Оскiльки другий доданок в (4.5) не перевищує величини
i при маємо
де , , то
(4.34) |
Далi, використаємо наступне твердження з [67].
Лема 4.1.
[67]. Нехай числовий ряд є збiжним. Тодi для довiльної послiдовностi та будь-яких натуральних чисел та
(4.35) |
Покладемо в умовах леми 4.1 , , i . Згiдно з (4.35) маємо
(4.36) |
Iз (4.34), (4.36) та (4.4) отримуємо оцiнку
(4.37) |
з якої випливає (4.32).
∎
Зазначимо, що стала в (4.32) є точною в тому сенсi, що для довiльного iснує функцiя така, що при всiх , бiльших певного числа , маємо
(4.38) |
Розглянемо функцiю , де – довiльне натуральне число. Тодi при , при i
Оскiльки прямує до при , то для всiх , бiльших деякого числа , виконується нерiвнiсть , з якої випливає (4.38).
4.6 Конструктивнi характеристики функцiональних класiв, якi визначаються модулями гладкостi в
Нехай – деяка функцiя (мажоранта) визначена на . При фiксованому позначимо
(4.41) |
Далi, будемо розглядати мажоранти , , якi задовольняють наступнi умови 1)–4): 1) є неперервною на ; 2) ; 3) при ; 4) при ; а також додаткову умову
(4.42) |
де , а , , – довiльна зростаюча послiдовнiсть додатних чисел. У випадку, коли , умова є вiдомою умовою Барi (див., наприклад, [15]).
Теорема 4.5.
i) Якщо , то має мiсце спiввiдношення
(4.43) |
Функцiя , задовольняє умову (4.42). Тому позначивши через множину при , отримаємо таке твердження:
Наслiдок 4.10.
У просторах -перiодичних сумовних за Лебегом в степенi функцiй, нерiвностi вигляду (4.31) отримано М. П. Тiманом (див., наприклад, [80, Гл. 6], [81, Гл. 2]).
В просторах для класичних модулiв гладкостi , теореми 4.3 та 4.5 доведено в [67, 1], а нерiвностi вигляду (4.40) також отриманi в [75]. У роботах [84, 2, 5] отримано аналоги цих тверджень для подiбних просторiв типу Орлича, а у роботi [86] – у просторах Безиковича-Мусєлака-Орлича. Зазначимо, що у випадку, коли теорема 4.4 та наслiдок 4.9 випливають iз результатiв роботи [86].
5 Прямi та оберненi теореми наближення i поперечники функцiональних класiв у просторах
5.1 Узагальненi модулi гладкостi та їх усередненi значення
Повернемося до розгляду просторiв . Обмежимось випадком . Через , , позначимо простiр визначених на дiйснiй осi -перiодичних комплексно значних сумовних за Лебегом на функцiй , зi скiнченною нормою
(5.1) |
де – коефiцiєнти Фур’є функцiї .
Нехай, як i в п.4.3, для довiльної фiксованої функцiї узагальнений модуль гладкостi функцiї задається рiвнiстю
Далi, нехай , , – множина всiх функцiй , обмежених неспадних та вiдмiнних вiд сталої на вiдрiзку . Через , , позначимо усереднене значення узагальненого модуля гладкостi функцiї з вагою :
(5.2) |
Через позначимо усереднене значення класичного модуля гладкостi порядку функцiї з вагою , тобто, при
Зазначимо, що для довiльних та функцiонали не перевищують значення :
(5.3) |
i тому в низцi випадкiв вони можуть бути бiльш ефективними для характеризацiї структурних та апроксимативних властивостей функцiї .
У випадку, коли , , i , класи, подiбнi до класiв та , вперше розглянув Л. В. Тайков [76], [77]. Вiн знайшов точнi значення деяких поперечникiв таких класiв в просторах у випадку, коли мажоранти усереднених значень модулiв гладкостi задовольняють певнi умови. Пiзнiше питання знаходження точних значень поперечникiв в просторах та аналогiчних функцiональних класiв, породжених рiзними ваговими функцiями , вивчалися в [8], [44, Гл. 4], [97, 98, 89, 35, 50, 28, 22, 24] та iн.
5.2 Означення множин i класiв та
Нехай – довiльна послiдовнiсть комплексних чисел. Якщо для даної функцiї з рядом Фур’є ряд є рядом Фур’є деякої функцiї , то називається (див., наприклад, [65, Гл. 11]) -iнтегралом функцiї i позначається . В свою чергу функцiя називається -похiдною функцiї i позначається . У цьому випадку коефiцiєнти Фур’є функцiй та пов’язанi рiвностями
(5.4) |
Множину -iнтегралiв функцiй з позначається . Якщо , то через позначають множину -iнтегралiв функцiй . Зокрема, – множина -iнтегралiв функцiй .
У випадку, коли , , будемо позначати i .
Для довiльних фiксованих , та розглянемо такi фунцiональнi класи:
(5.5) |
(5.6) |
де – фiксована неперервна монотонно зростаюча функцiя змiнної така, що . Також позначимо i при .
Зазначимо, що у випадку, коли , , i , класи, подiбнi до класiв та , вперше розглянув Л. В. Тайков [76], [77]. Вiн знайшов точнi значення поперечникiв таких класiв в просторах у випадку, коли мажоранти усереднених значень модулiв гладкостi задовольняють певнi умови. Згодом питання знаходження точних значень поперечникiв в просторах та подiбних функцiональних класiв, породжених рiзними ваговими функцiями , вивчалися в [8], [44, Гл. 4], [97, 98, 89, 35, 50, 22, 24] та iн.
5.3 Найкращi наближення та поперечники функцiональних класiв
Нехай , , – множина всiх тригонометричних полiномiв порядку , де – довiльнi комплекснi числа.
Для будь-якої функцiї позначимо через її найкраще наближення тригонометричними полiномами в просторi , тобто,
(5.7) |
Iз спiввiдношення (5.1) та мiнiмальної властивостi частинних сум Фур’є випливає, що для будь-якої функцiї при всiх ,
(5.8) |
де – частинна сума Фур’є порядку функцiї .
Далi, нехай – опукла центрально-симетрична пiдмножина простору i – одинична куля простору . Нехай також – довiльний -вимiрний пiдпростiр простору , , i – множина лiнiйних операторiв з в . Через позначимо пiдмножину проєктивних операторiв з множини , тобто, множину операторiв лiнiйного проєктування на множинi таких, що при . Величини
називаються бернштейнiвським, колмогоровським, лiнiйним та проєктивним -поперечниками множини в просторi , вiдповiдно.
5.4 Прямi апроксимативнi теореми в просторах
Наведемо вiдомi на даний час нерiвностi типу Джексона в термiнах найкращих наближень функцiй та усереднених значень їх узагальнених модулiв гладкостi в просторах .
Теорема 5.1.
Наслiдок 5.1.
Функцiя , , є неспадною на вiдрiзку . Тому з теореми 5.1 випливає
Наслiдок 5.2.
([50, 3]) Нехай , , , i – послiдовнiсть комплексних чисел таких, що . Тодi для довiльних чисел та
де , величина визначається рiвнiстю з .
Якщо при цьому i
то при нерiвнiсть не може бути покращена i тому
Наведемо деякi наслiдки з цього твердження для вагових функцiй та .
Наслiдок 5.3.
У випадку, коли , , i , тобто, коли – звичайний модуль неперервностi (модуль гладкостi порядку 1), нерiвнiсть вигляду (5.13) наведено в [65, Гл. 6]. При цьому
Зауваження 5.1.
Наслiдок 5.4.
5.5 Поперечники класiв
В цьому пiдроздiлi наведемо твердження про точнi значення колмогоровських, бернештейнiвських, лiнiйних та проєктивних поперечникiв класiв , означених формулою (5.5), у випадку, коли послiдовностi задовольняють деякi природнi умови. Позначимо через множину всiх послiдовностей комплексних чисел таких, що при .
Теорема 5.2.
З теореми 5.2 у випадку, коли , отримуємо таке твердження.
Наслiдок 5.5.
Для вагових функцiй та з наслiдку 5.5 випливають такi твердження.
Наслiдок 5.6.
Нехай , , i . Тодi для довiльних та
де – величина вигляду , i – будь-який iз поперечникiв , , чи . Якщо при цьому число то
Наслiдок 5.7.
5.6 Поперечники класiв
Наведемо результати про точнi значення поперечникiв класiв вигляду (5.6) при деяких обмеженнях на мажоранти .
Теорема 5.3.
Нехай , , функцiя є неспадною на деякому вiдрiзку , , i . Нехай також , i при всiх та функцiя задовольняє умову
(5.20) |
де
(5.21) |
Тодi для довiльних та
(5.22) |
де величина означена рiвнiстю , i – будь-який iз поперечникiв , , чи . Якщо при цьому виконується умова , то
(5.23) |
У випадку , справджується таке твердження:
Наслiдок 5.8.
Нехай , , i . Нехай також при всiх та , функцiя задовольняє умову
де
Тодi для довiльних та справджуються нерiвностi
де величина означена рiвнiстю з , i – будь-який iз поперечникiв , , чи . Якщо при цьому виконується умова , то
Зазначимо, що для конкретних функцiй при певних обмеженнях на тi чи iншi параметри задачi питання iснування функцiй , якi задовольняють умови вигляду (5.20) та , дослiджувалась в [76, 77, 8, 98] та iн.
Для вагових функцiй та з наслiдку 5.8 випливають такi твердження.
Наслiдок 5.9.
Нехай , , , i при всiх та функцiя задовольняє умову
(5.24) |
де функцiя задається спiввiдношенням . Тодi для довiльних та
де – величина вигляду , i – будь-який iз поперечникiв , , чи . Якщо при цьому , то
У випадку, коли , i , наслiдок 5.9 отримано Н. Айнуллоєвим [8]. В [8] було також доведено iснування функцiй , якi задовольняють (5.24) при наведених вище обмеженнях на параметри та .
Наслiдок 5.10.
Нехай , , i при всiх та функцiя задовольняє умову
(5.25) |
Тодi для довiльних та
де – будь-який iз поперечникiв , , чи .
Зазначимо, що для наслiдки 5.2 та 5.3 (при ), а також 5.5, 5.8 та 5.9 встановлено ранiше А. С. Сердюком [50].
Лiтература
- [1] Abdullayev F. G., Özkartepe P., Savchuk V. V., Shidlich A. L. Exact constants in direct and inverse approximation theorems for functions of several variables in the spaces // Filomat. – 2019. – 33, No. 5. – pp. 1471-1484.
- [2] Abdullayev F., Chaichenko S., Imash kyzy M., Shidlich A. Direct and inverse approximation theorems in the weighted Orlicz-type spaces with a variable exponent // Turk. J. Math. – 2020. – 44. – pp. 284-299.
- [3] Abdullayev F., Serdyuk A., Shidlich A. Widths of functional classes defined by majorants of generalized moduli of smoothness in the spaces // Ukrainian Math. J. – 2021. – 73, No. 6. – pp. 841-858.
- [4] Abdullayev F., Chaichenko S., Imashkyzy M., Shidlich A. Jackson-type inequalities and widths of functional classes in the Musielak-Orlicz type spaces // Rocky Mountain J. Math. – 2021. – 51, No. 4. – pp. 1143-1155.
- [5] Abdullayev F., Chaichenko S., Shidlich A. Direct and inverse approximation theorems of functions in the Musielak-Orlicz type spaces // Math. Inequal. Appl. – 2021. – 24, No. 2. – pp. 323-336.
- [6] Abilov V. A., Abilova F. V. Problems in the approximation of -periodic functions by Fourier sums in the space // Math. Notes. – 2004. – 76, No. 6. – pp. 749-757.
- [7] Akhiezer N. I. Lectures on Approximation Theory, 2nd ed. Nauka, Moscow, 1965. – 303 pp.; English translation of the 1st ed. (1947): Theory of approximation, Ungar, New York, 1956.
- [8] Ainulloev N. The values of the widths of certain classes of differentiable functions in // Dokl. Akad. Nauk Tadzhik SSR. – 1984. – 27, No. 8. – pp. 416–418.
- [9] Babenko A. G. The exact constant in the Jackson inequality in // Math. Notes. – 1986. – 39. – pp. 355-363.
- [10] Babenko K. I. Approximation of periodic functions of many variables by trigonometric polynomials // Soviet Math. Dokl. – 1960. – 1. – pp. 513–516.
- [11] Babenko K. I. Approximation by trigonometric polynomials in a certain class of periodic functions of several variables // Soviet Math. Dokl. – 1960. – 1. – pp. 672–675.
- [12] Babenko V. F., Savela S. V. Inequalities of Jackson-Stechkin type for almost periodic functions // Visn. Dnipopetrovsk univ. – 2012. – 20, No. 6/1. – pp. 60-66.
- [13] Babenko V. F., Konareva S. V. Jackson-Stechkin-type inequalities for the approximation of elements of Hilbert spaces // Ukrainian Math. J. – 2019. –70, No. 9. – pp. 1331–1344.
- [14] Bari N. K. Trigonometric series. Moscow: Gosudarstv. Izdat. Fiz.-Mat. Lit., 1961. – 936 pp.
- [15] Bari N. K., Stechkin S. B. Best approximations and differential properties of two conjugate functions // Trudy Moskov. Mat. Obshch. – 1956. – 5. – pp. 483-522.
- [16] Bernstein S. Sur les recherches récentes relatives à la meilleure approximation des fonctions continues par les polynômes // Proc. of 5th Inter. Math. Congress. – 1912. – 1. – pp. 256-266. (see also Bernstein S. Collected works. Vol. I. Izdat. Akad. Nauk SSSR, Moscow, 1952, pp. 112–123.)
- [17] Besicovitch A. S. Almost periodic functions. Dover Publications, Inc., New York, 1955. – 180 pp.
- [18] Boman J. Equivalence of generalized moduli of continuity // Ark. Mat. – 1980. – 18. – pp. 73-100.
- [19] Bredikhina E. A. Absolute convergence of Fourier series of almost periodic functions // Dokl. Akad. Nauk SSSR. – 1968. – 179, No. 5. – pp. 1023-1026.
- [20] Bredikhina E. A. Almost periodic functions // In: Vinogradov I.,M. (Ed.) Encyclopedia of Mathematics, Moscow, 1984 – 4. – pp. 543–545.
- [21] Butzer P., Nessel R. J. Fourier analysis and approximation. Birhäuser, Basel, 1971. – 553 pp.
- [22] Vakarchuk S. B. Jackson-type inequalities and exact values of widths of classes of functions in the spaces , // Ukrainian Math. J. – 2004. – 56, No. 5. – pp. 718–729.
- [23] Vakarchuk S. B., Shchitov A. N. On some extremal problems in the theory of approximation of functions in the spaces , // Ukrainian Math. J. – 2006. – 58, No. 3. – pp. 340–356.
- [24] Vakarchuk S. B. Jackson-type inequalities with generalized modulus of continuity and exact values of the -widths for the classes of -differentiable functions in . I // Ukrainian Math. J. – 2016. – 68, No. 6. – pp. 823-848.
- [25] Vakarchuk S. B., Zabutnaya V. I. Inequalities between best polynomial approximations and some smoothness characteristics in the space and widths of classes of functions // Math. Notes. – 2016. – 99, No. 2. – pp. 222-242.
- [26] Vasil’ev S. N., The Jackson-Stechkin inequality in // Proc. Steklov Inst. Math., Suppl. – 2001. – 1. – S243-S253
- [27] Войцехiвський В. Р. Нерiвностi типу Джексона при наближеннi функцiй з простору сумами Зiгмунда // Теорiя наближення функцiй та сумiжнi питання: Працi IМ НАН України, 2002. – 35. – С. 33-46.
- [28] Войцехiвський В. Р. Поперечники деяких класiв простору // Екстремальнi задачi теорiї функцiй та сумiжнi питання: Працi Iн-ту математики НАН Украини, 2003. – 46. – С. 17-26.
- [29] Voitsekhivs’kyi V. R. Jackson-Type inequalities in the space // Ukrainian Math. J.. – 2003. – 55, No. 9. – pp. 1410-1422.
- [30] Войцехiвський В. Р., Сердюк А. С. Нерiвностi типу Джексона при наближеннi функцiй з простору методом Вороного // Проблеми теорiї наближення функцiй та сумiжнi питання: Зб. праць Iн-ту математики НАН України, 2005. – 2, № 2. – С. 43-53.
- [31] DeVore R. A., Temlyakov V. N. Nonlinear approximation by trigonometric sums // J. Fourier Anal. Appl. – 1995. – 2, No. 1. – pp. 29-48.
- [32] D’yachenko D. M. On the properties of Fourier coefficients for functions of the class // Moscow Univ. Math. Bull. – 2005. – 60, No. 4. – pp. 19–26.
- [33] D’yachenko D. M. Certain constants in absolutely convergent Fourier series for functions from // Russian Math. (Iz. VUZ). – 2007. – 51, No. 7. – pp. 38-44.
- [34] Dung D., Temlyakov V., Ullrich T. Hyperbolic cross approximation. Advanced Courses in Mathematics. CRM Barcelona. Birkhäuser/Springer, Cham, 2018. – 218 pp.
- [35] Esmaganbetov M. G. Widths of classes from and the minimization of exact constants in Jackson-type inequalities // Math. Notes. – 1999. – 65, No. 6. – pp. 689-693.
- [36] Gao F. Exact value of the -term approximation of a diagonal operator // J. Approx. Theory. – 2010. – 162, No. 4. – pp. 646-652.
- [37] Gorbachuk M. L., Grushka Ya. I., Torba S. M. Direct and inverse theorems in the theory of approximation by the Rietz method // Ukrainian Math. J. – 2005. – 57, No. 5. – pp. 751-764.
- [38] Hardy G. H., Littlewood J. E., Pólya G. Inequalities, Cambridge University Press, 1934.
- [39] Kahane J.-P. Séries de Fourier absolument convergentes Ergeb. Math. Grenzgeb., Band 50 Springer-Verlag, Berlin-New York, 1970. – 169 pp.
- [40] Kozko A. I., Rozhdestvenskii A. V. On Jackson’s inequality for a generalized modulus of continuity in // Sb. Math. – 2004. – 195, No. 8. – pp. 1073-1115.
- [41] Kolmogoroff A. Über die beste Annäherung von Funktionen einer gegebenen Funktionenklasse // Ann. of Math., Second series. – 1936. – 37, No. 1. – pp. 107-110.
- [42] Levitan B. M. Almost periodic functions. Gosudarstv. Izdat. Tehn.-Teor. Lit., Moscow, 1953. – 396 pp.
- [43] Li R. S., Liu Y. P. Best -term one-sided trigonometric approximation of some function classes defined by a kind of multipliers // Acta Mathematica Sinica, English Series. – 2010. – 26, No. 5. – pp. 975-984.
- [44] Pinkus A. -widths in approximation theory. Springer-Verlag, 1985. – 291 pp.
- [45] Pritula Ya. G. Jackson’s inequality for -almost periodic functions // Izv. Vyssh. Uchebn. Zaved. Mat. – 1972. – 8. – pp. 90-93.
- [46] Притула Я. Г., Яцимiрський М. М. Оцiнки наближень -майже перiодичних функцiй // Вiсн. Львiв. ун-ту, Сер. мех-мат. – 1983. – 21. – С. 3-7.
- [47] Романюк А. С. Аппроксимативные характеристики классов периодических функций многих переменных // Працi Iнституту математики НАН України, 2012. – 40. – 352 с.
- [48] Савчук В. В., Шидлiч А. Л. Наближення функцiй багатьох змiнних лiнiйними методами в просторах // Проблеми теорiї наближення функцiй та сумiжнi питання: Зб. праць Iн-ту математики НАН України. – 2007. – 4, № 1. – С. 302-317.
- [49] Savchuk V. V., Shidlich A. L. Approximation of functions of several variables by linear methods in the space // Acta Sci. Math. (Szeged). – 2014. – 80, No. 3-4. – pp. 477–489.
- [50] Сердюк А. С. Поперечники в просторi класiв функцiй, що означаються модулями неперервностi їх -похiдних // Екстремальнi задачi теорiї функцiй та сумiжнi питання: Працi Iн-ту математики НАН Украини, 2003. – 46. – С. 229-248.
- [51] Сердюк А. С., Степанюк Т. А. Оцiнки найкращих -членних тригонометричних наближень класiв аналiтичних функцiй // Допов. НАН України. – 2015. – № 2. – С. 32-37.
- [52] Сердюк А. С., Шидлiч А. Л. Задачi теорiї наближень в абстрактних лiнiйних просторах // Сучаснi проблеми математики та її застосувань, II: Зб. праць Iн-ту математики НАН України. – 2021. 18, № 1. – С. 594–643. (див. також arXiv: 2104.04252)
- [53] Serdyuk A. S., Shidlich A. L. Direct and inverse theorems on the approximation of almost periodic functions in Besicovitch-Stepanets spaces // Carpath. Math. Public. – 2021. – 13, No. 3. – pp. 687-700.
- [54] Sz.-Nagy B. Sur une classe générale de procédés de sommation pour les séries de Fourier // Acta Math. Hungar. – 1948. – 1, No. 3. – pp. 14-52.
- [55] Степанец А.И. Классы периодических функций и приближение их элементов суммами Фурье. — К., 1983. — С. 1–57. — (Препринт / АН УССР. Ин-т математики; 83.10).
- [56] Степанец А.И. Классификация и приближение периодических функций. – К.: Наукова думка, 1987. – 268 с.
- [57] Stepanets A. I. Classification and approximation of periodic Functions. (Mathematics and Its Applications, V.333). – Dordrech: Kluwer Academic Publisher Group, 1995. – 360 pp.
- [58] Степанец А.И. Аппроксимационные характеристики пространств . — К., 2000. — 52 с. — (Препринт / НАН Украины. Ин-т математики; 2000.2).
- [59] Степанец А.И. Аппроксимационные характеристики пространств . — К., 2001. — 85 c. — (Препринт / НАН Украины. Ин-т математики; 2001.2).
- [60] Stepanets A. I. Approximation characteristics of spaces // Ukrainian Math. J. – 2001. – 53, No. 3. – pp. 446–475.
- [61] Stepanets A. I. Approximation characteristics of spaces in different metrics // Ukrainian Math. J. – 2001. – 53, No. 8. – pp. 1340–1374.
- [62] Степанец А. И. Методы теории приближений: В 2 ч. Працi Iн-ту математики НАН Украини. Математика та її застосування, 40, (I) (2002). – 427 с.
- [63] Степанец А. И. Методы теории приближений: В 2 ч. Працi Iн-ту математики НАН Украини. Математика та її застосування, 40, (II) (2002). – 468 с.
- [64] Stepanets A. I. Extremal problems of approximation theory in linear spaces // Ukrainian Math. J. – 2003. – 55, No. 10. – pp. 1662–1698.
- [65] Stepanets A. I. Methods of approximation theory. VSP, Leiden-Boston, 2005.
- [66] Stepanets A.I. Problems of approximation theory in linear spaces // Ukrainian Math. J. – 2006. – 58, No. 1. – pp. 54–102.
- [67] Stepanets A. I., Serdyuk A. S. Direct and inverse theorems in the theory of the approximation of functions in the space // Ukrainian Math. J. – 2002. – 54, No. 1. – pp. 126-148.
- [68] Stepanets A. I., Rukasov V. I. Spaces with nonsymmetric metric // Ukrainian Math. J. – 2003. – 55, No. 2. – pp. 322-338.
- [69] Stepanets O.I., Shydlich A. L. Best -term approximations by -methods in the spaces // Ukrainian Math. J. – 2003. – 55, No. 8. – pp. 1338–1362.
- [70] Stepanets O. I., Serdyuk A. S., Shydlich A. L. On some new criteria for infinite differentiability of periodic functions // Ukrainian Math. J. – 2007. – 59, No. 10. – pp. 1569-1580.
- [71] Stepanets A. I., Serdyuk A. S., Shidlich A. L. Classification of infinitely differentiable periodic functions // Ukrainian Math. J. – 2008. – 60, No. 2. – pp. 1982-2005.
- [72] Stepanets A. I., Serdyuk A. S., Shidlich A. L. On relationship between classes of -differentiable functions and Gevrey classes // Ukrainian Math. J. – 2009. – 61, No. 1. – pp. 171–177.
- [73] Stepanets A.I., Shidlich A. L. Best approximations of integrals by integrals of finite rank // J. Approx. Theory. – 2010. – 162, No. 2. – pp. 323-348.
- [74] Stepanets A.I., Shidlich A. L. Extremal problems for integrals of nonnegative functions // Izvestiya Mathematics. – 2010. – 74, No. 3. – pp. 607–660
- [75] Sterlin M. D. Exact constants in inverse theorems of approximation theory // Sov. Math., Dokl. – 1972. – 13. – pp. 160-163.
- [76] Taikov L. V. Inequalities containing best approximations and the modulus of continuity of functions in // Math. Notes. – 1976. – 20, No. 3. – pp. 797-800.
- [77] Taikov L. V. Structural and constructive characteristics of functions in // Math. Notes. – 1979. – 25, No. 2. – pp. 113-116.
- [78] Temlyakov V. N. Approximation of periodic functions. Computational Mathematics and Analysis Series. Commack, New York: Nova Science Publ., 1993. – 419 p.
- [79] Temlyakov V. N. Greedy algorithm and -term trigonometric approximation // Constr. Approx. – 1998. – 14, No. 4. – pp. 569-587.
- [80] Timan A. F. Theory of approximation of functions of a real variable. In: International Series of Monographs on Pure and Applied Mathematics. 34, Pergamon Press and MacMillan, Oxford, 1963.
- [81] Тиман М. Ф. Аппроксимация и свойства периодических функций. К.: Наук. думка, 2009.
- [82] Тiман М. П., Шаврова О. Б. Лiнiйнi оператори типу Марцинкевича для перiодичних функцiй багатьох змiнних в просторах та // Проблеми теорiї наближення функцiй та сумiжнi питання: Зб. праць Iн-ту математики НАН України. – 2007. – 4, № 1. – С. 352–375.
- [83] Тиман М. П., Шаврова О. Б. Приближение периодических функций многих переменных операторами полигармонического типа в пространствах // Вiсник Донецького унiверситету. Математика. – Донецьк, 2009. – № 1. -– С. 32-36.
- [84] Chaichenko S., Shidlich A., Abdullayev F. Direct and inverse approximation theorems of functions in the Orlicz type spaces // Math. Slovaca. – 2019. – 69, No. 6. – pp. 1367-1380.
- [85] Chaichenko S., Savchuk V., Shidlich A. Approximation of functions by linear summation methods in the Orlicz-type spaces // Journal of Mathematical Sciences (United States). – 2020. – 249, No. 5. – pp. 705-719.
- [86] Chaichenko, S.O., Shidlich, A.L., Shulyk, T.V. Direct and inverse approximation theorems in the Besicovitch–Musielak–Orlicz spaces of almost periodic functions // Ukrainian Math. J. – 2022. – 74, No. 5. – pp. 801–819.
- [87] Chernykh N. I. On the Jackson inequality in // Proc. Steklov Inst. Math. – 1967. – 88. – pp. 75-78.
- [88] Chernykh N. I. The best approximation of periodic functions by trigonometric polynomials in // Math. Notes. – 1967. – 2, No. 5. – pp. 803–808.
- [89] Shalaev V. V. Widths in of classes of differentiable functions defined by higher-order moduli of continuity // Ukrainian Math. J. – 1991. – 43, No. 1. – pp. 104–107.
- [90] Шидлiч А. Л. Порядковi оцiнки найкращих -членних ортогональних тригонометричних наближень класiв функцiй в просторах // Проблеми теорiї наближення функцiй та сумiжнi питання: Зб. праць Iн-ту математики НАН України. – 2011. – 8, № 1. – С. 302-317.
- [91] Шидлiч А. Л. Порядковi оцiнки для деяких апроксимацiйних характеристик // Теорiя наближення функцiй та сумiжнi питання: Зб. праць Iн-ту математики НАН України. – 2013. – 10, № 1. – С. 304-337.
- [92] Шидлiч А. Л. Порядковi оцiнки функцiоналiв, в термiнах яких виражаються найкращi -членнi наближення класiв // Теорiя наближення функцiй та сумiжнi питання: Зб. праць Iн-ту математики НАН України. – 2014. – 11, № 3. –287-314.
- [93] Shidlich A. L. Nonlinear approximation of the classes of functions of several variables in the integral metrics // Математичнi проблеми механiки та обчислювальної математики: Зб. праць Iн-ту математики НАН України. – 2016. – 13, № 3. – С. 256-274.
- [94] Шидлiч А. Л., Чайченко С. О. Деякi екстремальнi задачi в просторах Орлича // Матем. студiї. – 2014. – 42, № 1. – С. 21-32.
- [95] Shidlich A. L., Chaichenko S. O. Approximative properties of diagonal operators in Orlicz spaces // Numer. Funct. Anal. Optim. – 2015. – 36, No. 10. – pp. 1339–1352.
- [96] Shydlich A. L. Order equalities for some functionals and their application to the estimation of the best -term approximations and widths // Ukrainian Math. J. – 2009. – 61, No. 10. – pp. 1649–1671.
- [97] Yussef Kh. On the best approximations of functions and the values of widths of the classes of functions in // Applications of Functional Analysis to the Approximation Theory, Proc. of the Tver Gos. Univ. – 1988. – pp. 100–114
- [98] Yussef Kh. Widths of the classes of functions in the space // Application of functional analysis to the approximation theory, Proc. of the Kalinin Gos. Univ. – 1990. – pp. 167–175.