Про можливiсть детектування глобального сигналу
в лiнiї надтонкої структури гiдрогену з епохи Темних вiкiв

Анотацiя

Ми аналiзуємо можливостi детектування за допомогою українських радiотелескопiв УТР-2 i ГУРТ НАН України сигналу в лiнiї 21 см нейтрального гiдрогену, який сформований у ранньому Всесвiтi в епоху Темних вiкiв. Ця лiнiя внаслiдок космологiчного розширення змiщена в декаметровий дiапазон довжин хвиль ($\lambda_{obs}\approx 18$ м, $\nu_{obs}\approx 16$ MГц) i лежить в смузi робочих частот цих телескопiв. Яскравiсна температура передбачуваного усередненого по небу глобального сигналу складає вiд $\sim-0.08$ до $\sim 0.02$ K в залежностi вiд космологiчної моделi. Такий слабкий сигнал є великим викликом навiть для найбiльшого у свiтi радiотелескопа декаметрового дiапазону довжин хвиль УТР-2, оскiльки рiвень сигналу синхротронного випромiнювання галактики на цих частотах складає 20000-40000 К. У статтi висвiтлено особливостi спектроскопiї на декаметрових хвилях, завадовi фактори природного та апаратурного походження i шляхи їх усунення з метою надiйного детектування сигналу в лiнiї 21 см, який може стати важливим джерелом iнформацiї як про середовище, в якому народжувались першi зорi i галактики, так i про природу частинок темної матерiї та величини первiсних магнiтних полiв. Зроблено висновок, що детектування такого сигналу за допомогою найчутливiших радiотелескопiв декаметрового дiапазону довжин хвиль є цiлком можливим (при частотному накопиченнi 25 МГц час детектування складатиме  50 дiб) i може бути реалiзований у найближчi мирнi роки в Українi.

Вступ

Космологiчнi дослiдження є одними iз найбiльш складних напрямiв сучасної астрономiї. Це вiдноситься як до теоретичних оцiнок, так i до експериментального пошуку вiдповiдних ефектiв. Причини пов’язанi, зокрема, iз необхiднiстю вiдходiв вiд класичних методiв теоретичної фiзики та астрофiзики, невизначенiстю початкових умов, великою вiдстанню до дослiджуваних об’єктiв та слабкiстю ефектiв у будь якому дiапазонi космiчного випромiнювання всехвильової астрономiї.

У представленiй роботi пропонується об’єднання зусиль теоретикiв та експериментаторiв в оцiнцi можливостей iснування та детектування нового космологiчного явища - лiнiй поглинання нейтрального гiдрогена (довжина хвилi 21 см), що за рахунок червоного змiщення переходить в дiапазон декаметрових хвиль.

В основi дослiджень лежать досвiд львiвської школи теоретичної астрофiзики та космологiї, а також доробок у галузi декаметрової радiоастрономiї, що розвивається у Харковi на протязi бiльше нiж пiвстолiття. Нажаль, всесвiтньовiдома Радiоастрономiчна обсерваторiя iменi С.Я. Брауде зруйнована внаслiдок агресiї росiйських окупантiв. Завдяки героїчним дiям Збройних сил України обсерваторiя звiльнена у вереснi 2022 року. Зараз вiдбувається поступове вiдновлення iнфраструктури i наукових об’єктiв Обсерваторiї.

I Лiнiя 21 см з епохи Темних вiкiв

Теплове релiктове випромiнювання, експериментально виявлене Арно Пензiасом i Робертом Вiльсоном у 1965 роцi Penzias1965 , є ключовим джерелом iнформацiї про наш Всесвiт та формування його великомасштабної структури. Вивчення просторових флюктуацiй його температури та поляризацiї в космiчних експериментах COBE, WMAP, Planck започаткували епоху точнiстної космологiї, коли параметри космологiчної моделi визначенi з точнiстю до вiдсотка Planck2020a ; Planck2020b . Разом з тим залишаються фундаментальнi питання щодо природи домiнантних за середньою густиною компонент Всесвiту – темної енергiї та темної матерiї, причини барiонної асиметрiї, моделi iнфляцiї, формування перших зiр i галактик. Останнє загострилося у зв’язку з вiдкриттям Космiчним телескопом iменi Джеймса Вебба масивних галактик з iнтенсивним зореутворенням на червоних змiщеннях $\sim 13$ Robertson2023 ; Curtis-Lake2023 . З iншої сторони, уточнення космологiчної шкали вiдстаней виявило розбiжнiсть мiж значеннями сталої Габбла за даними релiктового випромiнювання i надновими типу Iа на рiвнi > 4$\sigma$ Verde2019 ; Riess2022 . Це вказує на потребу пошуку нових космологiчних тестiв, зокрема, аналiзу можливостей детектування лiнiї надтонкої структури 21 см нейтрального гiдрогену з епохи Темних вiкiв та Космiчного свiтанку, що передували формуванню спостережуваних тепер зiр i галактик. Ця лiнiя є важливим каналом iнформацiї про стан барiонної матерiї (температуру, концентрацiю, iонiзацiю, просторовi неоднорiдностi тощо) в епоху формування перших зiр i галактик (див., напр., огляди Bromm2011 ; Pritchard2012 ). В останнi десятилiття проводяться експерименти з реєстрацiї глобального (усередненого по всьому небу) сигналу у цiй лiнiї, змiщенiй космологiчним розширенням Всесвiту в метровий-декаметровий дiапазон довжини хвиль. У 2018 роцi було оголошено про першу реєстрацiю цього сигналу на частотi 78 МГц в експериментi EDGES (Experiment to Detect the Global Epoch of Reionization Signature) Bowman2018 . Однак, недавно опублiкованi данi аналогiчного експерименту SARAS 3 (Shaped Antenna measurement of the background RAdio Spectrum 3) Singh2022 не пiдтвердив цього вiдкриття.

Уже продовж кiлькох рокiв науковцi Астрономiчної обсерваторiї Львiвського нацiонального унiверситету iменi Iвана Франка та Радiоастрономiчного iнституту НАН України разом з колегами з iнших установ проводять теоретичнi оцiнки iнтенсивностi радiовипромiнювання з епохи Темних вiкiв та Космiчного свiтанку в лiнiях перших молекул Novosyadlyj2020 ; Kulinich2020 ; Novosyadlyj2022 та атомiв гiдрогену Novosyadlyj2020a ; Novosyadlyj2023 . В роботi Novosyadlyj2020a отримано оцiнку iнтенсивностi свiчення протогалактик (гало) в лiнiях 21 см, якi формуються на червоних змiщеннях $z\sim 30-10$. У роботi Novosyadlyj2023 вивчено залежнiсть глобального сигналу в лiнiї 21 см в епоху Темних вiкiв, Космiчного свiтанку та реiонiзацiї вiд параметрiв космологiчних моделей та першого свiтла. У нiй показано, що реєстрацiя спектральних особливостей лiнiї на рiзних частотах може бути добрим тестом на параметри космологiчних моделей, природу частинок темної матерiї та напруженiсть первинних магнiтних полiв.

У супровiднiй статтi Novosyadlyj2023a ми показали, що у стандартнiй $\Lambda$CDM моделi з постпланкiвськими параметрами в епоху Темних вiкiв на червоному змiщеннi $z=87$ формується лiнiя поглинання $\lambda_{HI}=21$ см в спектрi релiктового випромiнювання, яка для земного спостерiгача змiщена в декаметровий дiапазон довжин хвиль: $\lambda_{obs}=\lambda_{HI}(1+z)\approx 18$ м. Значення диференцiйної яскравiсної температури в центрi лiнiї поглинання $\delta T_{br}\approx-35$ мК, частота лiнiї в максимумi поглинання 16 МГц, ефективна ширина лiнiї $\approx$25 МГц. Глибина лiнiї помiрно чутлива до $\Omega_{b}$ i $H_{0}$, слабо чутлива до $\Omega_{dm}$ i нечутлива до iнших параметрiв стандартної $\Lambda$CDM моделi. Але лiнiя дуже чутлива до додаткових механiзмiв нагрiвання або охолодження барiонної матерiї пiд час Tемних вiкiв, тому вона може бути ефективним тестом нестандартних космологiчних моделей. У моделях з темною матерiєю, що розпадається або самоанiгiлює, а також з первiсним глобальним стохастичними магнiтними полями, температура барiонної матерiї в цей перiод тим вища, чим бiльша густина цих компонент темної матерiї i напруженостi магнiтного поля. Лiнiя поглинання мiлкiшає, щезає i переходить в емiсiю при значеннях параметрiв компонент, нижчих за верхнi межi на них, якi випливають iз наявних даних спостережень.

Найбiльшим i найчутливiшим радiотелескопом у цьому дiапазонi частот є Український Т-подiбний радiотелескоп (УТР-2) та ГУРТ, створення якого перебуває на завершальнiй стадiї. У цiй роботi ми аналiзуємо можливостi детектування за їх допомогою глобального сигналу в лiнiї надтонкої структури основного стану гiдрогену з епохи Темних вiкiв, змiщеної в декаметровий дiапазон довжин хвиль.

Як вiдмiчалось вище, експерименти з пошуку подiбних лiнiй вже неодноразово проводились на частотах 50–120 МГц, заявлено про успiшне детектування на частотi 78 МГц в експериментi EDGES, але спростовано в експериментi SARAS 3. В останнi роки активно розробляються засоби i методи такого пошуку в дiапазонi 20-200 МГц з урахуванням вкрай низької iнтенсивностi очiкуваних сигналiв i великої кiлькостi завадових явищ, що притаманнi радiоастрономiї низьких частот Tauscher2018 ; Rapetti2020 ; Tauscher2020 ; Tauscher2021 . Серед головних наукових завдань багатьох низькочастотних радiотелескопiв нового поколiння також є пошук вiдповiдних космологiчних спектральних ефектiв i на нижчих частотах.

Все бiльшої популярностi набуває використання методiв розпiзнавання образiв (pattern recognition) або в iншiй термiнологiї ‘‘машинного навчання’’ та ‘‘штучного iнтелекту’’. Разом з тим недостатньо вивченi i майже не описанi радiоспектроскопiчнi та завадовi особливостi радiоастрономiї декаметрових хвиль на частотах $<30$ МГц, де знаходиться космологiчна лiнiя з частотою $\sim 16$ МГц, що пропонується для пошуку в данiй роботi Novosyadlyj2023a . З iншого боку 50-рiчний досвiд створення засобiв i методiв спостережень, також використання вказаних вище українських радiотелескопiв дозволяють по новому оцiнити можливостi детектування цього цiкавого важливого космологiчного ефекту та запропонувати адекватну спостережну методологiю.

II Радiоастрономiя на декаметрових хвилях в Українi

Як вiдомо, Україна є свiтовим лiдером у галузi декаметрової радiоастрономiї ($\lambda=10-100\,\,\mbox{м},\,\nu=3-30\,\,\mbox{МГц}$). Цей прiоритет є загальновизнаним, збергiється на протязi близько 60 рокiв i базується на створеннi та використаннi найбiльшого в свiтi радiотелескопа УТР-2 (має рекордно велику ефективну площу 150 000 кв. м) i побудовi на його основi унiкальної системи УРАН 1 , 2 . Засновником цього наукового напряму, який зараз набуває все бiльшої актуальностi, був видатний український вчений С.Я. Брауде (1911-2003). Не можна з вдячнiстю не згадати унiкальної людини – президента НАН України Б.Є. Патона (1918-2020), який до останнiх днiв свого яскравого життя всебiчно пiдтримував розвиток низькочастотної радiоастрономiї в Українi.

Впродовж останнiх десятилiть вiдбувалась постiйна модернiзацiя УТР-2 та УРАН, включаючи антеннi системи, аналогову i цифрову апаратуру, методи спостережень. При цьому використовувались найсучаснiшi iнформацiйнi та телекомунiкацiйнi технологiї, що призвело до пiдвищення ефективностi та iнформативностi вiтчизняної радiоастрономiї у тисячi разiв 3 , 4 . Бiльше того, поруч з УТР-2 будується радiотелескоп нового поколiння ГУРТ, який має значно ширшу смугу частот $8-80$ МГц (це вже декаметровий-метровий дiапазон) та багато iнших переваг 3 , 5 .

Зараз в усьому свiтi має мiсце бурхливий прогрес низькочастотної радiоастрономiї. На усiх континентах будуються новi радiотелескопи декаметрових - метрових хвиль LOFAR, NenuFAR, LWA, MWA, SKA-low. Однак за своїми головними параметрами (смуга частот, ефективна площа, чутливiсть, роздiльна здатнiсть, просторово-частотна характеристика, завадостiйкiсть, динамiчний дiапазон аналогових i цифрових систем) українськi iнструменти залишаються неперевершеними i максимально затребуваними свiтовою спiльнотою. Вони дали можливiсть отримати велику кiлькiсть прiоритетних астрофiзичних та апаратно-методичних результатiв при виконаннi вiтчизняних та мiжнарродних наукових проєктiв 6 . На рис. 1 – 4 показанi українськi радiотелескопи декаметрових хвиль та їх розмiщення в Українi. Головнi параметри телескопiв наведенi у таблицi на рис. 5 2 .

Рис. 1: Антени Пiвнiч-Пiвдень (злiва) та Схiд-Захiд (справа) радiотелескопу УТР-2 (фото 2020 року).
Fig. 1. The North-South (left) and East-West (right) antennas of the UTR-2 radio telescope (2020 photo)

Рис. 2: Широкосмуговий радiотелескоп нового поколiння ГУРТ.
Fig. 2. Wideband radio telescope of the new generation GURT.

Рис. 3: Радiотелескопи УРАН-1 (РI НАНУ), УРАН-2 (ПГО IГФ НАНУ), УРАН-3 (ФМI НАНУ), УРАН-4 (РI НАНУ).
Fig. 3. Radio telescopes URAN-1 (RI NASU), URAN-2 (PGO IGF NASU), URAN-3 (FMI NASU), URAN-4 (RI NASU).

Рис. 4: Розташування радiотелескопiв декаметрових хвиль в Українi.
Fig. 4. Location of radio telescopes of decameter waves in Ukraine.

Рис. 5: Основнi параметри українських радiотелескопiв декаметрового дiапазону довжин хвиль.
Fig. 5. The main parameters of Ukrainian radio telescopes of decameter wavelength range.

Для правильного формування вимог до експериментальної бази пошуку змiщеної лiнiї 21 см гiдрогену, включаючи iнформацiю про її параметри, що наведенi у попередньому роздiлi, необхiдно ретельно врахувати особливостi радiоастрономiї декаметрових хвиль як з точки зору астрофiзики, так i апаратно-методичних аспектiв. Їх снує чимало, але далi ми коротко торкнемось лише тих, якi безпосередньо впливатимуть на характер експериментiв, в першу чергу, особливостей радiотелескопiв декаметрових хвиль.

Одним iз головних параметрiв кожного радiотелескопа є його чутливiсть. Вона визначається класичним спiввiдношенням 7

$$\Delta S_{min}=\frac{2k_{B}T_{noise}}{A_{ef}\sqrt{\Delta f\Delta t}}\quad\mbox{Ян},$$ (1)

де $\Delta S_{min}$ – мiнiмальна густина потоку електромагнiтного випромiнювання, що задетектована вiд радiоджерела, $k_{B}$ – стала Больцмана, $T_{noise}$ – шумова температура системи, $A_{ef}$ – ефективна площа радiотелескопа, $\Delta f$ – частотна смуга реєстрацiї (роздiльна здатнiсть за частотою), $\Delta t$ – час iнтегрування або накопичення (роздiльна здатнiсть за часом).

Принциповою вiдмiннiстю низьких частот є те, що шумова температура системи $T_{noise}$ не є шумовою температурою приймача $T_{N}$, як на високих частотах (складає близько десяткiв К). На декаметрових вона визначається яскравiсною температурою галактичного фону $T_{noise}\approx T_{B}(\nu)$, яка досягає десяткiв та сотень тисяч К. Але, незважаючи на це величезне значення, радiотелескоп УТР-2 має рекордну чутливiсть завдяки своїй гiгантськiй ефективнiй площi - $\Delta S_{min}\sim 1\,\mbox{Ян}-1\,\mbox{мЯн}$ (в залежностi вiд смуги i часу iнтегрування, якi в свою чергу визначаються параметрами дослiджуваних космiчних сигналiв).

Наведена вище формула та її низькочастотнi особливостi вимагають уточнення. Наближення $T_{noise}\approx T_{B}$ справедливе лише тодi, коли антенна температура (потужнiсть радiосигналу вiд галактичного фону) на виходi антени або антенного елементу набагато бiльша, нiж шумова температура приймача (антенного пiдсилювача), що пiдключений до антени: $T_{a}>>T_{N}$. Але у кожнiй антенi iснують втрати $\eta_{A}$ (частотно-залежне ослаблення сигналу), в тому числi, при використаннi сучасних широкосмугових активних антенних елементiв 8 . Таким чином $T_{a}=T_{B}\eta_{A}$, а скоригована формула для чутливостi виглядає так:

$$\Delta S_{min}=\frac{2k_{B}T_{noise}}{A_{ef}\sqrt{\Delta f\Delta t}}\left(1+\frac{T_{N}}{T_{a}}\right)\,\,\mbox{Ян},$$ (2)

Коефiцiєнт зменшення чутливостi $m=T_{a}/(T_{a}+T_{N})$ може бути помiтно меншим за 1. Наприклад, коли антенна температура фону дорiвнює шумовiй температурi приймача (iнодi конструктори радiотелескопiв це допускають), чутливiсть зменшується удвiчi, що еквiвалентне зменшенню ефективної площi (її максимiзацiя - головна експериментальна мета радiоастрономiв) у два рази. Це вимушує ввести новий параметр якостi низькочастотного радiотелескопа - системна еквiвалентна ефективна площа (System Equivalent Effective Area)

$$SEEA=A_{ef}T_{a}/(T_{a}+T_{N})=m\cdot A_{ef}\quad\mbox{м}^{2}.$$

Бiльш коректною оцiнкою якостi у порiвняннi iз традицiйним параметром якостi на високих частотах є системна еквiвалентна густина потоку (System Equivalent Flux Density):

$$SEFD=2k_{B}T_{noise}/A_{eff}\quad\mbox{Ян}.$$

На низьких частотах $T_{noise}$ визначається, в першу чергу $T_{B}$ i нiяким чином не може бути зменшена з метою пiдвищення якостi радiотелескопа у порiвняннi з високими частотами (мiлiметровий - сантиметровий дiапазони), коли $T_{noise}$ може бути зменшена шляхом використання сучасних напiвпровiдникiв та крiогенної технiки.

Формули (1) та (2) використовуються при спостереженнях точкових радiоджерел з кутовими розмiрами меншими за ширину дiаграми спрямованостi радiотелескопа (для УТР-2 кутова роздiльна здатнiсть $\sim$30 кут. хв). У випадках протяжних та/або iзотропних у просторi радiоджерел (саме таким є глобальний сигнал у лiнiї 21 см гiдрогену з Темних вiкiв) доцiльно використовувати спiввiдношення для мiнiмально задетектованої яскравiсної температури

$$\Delta T_{min}=\frac{T_{B}}{m\sqrt{\Delta f\Delta t}}.$$ (3)

Як видно у цьому випадку ефективна площа, тобто розмiр радiотелескопа, не є важливими, можна використовувати невелику антену i, навiть, один антенний елемент iз квазi - iзотропною дiаграмою спрямованостi. Цей висновок є принциповим при доcлiдженнях позагалактичних майже iзотропних космологiчних ефектiв рiзних типiв. Тонка просторова структура подiбних джерел вивчається на наступних етапах дослiджень пiсля детектування власне ефекту. Максимiзацiя коефiцiєнту $m$ i наближення його до 1 залишається вкрай важливим у кожному випадку. Це реалiзовано для усiх українських радiотелескопiв, оскiльки вдалося досягнути вельми високого вiдношення $T_{a}$ та $T_{N}$ на рiвнi 6–10 дБ, що дає $m=0.8-0.9$. Бiльше того, це забезпечено у широкiй смузi частот радiотелескопiв, що продемонстровано нижче.

Рис. 6: Вiдгук радiотелескопа УТР-2 на радiовипромiнювання галактичного фону у денний час.
Fig. 6. Response of the UTR-2 radio telescope to the radio radiation of the galactic background during the daytime.

Рис. 7: Вiдгук радiотелескопа УТР-2 у нiчний час.
Fig. 7. Response of the UTR-2 radio telescope at night.

На рис. 6-7 показанi амплiтудно-частотнi характеристики (смуга пропускання) радiотелескопа УТР-2. Це є реальнi вiдгуки телескопа на галактичний фон, який займає увесь електромагнiтний радiоспектр вiд гектометрових до дециметрових хвиль. Цi вiдгуки мiстять також вузькосмуговi радiозавади, iнтенсивнiсть i кiлькiсть яких суттєво залежить вiд часу доби (вночi набагато менше) i частоти (майже вiдсутнi на частотах бiльше 15–20 МГц). Цi радiочастотнi завади мають ширину $\Delta\nu_{RFI}\sim 10$ кГц. Нерiвномiрнiсть характеристики зумовлена використанням спецiальної 3-смугової системи антенного пiдсилення зi смугами пропускання 8–12, 12–18, 18–33 МГц. Ця нерiвномiрнiсть коригується певним чином шляхом калiбрувань та розрахункiв. Радiотелескопи УРАН-1 – УРАН-4 мають подiбнi смуги частот - 8–33 МГц (див. таблицю на рис. 5).

Важливо пiдкреслити, що така смуга частот здається недостатньою для пошуку вельми широких космологiчних лiнiй нейтрального гiдрогену (див. далi). Однак в обсерваторiї iм. С.Я. Брауде поруч з радiотелескопом УТР-2 створюється радiотелескоп нового поколiння ГУРТ. Не дивлячись на поки що меншi розмiри (як показано вище у даному випадку розмiр не є важливим) цей iнструмент вiдрiзняється рядом переваг, серед яких головною є значно ширша смуга частот, що складає 8–80 МГц. Телескоп ГУРТ збирається з 25-елементних двополяризованих субрешiток iз аналоговим фазуванням в субрешiтцi та цифровим мiж ними. На рис. 8-9 показанi амплiтудно-частотнi харакетристики ГУРТ у денний та нiчний часи. Видно також значно бiльшу рiвномiрнiсть коефiцiєнта передачi, що також корисно.

Рис. 8: Вiдгук субрешiтки радiотелескопа ГУРТ на радiовипромiнювання галактичного фону (амплiтудно-частотна характеристика iз додаванням вузькосмугових радiозавад) у денний час. Червона лiнiя - антенна температура, синя - власнi шуми субрешiтки.
Fig. 8. Response of the subarray of the GURT radio telescope to the radio radiation of the galactic background (amplitude-frequency characteristic with the addition of narrow-band radio interference) during daytime. The red line is the antenna temperature, the blue line is the intrinsic noise of the subarray.

Рис. 9: Вiдгук ГУРТ у нiчний час. Червона лiнiя - антенна температура, синя - власнi шуми субрешiтки.
Fig. 9. Response of the GURT at night. The red line is the antenna temperature, the blue line is the intrinsic noise of the subarray.

Крiм того, нижнi лiнiї на обох малюнках показують рiвень власних шумiв субрешiтки, який на $\sim$10 дБ менший вiд антенної температури фону, що дає дуже високе значення $m\approx 0.9$ 9 .

Таким чином, є очевидною доцiльнiсть використання субрешiток ГУРТ i, навiть, їх окремих елементiв. Вони забезпечують необхiднi смугу частот, чутливiсть, рiвномiрнiсть коефiцiєнту передачi, стабiльнiсть, завадостiйкiсть, економiчнiсть та ефективнiсть експлуатацiї. Нагадаємо, що субрешiтки та антеннi елементи системи LOFAR (Нiдерланди та iншi країни Європи) та NenuFAR (Францiя за участю українських радiоастрономiв) мають схожi смуги частот 10(20)–80 МГц i також можуть координовано використовуватись у пошуках змiщених лiнiй HI на декаметрових-метрових хвилях.

Пiдкреслимо, що взагалi вигляд Всесвiту на найнижчих частотах, який можна спостерiгати з поверхнi Землi (це саме декаметровий дiапазон) є абсолютно не таким, нiж, наприклад, в оптицi або у високочастотнiй радiоастрономiї. На декаметрових превалюють нетепловi механiзми радiовипромiнювання, нестацiонарна нерiвноважна радiоемiсiя при розповсюдженнi хвиль i заряджених частинок у магнiтоактивнiй плазмi. Має мiсце сильна взаємодiя радiовипромiнювання iз плазмою (поглинання, рефракцiя, розсiяння), проявляються великомасштабна еволюцiя та тонкi атомнi процеси. Таким чином низькочастотна радiоастрономiя дає можливiсть отримувати унiкальну iнформацiю, яка є недоступною iншими методами астрофiзичних дослiджень.

Рис. 10: Мапа радiовипромiнювання галактичного фону на частотi 20 МГц 26 .
Fig. 10. Map of radio emission of the galactic background at a frequency of 20 MHz 26 .

Важливим прикладом низькочастотного астрофiзичного феномена є нетеплове синхротронне радiовипромiнювання Галактики, яке вже згадувалось вище. Воно формується за рахунок руху релятивiстських електронiв (один iз компонентiв космiчних променiв) у магнiтному полi Галактики i дуже iнтенсивне на декаметрових хвилях: досягає в середньому $\sim$500000 К на частотi 10 МГц та $\sim$20000 бiля 30 МГц. Спектр випромiнювання має степеневий вигляд типу $T_{B}(\nu)\propto\nu^{-2.6}$. На рис. 10 показана великомасштабна карта цього галактичного фону, що побудована на частотi 20 МГц (смуга реєстрацiї 20 кГц) комбiнованим використанням секцiї УТР-2 та антени УРАН-2 (кутова роздiльна здатнiсть бiля $10^{\circ}$). Принциповою є добре помiтна змiна яскравiсної температури фону в залежностi вiд координат (галактичних або екваторiальних). Так поблизу галактичної площини вiдносно полюсiв змiна температури $T_{B}$ досягає $\sim$6 дВ. На рис. 11 показана добова змiна iнтенсивностi прийнятого сигналу при орiєнтацiї нерухомих у меридiанi променiв антен ГУРТ та УТР-2 у напрямку схилення $\delta\approx 40^{\circ}$, що вiдповiдає радiоджерелу Лебiдь А. Перетин наведеної карти на рис. 10 для вiдповiдного схилення в iнтервалi прямих сходжень $\alpha=0^{h}-24^{h}$ забезпечується за рахунок добового обертання Землi.

Рис. 11: Добовий скан радiовипромiнювання Галактики при нерухомих дiаграмах спрямованостi антен Схiд-Захiд УТР-2 та субрешiтки ГУРТ на частотi 25 МГц. Iнтенсивний пiк вiдповiдає радiоджерелу Лебiдь А (схилення складає $40^{\circ}$ 30’).
Fig. 11. Daily scan of the radio emission of the Galaxy with stationary directional diagrams of the East-West UTR-2 antennas and the GURT subarray at a frequency of 25 MHz. The intense peak corresponds to the radio source Cyg A ($\delta=40^{\circ}$ 30’).

На рис. 12 показаний подiбний експеримент, коли промiнь субрешiтки ГУРТ орiєнтований в зенiт $\delta=50^{\circ}$. Результат упродовж 8 дiб сканування представлений у тривимiрному виглядi: час - частота - iнтенсивнiсть (показана яскравiсть: свiтлий колiр - максимум iнтенсивностi, темний - мiнiмум). Видно, що у всiй смузi частот 8–80 МГц змiна iнтенсивностi є не меншою за 3 дБ i повторюється вiд доби до доби з високою точнiстю.

Важливо вiдмiтити, що при подiбних добових спостереженнях, але за допомогою лише одного антенного елемента (має дуже широку дiаграмну спрямованiсть $\theta_{A}\gtrsim 100^{\circ}$), також реєструється змiна iнтенсивностi сигналу вiд галактичного фону $\sim$3 дБ (у два рази). Сказане пiдтверджено вимiрюваннями i на окремих активних антенних елементах ГУРТ, i на диполях УТР-2. Це також було показано ще на початку 70-х рокiв у ходi прецизiйних експериментiв на напiвхвильових антенних диполях декаметрових хвиль 10 . Вiдповiдна добова змiна iнтенсивностi є корисною у впровадженнi методики пошуку слабких лiнiй, як при використаннi антен-решiток, так i для окремих елементiв. В останньому випадку низька кутова роздiльна здатнiсть, як показано вище, є допустимою, оскiльки дослiджуване радiоджерело є iзотропним у просторi.

Рис. 12: Восьмиразове проходження Галактики через нерухому дiаграму спрямованостi субрешiтки ГУРТ, яка зорiєнтована на схилення $50^{\circ}$ (зенiтне положення дiаграми).
Fig. 12. Eight-time passage of the Galaxy through the fixed directional diagram of the GURT subarray, which is oriented at the inclination of $\delta=50^{\circ}$ (the zenith position of the diagram).

Описаний вище галактичний фон дає принциповi обмеження на дослiдження позагалактичних космологiчних ефектiв на декаметрових та метрових хвилях (це так званий ‘‘переднiй фон’’). За своєю яскравiсною температурою вiн у десятки i сотнi тисяч разiв перевищує температуру релiктового фону $T_{CMB}(0)=2.73$ K, який i є ‘‘заднiм’’ фоном у формуваннi лiнiй HI у поглинаннi для $z\sim 80$. Таким чином вiдносну iнтенсивнiсть лiнiй, що шукаються, треба оцiнювати у порiвняннi з галактичним фоном, який катастрафiчно зменшує спостережуванiсть лiнiй в реальних експериментах.

III Радiоспектроскопiя на декаметрових хвилях

Одним з головних досягнень декаметрової радiоастрономiї є детектування екзотичного астрофiзичного явища - спектральних лiнiй рекордно високозбуджених атомiв мiжзоряного вуглецю для головних квантових чисел $n>600\,(\nu<30\,\mbox{МГц})$. Це вiдкриття було зроблене бiля 45 рокiв тому саме в Українi за допомогою радiотелескопа УТР-2 11 . Вiдповiднi рекомбiнацiйнi лiнiї вперше спостерiгались у поглинаннi на фонi потужного нетеплового радiовипромiнювання. Таке явище поглинання дає додатковi переваги у надiйнiй iдентифiкацiї слабкого ефекту i важливе для врахування у пошуку нових лiнiй поглинання. Задетектованi лiнiї стали новим ефективним засобом дiагностики холодної частково iонiзованої мiжзоряної плазми, а українськi iнструменти залишаються найбiльш зручними для розвитку цiєї перспективної методологiї 12 , 13 . Невипадково, що за допомогою УТР-2 дослiджена найбiльша кiлькiсть об’єктiв Галактики у декаметровому дiапазонi довжин хвиль, що важливо для майбутнiх спостережень iнших лiнiй у Галактицi та вiд позагалактичних джерел 14 , 15 . При цьому є важливими знання про головнi параметри низькочастотних рекомбiнацiйних радiолiнiй та їх вплив на пошук космологiчних лiнiй нейтрального гiдрогену.

Частоти рекомбiнацiйних лiнiй визначаються формулою Рiдберга

$$\nu_{RL}=cZ^{2}R\left(1-\frac{m}{M}\right)\left[\frac{1}{n^{2}}-\frac{1}{(n+\Delta n)^{2}}\right],$$ (4)

де $R$ - стала Рiдберга, $m,\,M$ - маси електрона i атома вiдповiдно, $c$ - швидкiсть свiтла, $Z$ - заряд ядра, $n,\Delta n$ - головне квантове число та його змiна. Легко показати, що на декаметрах вiдстань мiж сусiднiми лiнiями складає $(n>>\Delta n\sim 1)$:

$$\Delta\nu_{RL}\approx\frac{3\nu_{RL}}{n}.$$ (5)

Таким чином створюються серiї лiнiй, що вiдповiдають рiзним $n$ та $\Delta n$. Незалежнi серiї виникають для рiзних атомiв (iзотопiчний зсув) вiдповiдно до коефiцiєнту $(1-m/M)$. Як приклад розглянемо лiнiю однократно iонiзованого вуглецю (Z=1), яка виникає внаслiдок переходу електрона мiж сусiднiми рiвнями з головними квантовими числами 640 та 639 (лiнiї, що виникають при переходах $\Delta n=1$ називають $\alpha$-лiнiями). Частота переходу вiдповiдно до (4) дорiвнює $\nu_{RL}(640)\approx 25$ МГц, вiдстань до сусiдньої лiнiї ($n=641\,\rightarrow\,n=640$) вiдповiдно до (5) складає $\Delta\nu_{RL}\sim 125$ кГц.

Iнтегральна вiдносна iнтенсивнiсть лiнiй визначається як 12

$$I_{RL}=\int\Delta T_{RL}/T_{B}d\nu\approx 2\cdot 10^{6}\frac{N_{e}^{2}\,l\,b_{n}\beta_{n}}{T_{e}^{5/2}},c^{-1}$$

де $\Delta T_{RL}=-T_{B}\tau_{RL}$ - абсолютна iнтенсивнiсть при оптичнiй глибинi $\tau_{RL}$, $N_{e},T_{e}$ - електроннi густина та температура мiжзоряної хмари, $l$ - її довжина вздовж променя зору, $b_{n},\,\,\beta_{n}$ - коефiцiєнти нерiвноважностi, що визначаються заселенiстю атомних рiвнiв.

Ширина вiдповiдних лiнiй визначається доплерiвським $\Delta\nu_{D}$, штаркiвським $\Delta\nu_{P}$ та радiативним $\Delta\nu_{R}$ механiзмами i дорiвнює 12

$$\Delta\nu_{DPR}=\sqrt{\Delta\nu^{2}_{D}+(\Delta\nu_{P}+\Delta\nu_{R})^{2}}.$$

На теперiшнiй час добре встановлено, що декаметровi рекомбiнацiйнi лiнiї вуглецю виникають у частково iонiзованих холодних дифузних мiжзоряних хмарах гiдрогену, коли останнiй є практично нейтральним, а вуглець - повнiстю iонiзований 15 . Це вiдбувається завдяки рiзним потенцiалам iонiзацiї: $E_{H}=13.6$ еВ, a $E_{С}=11.2$ еВ (головне джерело iонiзацiї - ультрафiолетовi кванти з довжиною хвилi 913 Å$<\lambda<1100$ Å). Фiзичнi умови у подiбних хмарах наступнi: електронна температура $T_{e}\sim 50-100$ К, електронна концентрацiя $N_{e}\sim 1-0.001\,\,\mbox{см}^{-3}$, розмiр $l\sim 1-100\,\,\mbox{пк}$, турбулентний рух $\Delta V_{T}\sim 10$ км/с (1 кГц), максимальна радiальна швидкiсть $V_{r}\sim 300$ км/с (30 кГц). При цьому головнi параметри декаметрових лiнiй, що пiдтверджуються експериментами та розрахунками, становлять: вiдстань мiж лiнiями $\Delta_{RL}\approx 120$ кГц, кiлькiсть $\alpha$-лiнiй в iнтервалi 8-33 МГц, $N_{RL}\approx 300$, ширина лiнiй $\Delta\nu_{DPR}\approx 1-10$ кГц, вiдносна iнтенсивнiсть $\Delta T_{RL}/T_{B}\sim 10^{-3}-10^{-5}$, iнтегральна вiдносна iнтенсивнiсть $I_{RL}\sim 10-10^{-2}$ c${}^{-1}$.

Рис. 13: Високочутливi одночаснi спостереження десяти рекомбiнацiйних радiолiнiй вуглецю С 627 $\alpha$ - С 636 $\alpha$ поблизу частоти 26 МГц.
Fig. 13. High sensitive simultaneous observations of ten recombination radio lines of carbon C 627 $\alpha$ - C 636 $\alpha$ near the frequency of 26 MHz.

Рис. 14: Детектування $\alpha$, $\beta$, $\gamma$, $\delta$ - рекомбiнацiйних радiолiнiй та вiдкриття рекордно високозбуджених станiв мiжзоряних атомiв на рiвнях $n\sim 1000$.
Fig. 14. Detection of $\alpha$, $\beta$, $\gamma$, $\delta$ - recombination radio lines and discovery of record highly excited states of interstellar atoms at $n\sim 1000$ levels.

Для пiдтвердження сказаного на рис. 13, 14 показаний приклад детектування рекомбiнацiйних лiнiй на частотi $\sim 26$ МГц у напрямку радiоджерела Касiопея А. Параметри лiнiй досить типовi i для iнших об’єктiв Галактики.

Таким чином видно, що в Галактицi iснує величезна кiлькiсть рекомбiнацiйних лiнiй в усьому спектрi декаметрових хвиль 15 , 16 . Головним чином вони концентруються поблизу галактичної площини, але спостерiгаються i на досить великих галактичних широтах $|b|>10^{\circ}$. Незважаючи на порiвняно низьку iнтенсивнiсть вони все ж таки суттєво перевищують абсолютну та вiдноснi iнтенсивнiсть космологiчних лiнiй HI, якi плануються для пошуку. Тим не менше, багатi знання стосовно параметрiв низькочастотних рекомбiнацiйних лiнiй дозволяють сподiватись на їх ефективне вiдокремлення вiд радiоспектроскопiчного спостережного ефекту, пов’язаного з лiнiєю поглинання HI, змiщеної на декаметровi хвилi.

Як витiкає iз роздiлу I та супутньої статтi Novosyadlyj2023a головнi параметри очiкуваної лiнiї є наступними:

частота лiнiї 21 см гiдрогену у власнiй системi вiдлiку $\nu_{H}=1420$ МГц, червоне змiщення $z\approx 87$, частота змiщеної розширенням Всесвiту лiнiї для спостерiгача на Землi $\nu_{L}\sim 16$ МГц, iнтенсивнiсть (середня) $\Delta T_{L}\approx 0.04$ К, ширина на рiвнi 0.5 максимуму $\Delta\nu_{L}\approx 25$ МГц, ширина на рiвнi 0.1 максимуму $\Delta\nu^{\prime}_{L}\approx 50$ МГц, полярнiсть вiд’ємна, поляризацiя вiдсутня, кутовий розмiр джерела $\Theta_{S}=4\pi$ (iзотропне), температура ‘‘заднього фону’’ $T_{CMB}(0)\approx 2.73$ K, температура ‘‘переднього фону’’ поблизу 20 МГц $T_{B}-40000$ K.

Таким чином, з урахуванням наведених вище параметрiв лiнiї, радiоспектроскопiчних вимог та досвiду попереднiх дослiджень на декаметрових хвилях сформулюємо головнi параметри експериментiв.

1.Смуга аналiзу $\Delta F=(2-10)\Delta\nu_{L}\approx 50-250$ МГц

2.Роздiльна здатнiсть за частотою $\Delta f=\Delta\nu_{obs}/(1-10)\approx 25-2,5$ МГц

3.Кiлькiсть частотних каналiв $M=\Delta F/\Delta f_{min}=20-100$

4.Частота дискретизацiї $F\geq 2\Delta F=100-500$ МГц

5.Розряднiсть дискретизацiї $q=16$ бiт

6.Роздiльна здатнiсть з точки зору радiозавад та рекомбiнацiйних лiнiй $\Delta f_{RFI}=1-10$ кГц

7.Кiлькiсть каналiв $M_{RFI}=5000-25000$

8.Кутова роздiльна здатнiсть $\Theta_{A}=30^{\circ}-180^{\circ}$

9.Поляризацiя $N_{p}=2$

10.Вiдносна чутливiсть $(T_{B}>>T_{CMB})$ $\Delta T_{L}/T_{B}\approx 10^{-6}$

11.Вiдношення сигнал/шум $S/N\rightarrow 10$

12.Рiвень флуктуацiй на спектрах $\sigma\leq(\Delta T_{L}/T_{B})/(S/N)=10^{-7}$

13.Роздiльна здатнiсть за часом не потрiбна (ефект стацiонарний)

14.Тип спектроаналiзатора а) цифровий автокореляцiйний, б) цифровий iз прямим швидким Фур’є перетворенням.

Прокоментуємо та звернемо увагу на деякi важливi вимоги до експерименту в галузi низькочастотної радiоастроспектроскопiї.

Смуга аналiзу повинна бути у декiлька разiв бiльшою, нiж ширина лiнiї. Це забезпечує реалiзацiю вiдносних спектроскопiчних вимiрювань, якi набагато точнiшi, нiж абсолютнi. Iнтенсивнiсть в лiнiї порiвнюється з сусiднiм рiвнем спектру, де лiнiй завiдомо немає, саме тому ми обираємо антену ГУРТ iз смугою 8-80 МГц. Оцiнки показують, що досягнути значно ширшої смуги при збереженнi максимальних чутливостi $m\sim 0.9$ та завадостiйкостi практично неможливо. Антеннi елементи на зворотному боцi Мiсяця у майбутньому покращать ситуацiю.

Роздiльна здатнiсть повинна бути у декiлька разiв кращою, нiж ширина лiнiї з метою з’ясування форми лiнiї (кiлькiсть каналiв декiлька десяткiв).

У присутностi вузькосмугових радiозавад, що притаманнi декаметровим хвилям, роздiльна здатнiсть повинна бути досить високою $(\leq 10\,\,\mbox{кГц})$, а кiлькiсть каналiв досягати багатьох тисяч. Протирiччя двох останнiх вимог погоджується використанням вищої роздiльної здатностi на етапi спостережень, а пiд час вторинної обробки отриманих спектрiв iз завадами i рекомбiнацiйними лiнiями останнi усуваються шляхом спецiальної цифрової фiльтрацiї, а потiм самi спектри ‘‘згладжуються’’ за частотою i вiдповiдно до очiкуваної ширини космологiчних лiнiй.

При вказаних умовах ключовим параметром радiоспектроскопiї слабких лiнiй є необхiдний час накопичення $\Delta t$ при заданих чутливостi i роздiльнiй здатностi. Тодi вiдповiдно до (3) маємо

$$\sigma=\Delta T_{min}/T_{B}=1/\sqrt{\Delta f\Delta t}=10^{-7},$$ (6)

що при $\Delta f=2.5$ МГц дає

$$\Delta t=\frac{1}{\Delta f\cdot\sigma^{2}}=463\quad\mbox{доби}.$$ (7)

Рис. 15: Структура експерименту.

Fig. 15. Structure of the experiment.

Це є надзвичайно великий час неперервних спостережень ($\approx 1.3$ роки), що практично неможливо реалiзувати.

Однак є можливiсть значного зменшення $\Delta t$ враховуючи деякi вище наведенi обставини. Якщо знехтувати з’ясуванням форми лiнiї, а зосередитись на фактi власне детектування (вузькосмуговi завади вже усуненi), то при вториннiй обробцi можна додатково згладити спектри iз частотною роздiльною здатнiстю $\Delta f=\Delta\nu_{L}=25$ МГц (це є оптимальним з точки зору теорiї детектування ефекту). Як видно з (7) час накопичення зменшується у 10 разiв i стає цiлком реальним:

$$\Delta t=\frac{1}{25\cdot 10^{6}\times 10^{-14}}\,\,\mbox{сек}\approx 46\quad\mbox{д\T2A\cyrii б}.$$

На жаль, є додатковi завадовi фактори, якi значно ускладнюють експерименти з пошуку вкрай слабких та досить широких позагалактичних спектральних лiнiй, що буде розглянуте у наступних пiдроздiлах.

IV Завадовi радiоспектроскопiчнi фактори та методи пошуку космологiчних лiнiй гiдрогену на декаметрових хвилях

На рис. 15 показана структура запропонованого експерименту. У лiвiй частинi знаходяться позагалактичнi дiлянки видимого Всесвiту, що мiстять астрофiзичнi об’єкти дослiджень - релiктове радiовипромiнювання iз яскравiсною температурою $T_{CMB}\approx 2.73$ K, на тлi якого формується лiнiя поглинання гiдрогену iз iнтенсивнiстю $\Delta T_{L}$ i пошук котрої є головною метою експерименту. Значно ближче знаходиться Галактика iз потужним нетепловим радiовипромiнюванням, що має неперервний спектр iз значним градiєнтом, заповнює все небо, але має змiну iнтенсивностi на кiлька дБ $T^{\prime}_{B}$ та $T^{\prime\prime}_{B}$ в залежностi вiд галактичних координат. У Галактицi формуються низькочастотнi вузькосмуговi рекомбiнацiйнi радiолiнiї, що описанi у попередньому пiдроздiлi, мають iнтенсивнiсть $\Delta T_{LR}^{\prime}$ та $\Delta T^{\prime\prime}_{LR}$, якi залежать вiд фонового радiоджерела $T^{\prime}_{B}$ та $T^{\prime\prime}_{B}$ i фiзичних умов вiдповiдно до оптичної глибини $\tau^{\prime}_{LR}$ та $\tau^{\prime\prime}_{LR}$. У правiй частинi малюнка наведена спрощена схема радiотелескопа, що складається iз власне антенної системи, антенних та магiстральних пiдсилювачiв (АП, МП), лiнiй передачi сигналiв, спектроаналiзаторiв, комп’ютерiв реєстрацiї та обробки iнформацiї для отримання кiнцевого результату (на малюнку внизу), калiбрувальних генераторiв шуму ГШ1 та регульованих атенюаторiв АТ1. Дiаграма спрямованостi антени (ДС) iз шириною $\Theta_{A}$ змiщується вiдносно Галактики за рaхунок добового обертання Землi. У навколоземному просторi iснують вузькосмуговi радiозавади вiд радiостанцiй $\Delta I_{RFI}$ (згаданi у попередньому пiдроздiлi), а також порiвняно широкосмуговi завади, що виникають завдяки певним атмосферних (точнiше, iоносферно-магнiтосферним) явищам.

Як видно iз сказаного, лише один iз факторiв, що показанi на рисунку, є позитивним i вiдноситься до предмету пошуку та дослiджень - космологiчна лiнiя нейтрального гiдрогену, що змiщена у декаметровий дiапазон радiохвиль i має вiд’ємну iнтенсивнiсть $\Delta T_{L}$. Усi iншi параметри та явища, що показанi на малюнку i приймаються (або формуються) радiотелескопом, є завадовими i вражаючим чином ускладнюють вирiшення поставленої задачi. Проаналiзуємо їх бiльш детально, оскiльки боротьба з ними є головною метою спостережної методологiї, що пропонується у представленiй роботi.

IV.1 Вiльно-вiльне поглинання

Вiльно-вiльне поглинання радiовипромiнювання $T_{B}$ та $\Delta T_{L}$ у плазмовому середовищi Галактики. Як видно з рис. 15 на шляху розповсюдження позагалактичного радiовипромiнювання до спостерiгача знаходиться товстий шар нашої Галактики з приблизним розмiром 20 кпс х 1 кпс, головною складовою якого є повнiстю або частково iонiзоване мiжзоряне середовище. Одним iз явищ в такому середовищi є вiльно-вiльне поглинання радiовипромiнювання, яке значно збiльшується iз зменшенням частоти. Таке поглинання, наприклад, для $\Delta T_{L}$, описується спiввiдношенням

$$\Delta T^{\prime}_{L}=\Delta T_{L}exp(-\tau_{c}),$$ (8)

де $\Delta T_{L}$ - яскравiсна температура радiовипромiнювання до його проникнення в Галактику, $\Delta T^{\prime}_{L}$ - яскравiсна температура ‘‘на виходi’’, $\tau_{c}$ - оптична глибина вiльно-вiльного поглинання у плазмi. Остання визначається як 7

$$\tau_{c}=\frac{0.0314N_{e}^{2}l}{\nu^{2}T^{3/2}_{e}}[1.5\ln{T_{e}}-\ln{(20.2\nu)}],$$ (9)

де $\nu$ - частота спостережень в ГГц, $T_{e},N_{e}$ - електроннi температура та густина, $l$ - довжина середовища вздовж променя зору.

Для емiсiйних туманностей (типу ‘‘Розетка’’, ‘‘Пiвнiчна Америка’’ та iнших областей $HII$) на частотi 20 МГц оптична глибина дуже велика $(\tau_{c}\gg 1)$ при електронних температурi i густинi $T_{e}\sim 10^{4}$ К, $N_{e}=10-10^{3}\,\,\mbox{см}^{-3}$. Те ж саме вiдбувається у частково iонiзованiй холоднiй плазмi на периферiї молекулярних хмар високої густини $T_{e}\sim 20$ K, $N_{e}\sim 1\,\,\mbox{см}^{-3}$. В результатi має мiсце практично повне поглинання низькочастотного радiовипромiнювання, як випливає з (8) та (9). Однак вказанi мiжзорянi утворення займають лише бiля 10% усього об’єму Галактики. Левова частина мiжзоряного середовища - це дифузнi хмари нейтрального водню $(T_{e}\sim 100$ K, $N_{e}\sim 0.001\,\,\mbox{см}^{-3})$, та мiжхмарне i мiжрукавне середовище iз $T_{e}\sim 10^{4}$ K та $N_{e}\sim 0.01\,\,\mbox{см}^{-3}$. Навiть на вiдстанi вздовж променя зору бiля 10 кпс вiдповiдно до (11) маємо $\tau_{c}=0.1-0.001$. Це дає дуже низьке поглинання у Галактицi при спостереженнях майже iзотропного радiовипромiнювання $\Delta T_{L}$ iз порiвняно широкою дiаграмою спрямованостi радiотелескопа. Сказане пiдтверджується також при детектуваннях багатьох тисяч дискректних радiоджерел на декаметрових хвилях за допомогою УТР-2 17 . Спектри в дiапазонi частот 10 – 25 МГц тiльки в деяких випадках показують зменшення густини потоку на найнижчих частотах. Це справедливо як для найбiльш потужних галактичних радiоджерел Касiопея А, Телець А, так i для радiогалактик Лебiдь А та Дiва А, якi мають лiнiйнi в логарифмiчному масштабi спектри аж до частоти 10 МГц.

IV.2 Переднiй фон

Висока яскравiсна температура галактичного фону $T^{\prime}_{B}$ та $T^{\prime\prime}_{B}$ та значний градiєнт за частотою $T_{B}\propto\nu^{-2.6}$ (див. роздiл II). Оскiльки зменшення цих параметрiв принципово неможливо, єдиний метод боротьби iз катастрофiчним зменшенням вiдносної iнтенсивностi ефекту, що шукається $\Delta T_{L}/T_{B}<10^{-6}$, є суттєве збiльшення часу спостережень (до багатьох мiсяцiв) та використання деяких апаратно-програмних впроваджень (багатоантеннi спостереження, ефективна корекцiя ‘‘нульової’’ лiнiї).

IV.3 Вузькосмуговi радiозавади

Вузькосмуговi радiозавади $\Delta I_{RFI}$ вiд випромiнювань радiостанцiй, спецiальних службових радiосистем, паразитних радiовипромiнювань власне радiотелескопа (комп’ютери, монiтори, генератори, блоки живлення та iн.). Це притаманне саме декаметровим хвилям, але завдяки багаторiчному досвiду дослiджень у цьому дiапазонi розвинутi методи монiторингу завад, покращена електромагнiтна сумiснiсть засобiв, впровадженi критерiї iдентифiкацiї корисних сигналiв та завад, включаючи повне усунення останнiх. У випадку пошуку космологiчних лiнiй гiдрогену головним критерiєм iдентифiкацiї є принципова рiзниця у частотнiй ширинi ефектiв для $\Delta T_{L}(\Delta\nu_{L}\sim 25\,\,\mbox{МГц})$ та $\Delta I_{RFI}(\Delta f_{RFI}=1-10\,\,\mbox{кГц})$. Дуже перспективним є використання методiв машинного навчання у проблемах боротьби з такими та iншими типами завад у низькочастотнiй радiоастрономiї. У всякому випадку необхiднi висока частотна роздiльна здатнiсть на етапi спостережень $\Delta f_{RFI}=1-10\,\,\mbox{кГц}$, вiдповiдне очищення вiд завад i усереднення за частотою до $\Delta f=2.5-25\,\,\mbox{МГц}$.

IV.4 Низькочастотнi радiозавади природнього походження

Низькочастотнi радiозавади $\Delta I_{ATM}$, пов’язанi iз явищами у нижнiй атмосферi, iоносферi та магнiтосферi Землi. Типовим прикладом природних iмпульсних радiозавад у низькочастотнiй радiоастрономiї є коротке у часi радiовипромiнювання, що виникає при електростатичних розрядах в атмосферi - блискавках. Хоча цей ефект досить потужний, на перший погляд вiн не є небезпечним - ширина у часi дуже мала - декiлька мс, а спектр є досить широким, неперервним, без спектральних особливостей. Але це справедливо для ‘‘близьких’’ блискавок. Завдяки iоносферному розповсюдженню радiохвиль вiд ‘‘далеких’’ розрядiв можлива поява спектральних особливостей, якi мають ширину вiд одиниць до десяткiв МГц, що є небезпечним, оскiльки подiбне до спектральної ширини ефекту, що шукається. Нещодавно подiбний завадовий ефект був виявлений при спостереженнях на УТР-2. Вiрогiдно вiн зумовлений суперпозицiєю сигналiв величезної кiлькостi блискавок, що притаманне тропiчним широтам (бiля 100 блискавок в секунду, iнтервал мiж ними складає $\sim 10$ мс). Вiдбиваючись вiд iоносфери на певних частотах $(\lesssim 15\,\,\mbox{MГц})$ сигнали приходять до радiотелескопа пiд кутами $\Delta\approx 10^{\circ}-40^{\circ}$ над горизонтом i створюють додаткову порiвняно широкосмугову потужнiсть в iнтервалi $\sim 8-15$ МГц, що є небезпечним, оскiльки знаходяться в iнтервалi параметрiв очiкуваної лiнiї HI. Однак було встановлено, що подiбний широкосмуговий спектральний ефект спостерiгається при низькiй часовiй роздiльнiй здатностi $\Delta t_{p}>100$ мс. При високiй роздiльнiй здатностi $\Delta t_{p}=1-10$ мс квазiнеперервний за часом i частотою ефект роздiляється на окремi iмпульси, якi вже набагато простiше вiдфiльтрувати на тлi стацiонарного у часi широкосмугового iзотропного явища космологiчної лiнiї гiдрогену. До того ж спостереження у зенiтних напрямках, особливо, з помiрно вузькою дiаграмою спрямованостi, суттєво зменшать вказаний завадовий ефект.

Крiм вказаного, iснують деякi iншi атмосферно-магнiтосфернi частотно-залежнi радiофiзичнi явища (авроральна емiсiя, шуманiвськi резонанси та iн.). Але всi вони зосередженi на вкрай низьких частотах $\ll 1$ МГц i не впливають на якiсть експериментiв у радiоастрономiї декаметрових хвиль.

У зв’язку з просторовою iзотропнiстю радiоджерела, що шукається, такi низькочастотнi негативнi явища як рефракцiя, розсiяння, мерехтiння в iоносферi, в мiжпланетному i мiжзоряному середовищах не мають значення. Поглинанням iоносфери на частотах > 8 МГц можна знехтувати.

Таким чином, як i в п.В, на етапi спостережень необхiдна висока часова роздiльна здатнiсть $\Delta t_{p}<10$ мс, потiм - очищення сигналiв вiд iмпульсних завад (включаючи методи машинного навчання), а на етапi вторинної обробки забезпечується необхiдне усереднення за часом до значення $\Delta t\approx 4\cdot 10^{6}$ c.

Усунення радiозавад природного походження, якi спричиняються сплесками Сонця та Юпiтера iз багатою частотно-часовою структурою i максимум iнтенсивностi на декаметрових хвилях, також потребує достатньо високого частотно-часового роздiлення на етапi спостережень. Як i ранiше, вiдповiдна фiльтрацiя на етапi вторинної обробки можлива шляхом машинного навчання.

IV.5 Рекомбiнацiйнi лiнiї

$\Delta T_{LR}$ займають особливе мiсце серед усiх iнших завадових ефектiв, що приходять в радiотелескоп iз оточуючого середовища. Перш за все, це є єдиний фактор, що має вiд’ємну полярнiсть, як i лiнiя гiдрогену $\Delta T_{L}$. Якщо врахувати значення $\Delta T_{LR}$ на три порядки бiльше, нiж $\Delta T_{L}$, то здається, що усюди присутнi в Галактицi рекомбiнацiйнi лiнiї є дуже небезпечними з точки зору їх надiйного вiдокремлення вiд позагалактичного ефекту. Однак, невипадково у роздiлi III детально описанi фiзика формування цих незвичайних лiнiй та усi їх параметри. У результатi вказанi лiнiї стають найбiльш детермiнованим та стабiльним завадовим фактором на тлi усiх iнших, якi мають вкрай нестацiонарний i, навiть, спорадичний характер. Таким чином, добре вiдомi описанi вище мала ширина лiнiй $\Delta\nu_{DPR}=1-10\,\,\mbox{кГц}\ll\Delta\nu_{L}\approx 25\,\,\mbox{МГц}$, їх частота $\nu_{RL}$ та вiдстань мiж ними $\Delta\nu_{RL}\approx 100$ кГц ( профiлi лiнiї HI iз шириною $\Delta\nu_{L}\approx 25$ МГц знаходиться, приблизно, 200 рекомбiнацiйних лiнiй), iнтенсивнiсть цих лiнiй в залежностi вiд фiзичних умов в середовищi та розподiл лiнiй в Галактицi дозволяють сподiватись на ефективнi iдентифiкацiю та усунення рекомбiнацiйних радiолiнiй iз широкосмугових спектрiв, що мiстять космологiчнi лiнiї нейтрального гiдрогену в дiапазонi декаметрових радiохвиль.

Нижче розглянемо ще три типи паразитних спектральних ефектiв (небезпечних завадових факторiв), якi на вiдмiну вiд попереднiх виникають у самому радiотелескопi i недостатньо описанi у минулих дослiдженнях.

IV.6 Апаратурний шум $\Delta G$

Кожен радiотелескоп складається iз великої кiлькостi радiотехнiчних засобiв та елементiв – антен, фiльтрiв, пiдсилювачiв, фазообертачiв, лiнiй передачi, розгалужувачiв сигналiв, атенюаторiв, реєстраторiв. Усi вони мають частотно-залежнi характеристики передачi, якi зумовлюються детермiнованими активними та реактивними елементами, а також непрогнозованими паразитними ємностями, iндуктивностями, резисторами 18 . В результатi формуються нерiвномiрнi за частотою функцiї передачi iз характерними коливаннями iз перiодом вiд одиниць до десяткiв МГц та амплiтудою $\Delta G=T_{B}\cdot\Delta K$, що спiвпадає iз шириною очiкуваної лiнiї HI. Додатковою небезпекою є те, що вказанi коливання за частотою вiдбуваються навколо певного середнього спектра потужностi $G(\nu)\sim T_{B}(\nu)$, i тому можуть мати вiд’ємну полярнiсть. Ретельне налагоджування елементiв дозволяє мiнiмiзувати вказанi коливання, але зменшити їх до рiвня меншого за 1% вiд середнього неможливо. Таким чином цей паразитний спектральний ефект може перевищувати очiкувану iнтенсивнiсть лiнiї HI на чотири порядки, що потребує використання спецiальних методiв спостережень (див. далi).

IV.7 Апаратурний шум $\Delta P$

Завадовий ефект, що позначений на рис. 15 як $\Delta P\propto T_{B}\Delta K_{2}$ виглядає подiбним до попереднього $\Delta G$, але має iншу фiзику походження i також є небезпечним. Iз теорiї довгих лiнiй передачi сигналiв вiдомо, що потужнiсть вiдбитого шумового сигналу iз рiвномiрним спектром вiд навантажень, що з’єднує довга лiнiя, складає

$$P_{bi\nu}(f)=r^{2}\cos(4\pi Lf/V_{\mbox{ф}}),$$

де $r$ - коефiцiєнт вiдбиття вiд навантажень $(r=0-1)$, $L$ - довжина лiнiї, $V_{\mbox{ф}}$ - фазова швидкiсть розповсюдження радiохвилi в лiнiї передачi (радiочастотному кабелi), $f$ - частота спектра.

Видно, що для типових радiотехнiчних параметрiв УТР-2, УРАН, ГУРТ, а саме, $r\approx 0.1,\,\,L\approx 1-100$ м; $V_{\mbox{ф}}=200000$ км/с, маємо, що амплiтуда коливань вздовж частоти складає $r^{2}=0.01\,\,(1\%)$ а перiод паразитних коливань для типових довжин з’єднуючих кабелiв в структурi радiотелескопа вiд 1 м до 100 м лежить в iнтервалi вiд 1 МГц до 100 МГц. Таким чином цей завадовий ефект також може спiвпадати iз шириною лiнiї $\Delta\nu_{L}\approx 25\,\,\mbox{МГц}$, може мати як позитивну, так i вiд’ємну полярнiсть i є досить потужним - на чотири порядки бiльшим, нiж iнтенсивнiсть $\Delta T_{L}$.

IV.8 Апаратурний шум $\Delta Q$

Можливий завадовий ефект $\Delta Q\propto T_{B}\cdot\Delta K_{3}$ був виявлений нещодавно українськими радiоастрономами 19 . Вiн також схожий за проявленням з попереднiми двома ефектами (коливання потужностi рiвномiрного шумового спектру у функцiї частоти). Але в даному випадку ефект пов’язаний iз розмiщенням антенних елементiв на певнiй висотi над грунтом, особливо, коли останнiй є дво- або багатошаровим. Як показують розрахунки 19 мають мiсце рiзнополярнi коливання вiдносно середнього значення з амплiтудою до 10 % i перiодом вiд одиниць до десяткiв МГц. Як i у попереднiх випадках це може бути дуже схожим на спектральний ефект, що шукається як космологiчна лiнiя HI, є небезпечний i вимагає спецiальних методiв завадостiйких спостережень.

У кожному радiоастрономiчному експериментi доводиться стикатись iз класичною спостережною проблемою - виявлення слабкого ефекту (спектральна лiнiя, сигнал вiд джерела неперервного радiовипромiнювання, iмпульсний або спорадичний сигнал) на тлi потужного шумового випромiнювання iз широким спектром. Це можуть бути власнi шуми радiоастрономiчного приймача, або яскравiсна температура галактичного фону, як на декаметрових хвилях. Для усунення цього потужного ‘‘п’єдесталу’’ традицiйно використовується метод порiвняння iз шумовим спектром еталонного джерела, який вiднiмається вiд спектра, що приймається радiотелескопом. Рiзнi пiдходи до цього метода звуться модуляцiйними або компенсацiйними 7 . На рис. 15 показане таке еталонне джерело - генератор шуму ГШ1, потужнiсть якого регулюється атенюатором АТ1. Бажано, щоб потужнiсть i спектр такого генератора $T_{BN}(\nu)$, були максимально близькими до параметрiв фону $T_{B}(\nu)$, що забезпечити на практицi непросто. Iнодi використовується числова апроксимацiя широкосмугового спектра (вважається, що усi завадовi ефекти вже усуненi) на етапi вторинної обробки, але треба бути впевненим, що динамiчний дiапазон реєстрацiї космiчних сигналiв i точнiсть апроксимацiї полiномом певного ступеня є достатнiми.

Рис. 16: Детектування мiжзоряних рекомбiнацiйних радiолiнiй на декаметрових хвилях.
Fig. 16. Detection of interstellar recombination radio lines at decameter waves.

Метод порiвняння зi спектром еталонного генератора шуму використовувався в експериментах з пошуку та дослiдження рекомбiнацiйних лiнiй на декаметрових хвилях бiльше 40 рокiв тому 20 . На рис. 16, показаний один з перших спектрiв (а), що був вимiряний на УТР-2 влiтку 1978 року. Вiн є рiзницею мiж спектром космiчного радiовипромiнювання радiоджерела Касiопея А $S_{A}(\nu)$ i спектром, що вимiряний окремо без радiотелескопа, але iз пiдключенням до спектроаналiзатора генератора шуму ГШ1 зi спектром $S_{\mbox{\tiny ГШ}}(\nu)$ подiбно тому, як показано на рис. 15. Як видно, ‘‘п’єдестал’’ вiдсутнiй, але спектр спотворений (не є пласким, базова лiнiя не дорiвнює 0), завдяки, перш за все, вказаному вище значному градiєнту частотно-залежного галактичного фону. Дивлячись на цей вимiряний спектр практично неможливо стверджувати про детектування спектральної лiнiї, необхiдно використовувати адекватну методику обробки. У роботi 20 була запропонована нова процедура корекцiї базової (‘‘нульової’’) лiнiї, бiльш проста, однозначна та ефективнiша, нiж традицiйна апроксимацiя полiномом, коли завжди є проблема у виборi ступеня полiнома та кiлькостi точок апроксимацiї.

Нагадаємо, що для декаметрової радiоспектроскопiї на УТР-2 бiля 50 рокiв тому був розроблений та впроваджений вперше в колишньому СРСР радiоастрономiчний цифровий кореляцiйний спектроаналiзатор на iнтегральних мiкросхемах 21 . Цей високоефективний прилад вимiрював автокореляцiйну функцiю дослiджуваного сигналу за алгоритмом

$$R(nT)=\Sigma^{M}_{i=1}x(iT)x(iT+nT)$$

де $x(iT)$ - дискретизований за часом та амплiтудою вхiдний сигнал, $T$ - перiод дискретизацiї (частота $F=1/T$), $i$ - номер вiдлiку вхiдного сигналу, $n$ - номер вiдлiку автокореляцiйної функцiї, $M$ - загальна кiлькiсть вiдлiкiв вхiдного сигналу, $MT$ - загальний час накопичення у корелометрi, $N=n_{max}$ - загальна кiлькiсть каналiв корелометра.

Метод порiвняння був реалiзований безпосередньо у корелометрi шляхом вимiрювань диференцiйної автокореляцiйної функцiї як рiзницi мiж функцiями вiд антени та генератора шуму

$$R(nT)=R_{A}(nT)-R_{\mbox{\tiny ГШ}}(nT).$$

На етапi вторинної обробки розраховувався диференцiйний спектр шляхом прямого дискретного Фур’є перетворення

$$S(\nu)=S_{A}(\nu)-S_{\mbox{{\tiny ГШ}}}(\nu)=2T\Sigma^{N}_{n=1}R(nT)\cos(2\pi\nu nT),$$ (10)

що i показано на рис 15 (а).

Легко зрозумiти, що вказанi ‘‘плавнi’’ спотворення широкосмугового спектру формуються початковими вiдлiками автокореляцiйної функцiї, тодi як за вузькосмугову спектральну лiнiю вiдповiдальнi усi вiдлiки, включаючи $n_{max}=N$.

Таким чином, вперше було показано 20 , що ‘‘вiдсiчення’’ початкової дiлянки автокореляцiйної функцiї $R(nT)$ за кiлькiстю $n=N_{K}$ за умови $N_{K}\ll N$ перед Фур’є перетворенням повнiстю лiквiдує широкосмуговi спотворення спектру, не впливаючи на вузькосмуговi спектральнi деталi. Це демонструється на рис. 16 (б), коли скоригований спектр отримано шляхом вкрай простого перетворення, практично невiдрiзнимого вiд (10)

$$S(\nu)=2T\Sigma^{N}_{n=N_{K}}R(nT)\cos(2\pi\nu nT),$$

де $N_{K}=6$.

Оскiльки у розробленому автокорелометрi 21 вимiрюється нормована функцiя $(R(0)=1)$, то диференцiйний спектр стає центрованим, тобто

$$\int^{\infty}_{0}S(\nu)d\nu=0.$$

Як видно з рис. 16 (б), невелике змiщення спостережуваної спектральної лiнiї дуже легко центрується вiдносно максимуму лiнiї, що показано на рис. 16 (б) пунктиром.

За допомогою вказаного перетворення iз вiдсiченням дiлянки $R(nT)$ довжиною $n=N_{K}=3-6$ оперативно оброблено багато тисяч вимiряних спектрiв, що показало високу ефективнiсть процедури та повнiстю довело надiйнiсть детектування нового астрофiзичного явища - мiжзоряних рекомбiнацiйних лiнiй поглинання рекордно високозбуджених атомiв на екстремально низьких радiочастотах.

Наведенi вище iсторичнi науково-технiчнi результати показують не тiльки можливостi ефективної корекцiї ‘‘нульової’’ лiнiї в спектрах. Вони демонструють також правильнiсть вибору параметрiв спектроскопiчного пошукового експерименту вiдповiдно до очiкуваних параметрiв мiжзоряних низькочастотних спектральних лiнiй (апробацiя вибору параметрiв для пошуку космологiчних лiнiй HI):

частота лiнiї $\nu_{L}$ = 26.13 МГц (декаметровi хвилi; лiнiя нейтрального гiдрогену, або рекомбiнацiйна;

абсолютна iнтенсивнiсть $\Delta T_{L}\sim 30$ K;

температура фону $T_{B}\sim$ 30 000 K;

вiдносна iнтенсивнiсть $\Delta T_{L}/T_{D}\sim 10^{-3}$;

ширина лiнiї $\Delta\nu_{L}=10$ кГц ($\sim 100$ км/с);

поляризацiя вiдсутня;

кутовий розмiр джерела $\Theta_{S}=0.5^{\circ}-10^{\circ}$.

Тодi параметри експерименту, що були сформульованi бiля 50 рокiв тому, полягають у наступному (у термiнах, представлених наприкiнцi роздiлу III).

1.Смуга аналiзу $\Delta F=(2-10)\Delta\nu_{L}=20-100$ кГц.

2.Роздiльна здатнiсть за частотою $\Delta f=\Delta\nu_{L}/(1-10)=1-10$ кГц.

3.Кiлькiсть частотних каналiв $N=\Delta F/\Delta f_{min}=20-100$.

4.Частота дискретизацiї $F\geqslant 2\Delta F=40-200$ кГц.

5.Розряднiсть дискретизацiї $q=1-16$ бiт.

6.Роздiльна здатнiсть з точки зору радiозавад $\Delta f_{RFI}=\Delta f=1-10$ кГц.

7.Кiлькiсть каналiв $N_{RFI}=N=20-100$.

8.Роздiльна здатнiсть за простором $\Theta_{A}=\Theta_{S}=0.5^{\circ}-10^{\circ}$.

9.Вiдносна чутливiсть $\Delta T_{e}/T_{D}\approx 10^{-3}$.

10.Вiдношення сигнал-шум $S/N\geqslant 10$.

11.Рiвень флуктуацiй на спектрах $\sigma\leqslant(\Delta T_{L}/T_{B})/(S/N)=10^{-4}$.

Вiдповiдно до (7) оцiнено необхiдний час накопичення для роздiльної здатностi $\Delta f$ вiд 1 кГц до 10 кГц:

$$\Delta t=1/(\Delta f\sigma^{2})=10^{4}-10^{5}\mbox{сек}\approx 3-30\,\,\mbox{годин}.$$

Обранi i реалiзованi параметри експерименту наведенi на рис. 16. Разом iз високоякiсним радiотелескопом УТР-2 вони дозволили успiшно задетектувати вельми слабкий радiоспектроскопiчний ефект. Сказане пiдтверджується також значно бiльш чутливими експериментами 13 , що показанi на рис. 13, 14. При смузi аналiзу $\Delta F\approx 1.5$ МГц та ефективному часi накопичування $\Delta t=5000$ годин досягнута рекордна чутливiсть $\sigma\approx 10^{-5}$. Вочевидь, коли наведенi данi з роздiльною здатнiстю $\Delta f\approx 1$ кГц ‘‘згладити’’ до $\Delta f\approx 25$ МГц, то чутливiсть стане близькою до $\sigma=10^{-6}-10^{-7}$, що треба для пошуку лiнiї HI. Це доводить гарнi перспективи вирiшення багатьох астрофiзичних завдань, пов’язаних iз радiоспектроскопiєю космiчного випромiнювання на декаметрових хвилях.

Разом з тим є принципова рiзниця в описаних вище експериментах стосовно рекомбiнацiйних лiнiй та новiй задачi пошуку космологiчної лiнiї HI на декаметрових хвилях.

Перш за все, чотири головних параметри експерименту - ширина лiнiї $\Delta\nu_{L}$, смуга аналiзу $\Delta F$, кiлькiсть каналiв $N$ та вiдносна iнтенсивнiсть $\Delta T_{L}/T_{B}$ вiдрiзняються у величезну кiлькiсть разiв - на три-чотири порядки! Як видно, при дослiдженнях вузьких рекомбiнацiйних лiнiй та, вiдповiдно, у смузi аналiзу практично вiдсутнi завади $\Delta I_{RFI}$ (можна знайти ‘‘вiкна’’), фактори $\Delta I_{ATM},\Delta G,\Delta P,\Delta Q$ набагато ширшi, нiж $\Delta\nu_{L}$ i, навiть, $\Delta F$. Останнi лише формують певний додатковий градiєнт у смузi частот $\sim 50$ кГц, який ефективно усувається, як показано вище. Температура $T_{B}$ також не є небезпечною для спостережень рекомбiнацiйних лiнiй, оскiльки абсолютна iнтенсивнiсть останнiх залежить вiд $T_{B}$: $\Delta T_{LR}=T_{B}\cdot\sigma_{LR}$. Таким чином, експеримент з пошуку космологiчної лiнiї HI, що пропонується у данiй роботi, є набагато складнiшим i потребує спецiальних методiв усунення чисельних завадових факторiв, описаних на початку роздiлу III.

Вiдмiтимо, що метод порiвняння iз сигналом ГШ1, показаний вище, є досить ефективним, але неiдеальним. Як випливає iз рис. 15, сигнал генератора не охоплює значну частину елементiв i систем радiотелескопу - антени, пiдсилювачi, частина лiнiй передачi та iн. У спектрi вiд ГШ1 вiдсутнi практично всi завадовi фактори як зовнiшнi, так i внутрiшнi, якi б у процесi порiвняння вiднiмались вiд завад у спектрi, що приймаються антеною. Значно покращити ситуацiю може метод порiвняння iз дiаграмною модуляцiєю. При цьому головний промiнь радiотелескопа (дiаграма спрямованостi) наводиться на дослiджуване радiоджерело, що має досить компактний розмiр $\Theta_{S}$, iз реєстрацiєю вiдповiдного спектра $S^{\prime}(\nu)$. Iнший промiнь з тiєю ж самою шириною $\Theta_{A}$ наводиться (послiдовно або одночасно) на сусiдню дiлянку неба при вiдстанi $\Delta\Theta>\Theta_{S}(\Theta_{A}<\Delta\Theta)$, але максимально близько до джерела, щоб параметри телескопа не змiнювались. При цьому також реєструється порiвняльний спектр $S^{\prime\prime}(\nu)$. Дуже важливо, що цей спектр має всi тi ж самi зовнiшнi та внутрiшнi завадовi спектральнi особливостi. Тодi при отриманнi диференцiйного спектра $S(\nu)=S^{\prime}(\nu)-S^{\prime\prime}(\nu)$ ми маємо тiльки позитивний ефект $\Delta T_{L}$, а всi iншi компенсуються. Але, на жаль, цей метод дiє лише для компактних радiоджерел. У нашому випадку iзотропного у просторi радiоджерела iз лiнiєю HI при отриманнi диференцiйного спектра ефект $\Delta T_{L}$ буде також знищений.

У данiй роботi ми пропонуємо iнший бiльш ефективний метод порiвняння спектрiв, а саме використовуємо спектри, що вимiрюються у напрямках галактичного фону iз температурами $T^{\prime}_{В}$ та $T^{\prime\prime}_{B}$, якi вiдрiзняються, приблизно, у два рази (див. рис. 12). В обох спектрах присутнi усi завадовi фактори (у дещо рiзних значеннях) та позитивна спектральна особливiсть. Ця схема може бути представлена у аналiтичному виглядi. Для спрощення допустимо, що всi завади iз вузькосмуговими структурами $\Delta T_{LR},\Delta I_{RFI},\Delta I_{ATM}$ уже усуненi. Звернемо увагу також на те, що позитивний ефект $\Delta T_{L}$ (як i завадовi вузькосмуговi фактори) є адитивними до $T_{B}$, тодi як завади $\Delta G,\Delta P,\Delta Q$ мультиплiкативними по вiдношенню до $T_{B}$. В результатi можемо записати два вiдповiдних спектри у виглядi

$$\hskip-19.91684ptS^{\prime}(\nu)=T^{\prime}_{B}+\Delta T_{L}+T^{\prime}_{B}\Delta K+T^{\prime}_{B}\Delta K_{2}+T^{\prime}_{B}\Delta K_{3},$$

$$\hskip-8.5359ptS^{\prime\prime}(\nu)=T^{\prime\prime}_{B}+\Delta T_{L}+T^{\prime\prime}_{B}\Delta K_{1}+T^{\prime\prime}_{B}\Delta K_{2}+T^{\prime\prime}_{B}\Delta K_{3}.$$

З метою спрощення приймаємо, що $T^{\prime\prime}_{B}\approx 2T^{\prime}_{B}$, тодi

$$S^{\prime\prime}(\nu)\approx 2T^{\prime}_{B}+\Delta T_{L}+2T^{\prime}_{B}\Delta K_{1}+2T^{\prime}_{B}\Delta K_{2}+2T^{\prime}_{B}\Delta K_{3}.$$

Для зрiвняння повних потужностей обох спектрiв (як i у випадку зрiвняння потужностей спектрiв вiд антени та генератора шуму) подвоюємо значення $S^{\prime}(\nu)$ i отримуємо диференцiйний спектр як

$$S(\nu)\approx 2S^{\prime}(\nu)-S^{\prime\prime}(\nu)\approx 2\Delta T_{L}-\Delta T_{L}=\Delta T_{L}.$$

Таким чином, змiна температури галактичного фону (приблизно, у 2 рази) за рахунок добового обертання Землi при нерухомiй дiаграмi спрямованостi, та ж сама змiна завадових факторiв, якi пропорцiйнi до $T_{B}$, а також незмiннiсть iнтенсивностi $\Delta T_{L}$ дозволяють видiлити останню i на тлi власне галактичного фону (великого ‘‘п’єдесталу’’), i на тлi небезпечних широкосмугових (близьких до смуги лiнiї HI) завадових факторiв. Безумовно, якiсть вказаних порiвнянь $S^{\prime}(\nu)$ та $S^{\prime\prime}(\nu)$ залежна вiд спiвпадiнь вiдповiдних спектрiв, один з яких тяжiє до галактичної площини, а другий - до високоширотних дiлянок Галактики.

Дуже важливу роль у структурi кожного радiотелескопа вiдiграє приймач-реєстратор космiчних радiосигналiв (рис. 15). Його побудова залежить вiд характеристик дослiджуваних сигналiв. У нашому випадку потрiбен реєстратор-спектроаналiзатор, тобто прилад, який вимiрює потужнiсть вхiдного сигналу у досить вузьких смугах, що розподiленi послiдовно у максимально широкiй смузi частот. Для радiотелескопа УТР-2 свого часу було розроблено декiлька постiйно прогресуючих поколiнь кореляцiйних спектроаналiзаторiв 21 , 22 , 13 , смуга частот яких збiльшувалась вiд $\sim 100$ кГц до $\sim 30$ МГц, а кiлькiсть каналiв вiд 32, 128 до 4096 (перший прилад коротко згаданий вище). Вказаний пiдхiд виявився досить ефективним. Вимiрювання автокореляцiйної функцiї сигналу перед її Фур’є перетворенням є вельми корисним, оскiльки дозволяє корегувати "нульову"лiнiю, оперативно виявляти вузькосмуговi радiозавади, забезпечує максимальне накопичення сигналу при мiнiмальнiй комп’ютернiй пам’ятi. Однобiтне квантування у таких аналiзаторах максимально спрощує конструкцiю, забезпечує стабiльнiсть та швидкодiю. Однак незважаючи на переваги однобiтне квантування зменшує завадостiйкiсть широкосмугових вимiрювань ($\Delta F\sim 50$ МГц) у присутностi вузькосмугових iнтенсивних радiозавад, що притаманне нашим дослiдженням, що плануються. Є два очевидних рiшення цiєї проблеми: при побудовi нового кореляцiйного спектроаналiзатора необхiдно використовувати аналого-цифровий перетворювач iз кiлькiстю розрядiв не менше 16 та спецiальну мiкросхемну та комп’ютерну технiку, яка зараз вже є доступною. Другий пiдхiд полягає у вимiрюваннях спектру шляхом цифрового прямого швидкого Фур’є перетворення реального часу вхiдного сигналу вiдповiдно до спiввiдношення

$$G(\nu)=\frac{1}{M}\left\{\left[\Sigma^{M}_{i=0}x(iT)\cos(2\pi\nu iT)\right]^{2}+\right.$$

$$\hskip 56.9055pt+\left.\left[\Sigma^{M}_{i=0}x(iT)\sin(2\pi\nu iT)]^{2}\right]^{2}\right\}.$$

Такi спектроаналiзатори нового поколiння вже розробленi i успiшно використовуються на радiотелескопах УТР-2, УРАН, ГУРТ 4 . Їх важливою особливiстю є те, що вони є максимально унiверсальними i дозволяють вимiрювати усi параметри космiчних радiосигналiв - енергетичнi, просторовi, спектральнi, часовi, поляризацiйнi, крос-кореляцiйнi, причому, з найвищими чутливостями, завадостiйкостями i роздiльними здатностями. При цьому можливi як прямi вимiрювання спектрiв, так i розрахунки автокореляцiйних та крос-кореляцiйних функцiй (саме цi спектроаналiзатори пропонуються для пошуку космологiчних лiнiй HI, принаймнi, на перших етапах спостережень.

Можливий алгоритм цих спостережень полягає у наступному.

1. Антенна система радiотелескопа (один диполь чи субрешiтка ГУРТ зi смугою 8–80 МГц) фазується у зенiтному напрямку (висота над горизонтом $h$ складає $90^{\circ}$) екваторiальна координата (пряме схилення) дорiвнює $\delta=50^{\circ}$.

2. Впродовж $\sim$ 12 годин (бiля максимуму галактичного фону) вимiрюються спектри потужностi на виходi антени iз заданим iнтервалом попереднього накопичення $\Delta t_{n}=0.1-1$ сек (це вiдповiдає часовiй роздiльнiй здатностi при частотнiй роздiльнiй здатностi $\Delta f=4$ кГц). Ця послiдовнiсть спектрiв $S^{\prime\prime}(\nu)$ (первиннi данi) зберiгаються у пам’ятi комп’ютера.

3. Та ж процедура проводиться у наступнi 12 годин бiля мiнiмуму фону, а послiдовнiсть спектрiв $S^{\prime}(\nu)$ також зберiгається у пам’ятi комп’ютера.

4. Пiсля добових спостережень є доцiльною вторинна оперативна обробка - фiльтрацiя вузькосмугових та iмпульсних завад на усiх парцiальних спектрах, згладжування спектрiв до роздiльних здатностей, наприклад, $\Delta f=2.5$ МГц та $\Delta f=25$ МГц, усереднення за часом до значень $\Delta t=12$ годин для спектрiв $S^{\prime}(\nu)$ та $S^{\prime\prime}(\nu)$. Цi дiї суттєво стискають iнформацiю, яку доцiльно накопичувати на жорстких дисках. На цьому ж етапi можливi розрахунки диференцiйних спектрiв $S(\nu)=2S^{\prime}(\nu)-S^{\prime\prime}(\nu)$ з їх накопиченням на тих самих дисках.

5. Процедури 1–4 проводяться щодобово впродовж пiвроку, щоб охопити усi положення Чумацього Шляху на небi (наприклад, вiд зими до лiта) з чiтким часовим урахуванням добового змiщення положення Чумацького Шляху на 3 хв. 57 сек за добу. Усi зафiксованi спектри за пiвроку також зберiгаються на дисках для фiнальної обробки та аналiзу даних. Остання передбачає, зокрема, усереднення даних за часом до максимального досягнутого часу накопичення $\Delta t$.

Головним критерiєм правильностi експериментальної методологiї є оцiнка рiвня флуктуацiй на спектрах та її вiдповiднiсть формулi $\sigma=1/\sqrt{\Delta f\Delta t}$ з урахуванням частотної роздiльної здатностi та часу накопичення. Ефект очищення вiд завад усiх типiв також оцiнюється чiтким зменшенням рiвня флуктуацiй вiдповiдно до закону $\sigma\sim 1/\sqrt{\Delta t}$.

V Деякi резерви покращення методологiї пошуку космологiчної лiнiї HI на декаметрових хвилях

Як видно з попереднiх пiдроздiлiв пошук цiкавого i важливого космологiчного явища є вкрай складним спостережним радiоастрономiчним завданням. Воно вимагає реалiзацiї рекордних параметрiв апаратури i методiв, якi ранiше нiколи не були досягнутi у радiоастрономiї декаметрових хвиль. Запровадженi засоби i методи спостережень у своїх головних пiдходах дозволяють сподiватись на отримання позитивних результатiв. Тим не менше вкажемо на деякi додатковi можливостi покращення пошуку та дослiдження космологiчних лiнiй HI.

V.1 Багатоантеннi спостереження

Галактичне нетеплове радiовипромiнювання є широкосмуговим $\delta$-корельованим розподiленим по небу шумом. При спостереженнях на незалежних антенах, що рознесенi на вiдстань $d>\lambda/2$ (на декаметрових-метрових хвилях $d>50\,\,\mbox{м}-0.5\,\,\mbox{м}$) сигнали вiд фону на виходах антен будуть декорельованими у вiдповiдному дiапазонi частот в 3 МГц – 300 МГц. Таким чином цi сигнали можна усереднювати, що приведе до зменшення флуктуацiй у $\sqrt{R}$ разiв ($R$ -кiлькiсть радiотелескопiв або диполiв), що еквiвалентно зменшенню необхiдного часу накопичення також у $R$ разiв. Оскiльки один антенний елемент є досить простою конструкцiєю, їх легко використовувати у достатньо великiiй кiлькостi - $R\gg 1$. Ускладнює ситуацiю те, що кiлькiсть спектроаналiзаторiв повинна бути такою ж. Субрешiтка ГУРТ бiльш складна, нiж елемент, але їх iснує бiльше 10, i при наявностi вiдповiдної кiлькостi реєстраторiв багатоантенна методика теж можлива.

V.2 Розширення дiапазону частот антен УТР-2 та ГУРТ

Антеннi елементи i субрешiтки, з яких складаються радiотелескопи УТР-2 та УРАН (загальна кiлькiсть елементiв бiля 4000) традицiйно використовуються у дiапазонi 8–32 МГц, що недостатньо для пошуку лiнiй HI. Однак є пiдстави вважати, що реальна смуга частот телескопiв значно ширша - 5–50 МГц. Це треба додатково дослiдити. При позитивному висновку багатоантеннi дослiдження будуть можливими i на величезнiй кiлькостi антен цих радiотелескопiв.

V.3 Двопроменевi спостереження

Субрешiтки ГУРТ, УТР-2, УРАН мають порiвняно вузькi дiаграми спрямованостi - $\Theta_{A}\sim 30^{\circ}$. Якщо зорiєнтувати дiаграму однiєї субрешiтки на точку iз координатами $\delta=50^{\circ},\alpha=0^{n}$, а другої - на напрям $\delta=50^{\circ},\alpha=12^{h}$ (однак симетрично до полярної зорi та поверхнi Землi) з вимiрювання вiдповiдних спектрiв, як показано вище, ми отримуємо схожiсть спектрiв $S^{\prime}(\nu)$ та $S^{\prime\prime}(\nu)$ у ‘‘протифазi’’ та iдентичнiсть радiозавад, якi додатково зменшуються пiд час отримання диференцiйних спектрiв, а час спостережень скорочується удвiчi.

V.4 Модельнi експерименти для перевiрки методологiї

Перевiрка можливостей досягнення рекордної радiоспектроскопiчної чутливостi можлива за допомогою iнструментальної моделi. При цьому залишаються експериментальна установка i методологiя, але замiсть антени пiдключаються прилади, що iмiтують радiоастрономiчнi умови. Це генератор шуму ГШ2, потужнiсть якого регулюється атенюатором АТ2 до рiвня $T_{B}$ з спектром 8–80 МГц, а також ГШ3, сигнал якого через фiльтр зi смугою $\Delta\nu_{L}=25$ МГц додається до сигналу ГШ2, але iз сильним ослабленням АТ3, щоб забезпечити вiдношення $\Delta T_{L}/T_{B}\approx 10^{-6}$. Це повинно пiдтвердити необхiдний час накопичення $\Delta t$, та вiдсутнiсть певної кiлькостi внутрiшнiх завад.

V.5 Варiацiйний метод багатократного порiвняння

Для пошуку нових слабких радiоастрономiчних ефектiв вкрай важливим є використання рiзних незалежних експериментальних установок, що знаходяться у рiзних географiчних пунктах i мають дещо рiзнi параметри експериментiв з наступним порiвнянням результатiв. Бажаними будуть навiть деякi змiни параметрiв пiд час довготривалих експериментiв - тип диполiв, довжина лiнiй передачi, пiдсилювачi, спектроаналiзатори з рiзними смугами аналiзу та роздiльною здатнiстю. Пiд час порiвняння результатiв ефект, що шукається, повинен повторюватись у будь-якiй конфiгурацiї приладiв та параметрiв.

V.6 Мiсячнi мiсiї

Безумовно, вирiшальним кроком принципового покращення умов експерименту з пошуку лiнiй HI та iнших ‘‘слабких’’ астрофiзичних ефектiв на низьких частотах є встановлення радiотелескопiв декаметрових-гектометрових хвиль на зворотньому боцi Мiсяця. При цьому виникає унiкальна ситуацiя, коли повнiстю зникають чисельнi земнi радiозавади, негативний вплив iоносфери та жорсткi технiчнi вимоги до вiдповiдних експеримнтальних засобiв. Немає сумнiвiв, що протягом наступних 10-20 рокiв подiбнi мiсячнi проєкти будуть реалiзованi.

Висновки

Таким чином, запропонований i описаний у представленiй роботi радiоспектроскопiчний експеримент є дуже складним, довготривалим, але не безнадiйним. Теоретичнi оцiнки можливостi iснування лiнiї нейтрального гiдрогену, що змiщенi в дiапазон декаметрових хвиль та їх фiзичнi параметри є обгрунтованими i багатократно перевiреними. Сформульованi вимоги до параметрiв пошукових спостережень базуються на пiвстолiтньому досвiдi радiоастрономiчних дослiджень на декаметрових хвилях, включаючи радiоастроспектроскопiю. Проведення вказаних експериментiв є цiлком можливим i реальним у найближчi роки.

Подяки

Проведна робота виконувалась при пiдтримцi проєктiв НАН України ‘‘Горизонт’’, ‘‘Мiжзiр’я’’, ‘‘Радiотелескоп’’ та вiдомчих наукових тем ВФА НАН України, а також проєкту Мiнiстерства освiти i науки України «Моделювання свiтностi елементiв великомасштабної структури раннього Всесвiт та залишки галактичних наднових зiрок та спостереження змiнних зiрок» (номер державної реєстрацiї 0122U001834). Вячеслав Захаренко дякує за фiнансову пiдтримку проєкту Europlanet 2024 RI, що фiнансується Програмою дослiджень та iнновацiй «Горизонт 2020» Європейського Союзу (грантова угода № 871149). Автори вдячнi європейським колегам за участь у пiдготовцi пропозицiй програми UPSCALE.

ON THE POSSIBILITY OF DETECTING A GLOBAL SIGNAL IN THE LINE OF THE HYPERFINE STRUCTURE OF HYDROGEN FROM THE DARK AGES. A. Konovalenko, V. Zakharenko, B. Novosyadlyj, L. Gurvits, S. Stepkin, Y. Vasylkivskyi, P. Tokarsky, O. Ulyanov, A. Stanislavsky, I. Bubnov – We analyze the possibilities of detecting a signal in the hydrogen 21 cm line, which was formed in the early universe during the Dark Ages, using the Ukrainian radio telescopes UTR-2 and GURT of the National Academy of Sciences of Ukraine. As a result of cosmological expansion, this line is shifted to the decameter range of wavelengths ($\lambda_{obs}\approx 18$ m, $\nu_{obs}\approx 16$ MHz) and is in the band of operating frequencies of these telescopes. The brightness temperature of the predicted sky-averaged global signal ranges from $\sim-0.08$ to $\sim 0.02$ K, depending on the cosmological model. Such a weak signal is a big challenge even for the world’s largest radio telescope in the decameter wavelength range UTR-2, since the signal level of the synchrotron radiation of the Galaxy at these frequencies is 20,000-40,000 K. The paper highlights the peculiarities of spectroscopy at decameter waves, interfering factors of natural and instrumental origin and ways to eliminate them in order to reliably detect the signal in the 21 cm line, which can become an important source of information both about the environment in which the first stars and galaxies were born, and about the nature of dark matter particles and the magnitude of primordial magnetic fields. It was concluded that the detection of such a signal using the most sensitive radio telescopes of the decameter wavelength range is quite possible (with a frequency accumulation of 25 MHz, the detection time will be  50 days) and can be implemented in the coming years of peace in Ukraine.
Keywords: cosmological Dark Ages, hydrogen 21 cm line, radio spectroscopy, UTR-2 radio telescope