Пошарова опуклість.

Класичним визначенням опуклості в афінному просторі над полем дійсних чисел є наступне: множина є опуклою, якщо разом із двома своїми точками вона містить і відрізок, що їх з’єднує. Іншими словами множина опукла, якщо її перетин з довільною прямою зв’язний. Поруч із цим визначенням існує поняття лінійної опуклості. Підмножина афінного простору називається лінійно опуклою, якщо через будь-яку точку доповнення до неї проходить гіперплощина, яка дану множину не перетинає. Іншими словами, множина лінійно опукла, якщо доповнення до неї є об’єднанням гіперплощин. В афінному просторі опуклі відкриті множини (опуклі компакти) це в точності всі зв’язні лінійно опуклі відкриті множини (лінійно опуклі компакти), а всяка зв’язна компонента лінійно опуклої відкритої множини опукла. Також кожна регулярна і обмежена лінійно опукла область є опуклою. Проте при відкиданні умови обмеженості або регулярності дане твердження перестає бути вірним, що показують наступні приклади:

1. регулярної але необмеженої лінійно опуклої області

2. обмеженої але нерегулярної лінійно опуклої області

Узагальненням даних понять є визначення опуклості й лінійної опуклості в комплексному $n$-вимірному евклідовому просторі $\mathbb{C}^{n}$. Тобто, множина називається $\mathbb{C}$-опуклою, якщо її перетин довільною комплексною прямою ациклічний (зв’язний й однозв’язний). Множина називається лінійно $\mathbb{C}$-опуклою, якщо її доповнення до $\mathbb{C}^{n}$ є об’єднанням комплексних гіперплощин. Також існує поняття m-опуклості, де замість прямих і гіперплощин беруться m-вимірні площини. Поняття лінійної $\mathbb{C}$-опуклості в $\mathbb{C}^{n}$ аналогічне лінійній $(2n-2)$-опуклості в $\mathbb{R}^{n}$, тільки замість усіх $(2n-2)$-площин беруться тільки ті, які відповідають комплексним гіперплощинам. З огляду на це, можна ввести поняття лінійної опуклості в $\mathbb{R}^{n}$ і відносно деякої множини $W$ афінних підпросторів в $\mathbb{R}^{n}$

Означення 1.  Множина $E\subset\mathbb{R}^{n}$ називається опуклою відносно множини $W$ афінних лінійних підмноговидів в $\mathbb{R}^{n}$, якщо її доповнення до $\mathbb{R}^{n}$ є об’єднанням елементів з $W$.

Означення 2.  Для довільної множини $E\subset\mathbb{R}^{n}$ назвемо підмножину $E^{*}\subset W$ спряженою до множини $E$, якщо $\displaystyle E^{*}=\{l\in W\mid l$ не перетинає $E\},$ відповідно $E^{**}=\mathbb{R}^{n}\backslash\bigcup\limits_{{l\in E^{*}}}l\subset\mathbb{R}^{n}$ (остання формула коректна, оскільки кожен елемент множини $W$ є підмножиною $\mathbb{R}^{n}$).

Помітимо, що поняття спряженої і подвійної спряженої множини має сенс тільки для підмножин $\mathbb{R}^{n}$ оскільки множина $W$ може й не мати структури лінійного простору. Очевидно, що опуклість множини $Е$ відносно $W$ рівносильна рівності $E=E^{**}$. Множину $E^{**}$ назвемо опуклою оболонкою множини $E\in\mathbb{R}^{n}$ відносно $W$. Без усяких додаткових припущень відносно множини $W$ справедливі наступні твердження.

Твердження 1.   Якщо множина $E_{1}$ належить множині $E$, то для спряжених множин справедливі наступні включення $E^{*}\subset E^{*}_{1}$ й $E_{1}^{**}\subset E^{**}$.

Доведення. Якщо пряма $l$ не перетинає $E$, то вона не перетинає й $E_{1}$, отже $E^{*}$ належить $E^{*}_{1}$. $\bigcup\limits_{{l\in E^{*}}}l\subset\bigcup\limits_{{l\in E_{1}^{*}}}l$ а отже,

$$E_{1}^{**}=\mathbb{R}^{n}\backslash\bigcup\limits_{{l\in E_{1}^{*}}}l\subset\mathbb{R}^{n}\backslash\bigcup\limits_{{l\in E^{*}}}l=E^{**}.\blacksquare$$

Твердження 2.  Нехай $f:\mathbb{R}^{n}\rightarrow\mathbb{R}^{m}$ - сюр’єктивне афінне відображення й множина $E\subset\mathbb{R}^{m}$ опукла відносно множини $W$, тоді множина $f^{-1}(E)\subset\mathbb{R}^{n}$ опукла відносно множини $f^{-1}(W)=\{f^{-1}(p)\subset\mathbb{R}^{n},p\in W\}$.

Доведення. Візьмемо довільну точку $x$, яка не належить прообразу $f^{-1}(E)$, тоді існує афінний підпростір $l\in W$, що проходить через точку $f(x)$ і не перетинає множину $E$. Отже й прообрази $f^{-1}(l)$ і $f^{-1}(E)$ не перетинаються. Тепер для повноти доведення варто лише уточнити, що $f^{-1}(l)$ є афінним підпростором $\mathbb{R}^{n}$.$\blacksquare$

Твердження 3.   $(\bigcup\limits_{\alpha}E_{\alpha})^{*}=\bigcap\limits_{\alpha}E_{\alpha}^{*}$.

Доведення. Розглянемо ланцюжок рівностей: $\displaystyle(\bigcup\limits_{\alpha}E_{\alpha})^{*}=\{l\in W\mid l$ не перетинає $\bigcup\limits_{\alpha}E_{\alpha}\}=\bigcap\limits_{\alpha}\{l\in W\mid l$ не перетинає $E_{\alpha}\}=\bigcap\limits_{\alpha}E_{\alpha}^{*}$. $\blacksquare$

Твердження 4.  $E\subset E^{**}$, $(E^{**})^{*}=E^{*}$.

Доведення. Об’єднання всіх лінійних многовидів з множини $W$, які не перетинають $E$, належить доповненню до $E$: $\bigcup\limits_{l\bigcap E=\emptyset,l\in W}l\subset\mathbb{R}^{n}\backslash E$. Перейшовши до доповнень отримаємо включення $E\subset E^{**}$. Із твердження Пошарова опуклість. слідує, що $E^{***}=(E^{**})^{*}\subset E^{*}$. Далі, нехай лінійний многовид $l$ є елементом множини $E^{*}$, тоді $l$ не перетинає множину $E$, а отже $l$ не перетинає й множину $E^{**}=\mathbb{R}^{n}\backslash\bigcup\limits_{{l\in E^{*}}}l$, звідки $l\in(E^{**})^{*}$. Отримали обернене включення $E^{*}\subset(E^{**})^{*}=E^{***}$.$\blacksquare$

Твердження 5.  Перетин довільної сукупності опуклих відносно $W$ множин опуклий відносно $W$ (аксіома опуклості).

Доведення. Розглянемо перетин $E=\bigcap E_{k}$, де кожна множина $E_{k}$- опукла відносно $W$. Виберемо деяку точку $x$ поза множиною $E$, тоді $x\notin E_{k}$ для деякого номера $k$. Тоді існує афінний многовид $l\in W$, який містить точку $x$ і для якого перетин $l\bigcap E_{k}$ порожній, а значить й $l\bigcap E=\emptyset$.$\blacksquare$

Для об’єднання множин аналогічний результат невірний навіть для послідовностей множин впорядкованих по включенню.

Приклад 1.  Розглянемо послідовність множин на площині, опуклих відносно множини всіх прямих (лінійно опуклих)

$$D_{n}=\{(x,y)|x\geq 0,-nx\leq y\leq nx\}.$$

Їх об’єднання, множина

$$D=\bigcup\limits_{n}D_{n}=\{(x,y)|x>0\}\bigcup\{(0,0)\}$$

вже не є лінійно опуклою. Кожна з прямих, що проходять через точку $(0,1)$ перетинає множину $D$.

Проте для компактних множин є справедливими наступні твердження.

Твердження 6.  Нехай задана монотонна послідовність компактів $E_{k}$, $k=1,2,..$, $E_{k+1}\subset E_{k}$ й $E=\bigcap\limits_{k}E_{k}$. Тоді $E^{*}=\bigcup\limits_{k}E_{k}^{*}$.

Доведення. Множина $E$ належить $E_{k}$, тоді для всіх номерів $k$ з твердження Пошарова опуклість. випливає включення $E_{k}^{*}\subset E^{*}$, і отже $\bigcup\limits_{k}E_{k}^{*}\subset E^{*}$ . Доведемо включення в іншу сторону. Припустимо, що перетин $l\bigcap E$ є порожньою множиною, але для всіх номерів $k$ перетин $l\bigcap E_{k}=P_{k}\neq\emptyset$. Всі множини $P_{k}$ - компактні і справедливе включення $P_{k+1}=l\bigcap E_{k+1}\subset l\bigcap E_{k}=P_{k}$. Але тоді з теореми про вкладені компакти випливає, що перетин $l\bigcap E=\bigcap\limits_{k}P_{k}$ не є порожньою множиною. Отримали протиріччя, а значить, $E^{*}=\bigcup\limits_{k}E_{k}^{*}$ .$\blacksquare$

Твердження 7.  Якщо компакт $Е$ апроксимується ззовні послідовністю областей $D_{k},k=1,2,..$ , то $E^{*}=\bigcup\limits_{k}D_{k}^{*}$, $E^{**}=\bigcap\limits_{k}D_{k}^{**}$.

Доведення. Із твердження Пошарова опуклість. випливає включення $\bigcup\limits_{k}D_{k}^{*}\subset E^{*}$. Якщо афінний многовид $l\in W$ не перетинає $E$, то внаслідок компактності множини $E$, $l$ не перетинає й деякий окіл $E$, а внаслідок апроксимації $E$ областями $D_{k},k=1,2,..$, цей окіл містить і деяку область $D_{k_{0}}$, отже $E^{*}\subset D_{k_{0}}^{*}\subset\bigcup\limits_{k}D_{k}^{*}$. Рівність $E^{**}=\bigcap\limits_{k}D_{k}^{**}$ випливає із твердження Пошарова опуклість.. $\blacksquare$

Означення 3.  Відкрита множина $D\subset\mathbb{R}^{n}$ називається cлабо опуклою відносно множини $W$ афінних лінійних підмноговидів в $\mathbb{R}^{n}$, якщо через кожну точку її межі $\partial D$ проходить деякий елемент з множини $W$.

Очевидно будь-яка опукла відносно множини $W$ область є cлабо опуклою відносно $W$.

Твердження 8.   Кожна слабо опукла відносно $W$ область $D$ є зв’язною компонентою деякої опуклої відносно $W$ відкритої множини. Крім того, кожна зв’язна компонента опуклої відносно $W$ відкритої множини є слабо опуклою відносно $W$.

Доведення. Нехай $x$ - довільна точка межі $\partial D$. Виберемо один із елементів $l_{x}$ множини $W$, що проходять через $x$ та не перетинають $D$. Отже, кожна точка, у тому числі й $x$, площини $l_{x}$ не належить $D^{**}$. Тобто, будь-яка точка межі $\partial D$ не належить $D^{**}$. Але $D\subset D^{**}$, тому $D$ - зв’язна компонента опуклої відносно $W$ множини $D^{**}$. Другий висновок очевидний.

Означення 4.  Замкнену множину $M\subset\mathbb{R}^{n}$ назвемо слабо опуклою відносно $W$, якщо вона апроксимується ззовні послідовністю слабо опуклих відкритих множин.

Твердження 9.  Кожний слабо опуклий зв’язний компакт $K$ є зв’язною компонентою деякої опуклої замкненої множини.

Доведення. Нехай $K$ апроксимується ззовні послідовністю слабо опуклих областей $D_{k}$, $K=\bigcap\limits_{k}D_{k}$. Відповідно до твердження Пошарова опуклість. $D_{k}$ співпадає із зв’язною компонентою множини $D_{k}^{**}$, а згідно твердження Пошарова опуклість. $K^{**}=(\bigcap\limits_{k}D_{k})^{**}=\bigcap\limits_{k}D_{k}^{**}$. Тоді зв’язна компонента $\bigcap\limits_{k}D_{k}^{**}$, яка містить $K$, міститься в перетині $\bigcap\limits_{k}D_{k}=K$, обернене включення очевидне.

Зауваження. Замість простору $\mathbb{R}^{n}$ можна взяти довільний афінний многовид.

При деяких додаткових припущеннях, а саме при локальній тривіальності введенного в самому тексті доведення розшарування $\Sigma$, справедливе наступне твердження.

Теорема 1.  Область $D\subset\mathbb{C}^{n}$ з гладкою межею класу $C^{1}$ тоді і тільки тоді є лінійно опуклою, коли існує неперервна функція $f$, яка ставить у відповідність кожній комплексній гіперплощині $L$, що перетинає область $D$, точку в перетині $L\bigcap D$.

Доведення. Спочатку доведемо достатність.

Припустимо, що існує вказана в умові теореми неперервна функція $f$, але $D$ не є лінійно опуклою, тоді лінійна оболонка області $D$ не співпадає з самою областю. Тобто існує така $z$, що не належить $D$і належить її лінійній оболонці. Довільна комплексна гіперплощина, що проходить через точку $z$, перетинає область $D$.

Кожному одиничному вектору $\nu\in\mathbb{C}^{n}$ відповідає гіперплощина $L_{\nu}\ni z$, для якої $\nu$ є нормаллю. Внаслідок припущення, кожній $L_{\nu}$ поставлена точка $z_{\nu}\in L_{\nu}\bigcap D$, $z_{\nu}\neq z$, оскільки $z\notin D$.

Поставимо у відповідність кожному вектору $zz_{\nu}$ колінеарний йому (з дійсним коефіцієнтом) одиничний вектор $\tau$.

Ми побудували неперервну функцію $\varphi$, оскільки вона є композицією неперервних функцій, яка ставить довільному одиничному вектору $\nu$ одиничний вектор $\tau$

$$\varphi:S^{2n-1}\rightarrow S^{2n-1}.$$

Але за схемою побудови $\varphi(-z)=\varphi(z)$, $\varphi(z)\perp z$, що неможливо, оскільки з ортогональності $\varphi(z)\perp z$ випливає гомотопність відображення $\varphi$ тотожньому відображенню $id:S^{2n-1}\rightarrow S^{2n-1}$. Отже $\varphi$ має степінь 1 по модулю 2, а з умови $\varphi(-z)=\varphi(z)$ випливає, що $\varphi$ має степінь $0(mod\ 2)$.

Необхідність.

Нехай $D$ - лінійно опукла область з гладкою межею. Звідси випливає, що вона є також сильно лінійно опуклою. Існує гомеоморфізм між множиною гіперплощин, що перетинають $D$ і множиною $\mathbb{C}^{n}\backslash D^{*}$, доповнення до спряженої множини $D^{*}$. Гіперплощину, що відповідає точці $z\in\mathbb{C}^{n}\backslash D^{*}$ позначимо через $L_{z}$. Внаслідок сильної лінійної опуклості $D$, множина $\mathbb{C}^{n}\backslash D^{*}$ є ациклічною і відкритою, і кожній точці $z\in\mathbb{C}^{n}\backslash D^{*}$ відповідає ациклічна множина $F(z)=L_{z}\bigcap D$.

Доведемо, що багатозначне відображення $F$ є неперервним. Тобто, кожен окіл множини $F(z_{0})$ містить всі $F(z)$ для всіх $z$ з деякого околу точки $z_{o}$ (неперервність зверху) і довільний окіл довільної точки з $F(z_{o})$ має непорожній перетин з усіма $F(z)$ для всіх $z$ з деякою околу точки $z_{0}$ (неперервність знизу).

Довільна гіперплощина $L_{z}$, що перетинає $D$, не може бути дотичною до $\partial D$ в жодній точці перетину, оскільки область $D$ є лінійно опуклою, а отже і локально лінійно опуклою, а отже і локально лінійно опуклою і кожна дотична до $\partial D$ гіперплощина не повинна перетинати $D$.

З останнього твердження і випливає неперервність відображення $F$, а також, що множини $L_{z}\bigcap D$ мають гладку межу.

Оскільки всі множини $L_{z}\bigcap D$ ациклічні, відкриті і мають гладку межу, то вони попарно гомеоморфні. Тоді ми можемо розглянути відображення як розшарування $\Sigma$ над базою $\mathbb{C}^{n}\backslash D^{*}$ і з шаром $L_{z}\bigcap D$. Воно є локально тривіальним за припущенням. А внаслідок стягуваності бази $\mathbb{C}^{n}\backslash D^{*}$ воно є топологічно еквівалентним декартовому добутку, при умові, що саме розшарування ми розглядаємо у просторі $\mathbb{C}^{n}\backslash D^{*}\times D$. Вибравши довільним чином точку в одному шарі декартового добутку $w\in L_{z}\bigcap D$ ми отримаємо неперервну однозначну функцію $f$ таку, що $f(z)\in F(z)$, для всіх $z\in\mathbb{C}^{n}\backslash D^{*}$, що і треба було довести.

1. Деякі варіанти різних означень лінійної опуклості

Наведемо декілька прикладів, коли спряжений простір ізоморфний даному, і кожній точці даного простору відповідає лінійний підмноговид спряженого простору, що складається із всіх елементів, що проходять через цю точку. У цьому випадку $E^{**}=(E^{*})^{*}$, де в правій частині рівності обидва спряження беруться по однакових формулах але в різних просторах, а $E$ належить одному з них.

Приклад 2.  Розглянемо простір $\mathbb{R}^{3}$ й $W$ - множину прямих у ньому, паралельних даній площині $S$. Тоді опуклість множини $Е$ відносно $W$ рівносильна класичній лінійній опуклості кожного перетину множини $Е$ площиною, паралельною площині $S$. Якщо ми введемо в $\mathbb{R}^{3}$ координати так, що $S=\{x=(x_{1},x_{2},x_{3})\in\mathbb{R}^{3}|x_{3}=0\}$, тоді кожна пряма з $W$ буде задаватися рівнянням

$$l=\{x=(x_{1},x_{2},x_{3})\in\mathbb{R}^{3}|x_{3}=d,ax_{1}+bx_{2}+cx_{3}=0,$$

$$(a:b:c)\in\mathbb{R}P^{2},d\in\mathbb{R}\}.$$

А значить множина $W$ гомеоморфна декартовому добутку $\mathbb{R}P^{2}\times\mathbb{R}$ , де $\mathbb{R}P^{2}$ - проективна площина. Якщо ми розширимо $\mathbb{R}^{3}$ до простору $\mathbb{R}P^{2}\times\mathbb{R}$ й введемо координати $x=(x_{1}:x_{2}:x_{3};x_{4})$, де $(x_{1}:x_{2}:x_{3})$ проективні координати в проективній площині $\mathbb{R}P^{2}$, $x_{4}\in\mathbb{R}$, тоді спряження буде задаватися у вигляді, симетричному відносно даного й спряженого просторів. Отже, дані відображення індукують на множині $W$ структуру лінійного простору $\mathbb{R}P^{2}\times\mathbb{R}$, і ми можемо розглядати множини $E$ і $E^{*}$ як такі, що належать одному лінійному простору $\mathbb{R}P^{2}\times\mathbb{R}$.

Приклад 3.  Візьмемо простір $\mathbb{R}^{3}$ і множину $W$ прямих, що належить площинам пучка, кожна площина якого проходить через деяку фіксовану пряму $l_{0}$ . Ясно, що множина $W$ гомеоморфна $\mathbb{R}P^{2}\times\mathbb{R}P^{1}$ . Якщо ми введемо в просторі $\mathbb{R}^{3}$ координати так, що

$$l_{0}=\{x=(x_{1},x_{2},x_{3})\in\mathbb{R}^{3}|x_{1}=x_{2}=0\}$$

то кожна пряма з множини $W$ буде задаватися рівнянням

$$l=\{x=(x_{1},x_{2},x_{3})\in\mathbb{R}^{3}|ax_{1}+bx_{2}=0,\frac{bx_{1}-ax_{2}}{\sqrt{a^{2}+b^{2}}}c+dx_{3}+e=0\},$$

$(a:b)\in\mathbb{R}P^{1},(c:d:e)\in\mathbb{R}P^{2}$, (якщо $\{e_{1}=(1,0,0),e_{2}=(0,1,0)\}$ - ортонормований базис на площині ${x_{3}=0}$, тоді

$$\{\frac{be_{1}-ae_{2}}{\sqrt{a^{2}+b^{2}}},e_{3}\}$$

- ортонормований базис на площині $ax_{1}+bx_{2}=0$ і однією з координат на ній можна вважати число $\displaystyle\frac{bx_{1}-ax_{2}}{\sqrt{a^{2}+b^{2}}}$). Це рівняння не є лінійним відносно координат спряженого простору, а точці $x=(0,0,x_{3})$ відповідає двовимірна площина. Але, якщо ми в множині $W$ замінимо прямі, паралельні площині $S$, площинами паралельними площині $S$, то рівняння $ax_{1}+bx_{2}=0$ ми можемо записати у вигляді

$$c\frac{ax_{1}}{\sqrt{a^{2}+b^{2}}}+c\frac{bx_{2}}{\sqrt{a^{2}+b^{2}}}=0,$$

яке перетворюється в тотожність при $c=0$. Замінивши $\displaystyle\frac{bc}{\sqrt{a^{2}+b^{2}}}$ на $a^{\prime}$, $\displaystyle\frac{-ac}{\sqrt{a^{2}+b^{2}}}$ на $b^{\prime}$, $d$ на $c^{\prime}$, $e$ на $d^{\prime}$ одержимо

$$l=\{x=(x_{1},x_{2},x_{3})\in\mathbb{R}^{3}|a^{\prime}x_{1}+b^{\prime}x_{2}+c^{\prime}x_{3}+d^{\prime}=0,-b^{\prime}x_{1}+a^{\prime}x_{2}=0\},$$

$$(a^{\prime})^{2}+(b^{\prime})^{2}+(c^{\prime})^{2}+(d^{\prime})^{2}\neq 0.$$

Отже множина $W$ ізоморфна $\mathbb{R}P^{3}$ й складається із прямих паралельних даній прямій або тих, що перетинають її під гострим кутом, а також з перпендикулярних їй площин. Аналогічно попередньому прикладу, $\mathbb{R}^{3}$ можна розширити до $\mathbb{R}P^{3}$ і тоді відношення спряження буде симетричним і лінійним відносно двох ізоморфних просторів.

Приклад 4.  Розглянемо більш загальний приклад. Візьмемо лінійний простір $\mathbb{R}P^{n}$ і кососиметричний оператор $A$ на ньому. Відомо, що $(Ax,x)=0$, де дужки означають скалярний добуток. Нехай $W(A)$ складається з лінійних підпросторів, ортогональних векторам $Ax$ й $x$ для деякого вектора $x$. Елементами $W(A)$ будуть площини корозмірності 1 й 2. Якщо $A=0$, то множина $W(A)$ буде множиною всіх гіперплощин. В останньому випадку кожна площина, що не проходить через початок координат, задається точкою $y\in\mathbb{R}P^{n}$ за допомогою спряження $(x,y)=0$. Помітимо, що множина площин, що проходять через дану точку, задається точками, які лежать на деякій площині. Цю відповідність можна узагальнити й для довільного оператора $А$ за допомогою рівностей $(x,y)=0$, $(x,Ay)=0$. Тоді множина, спряжена точці, задається рівностями $(y,x)=0$, $(y,Ax)=0$ і належить $W(A)$ (оскільки $(x,Ay)=-(Ax,y)=0$ для кососиметричного оператора). У зв’язку з тим, що для непарних розмірностей всі лінійні оператори мають інваріантні прямі, то множина $W(A)$ для непарних розмірностей обов’язково містить гіперплощини (корозмірності 1) поряд із площинами корозмірності 2.

2. Основна теорема

Теорема 1.   Нехай $D$ відкрита обмежена зв’язна множина в $\mathbb{R}^{n}$ із гладкою межею класу $\mathbb{C}^{1}$, опукла відносно сім’ї $(2n-2)$-вимірних площин, паралельних площині $\{x\in\mathbb{R}^{n}\mid x_{n}=0\}$. Тоді її межа $\partial D$ є когомологічною сферою $S^{n-1}$.

Доведення. Розглянемо проекцію $\lambda$ множини $Cl\ D$ на пряму $Ox_{n}$. Її звуження на межу $\lambda:\partial D\rightarrow\mathbb{R}$ - гладке відображення гладких многовидів. Відповідно до теореми Сарда [4] образ множини його сингулярних точок $\lambda(S),S\subset\partial D$ має міру нуль на прямій. Отже, для майже всіх точок $y\in\lambda(\partial D)$ множина $\lambda^{-1}(y)\bigcap\partial D$ є сукупністю гладких поверхонь, межею лінійно опуклої відкритої множини в площині $\{x\in\mathbb{R}|x_{n}=y\}=\Lambda_{y}$.

Для регулярних значень $y$ відображення $\lambda$ множини $\lambda^{-1}_{y}\subset Cl\ D$ і $Cl(\lambda^{-1}_{y}\bigcap D)$ співпадають. А отже $\Lambda_{y}\bigcap\partial D$ - межа опуклої області $\lambda^{-1}(y)=\Lambda_{y}\bigcap Cl\ D$ у гіперплощині $\Lambda_{y}$. Нехай $x_{0}\in\lambda^{-1}(\lambda(S))\bigcap D$ - довільна точка нерегулярного перетину області $D$. Виберемо окіл $U(x_{0})$ цієї точки, що лежить в $D$. Нехай $x_{1}$ інша точка множини $\lambda^{-1}(\lambda(S))\bigcap Cl\ D$. У силу щільності в $\lambda(Cl\ D)$ регулярних перетинів, існує послідовність $A=\{x_{1n}\}$ точок, що належать регулярним перетинам, яка сходиться до точки $x_{1}$. Виберемо підпослідовність послідовності $A$, що має властивість $\lambda(x_{1n})\subset\lambda(U(x_{0}))$. Не порушуючи загальності нехай цією властивістю володіє сама послідовність $A$. Виберемо іншу послідовність $B=\{x_{0n}\}$ збіжну до точки $x_{0}$, і таку, що має додаткову властивість $x_{0n}\in U(x_{0})\bigcap\lambda^{-1}(\lambda(x_{1n}))$. Пари точок $x_{1n}$ й $x_{0n}$ належать опуклій множині $D\bigcap\lambda^{-1}(\lambda(x_{1n}))$, і тому відрізок, що їх з’єднує, $[x_{1n},x_{0n}]$ теж належить $D\bigcap\lambda^{-1}(\lambda(x_{1n}))$. Границя послідовності відрізків $[x_{1n},x_{0n}]$ природно містить у собі відрізок $[x_{1},x_{0}]$. Тому для довільної точки $y\in\lambda(Cl\ D)$ множина $\lambda^{-1}(y)\bigcap Cl\ D$ буде зірковою відносно довільної точки з $\lambda^{-1}(y)\bigcap D$, а множина $\lambda^{-1}(y)\bigcap D$ опуклою. Аналогічно доводиться, що множина $\lambda^{-1}(y)$ зіркова для межових точок множини $\lambda(Cl\ D)$.

Отже, перетин будь-якого променя паралельного площині $\{x\in\mathbb{R}^{n}|x_{n}=0\}$, що виходить із області $D$, із межею $\partial D$ є або точкою або замкнутим відрізком (інакше кажучи, він є ациклічним).

Доведемо, що існує крива $l\subset Cl\ D$, що взаємно однозначно проектується на $\lambda(Cl\ D)$. Нехай точки $a,b\in\partial D$ проектуються в кінці відрізка $\lambda(\bar{D})$. Внаслідок зв’язності існує спрямлювана крива $l_{1}$, яка їх з’єднує і повністю, за винятком своїх кінців, лежить в $D$. В околах точок $a$ й $b$ криву $l_{1}$ задамо відрізками $[a,a_{1}]$, $[b,b_{1}]$ внутрішніх нормалей до гладкої межі так, щоб вони проектувалися взаємно однозначно на свій образ. Будемо йти уздовж кривої до точки $c$, для якої множина $\lambda^{-1}(\lambda(c))\bigcap l_{1}$ складається з більш ніж однієї точки.

Якщо ця точка не належить регулярному перетину, то замість такої точки $с$ візьмемо точку $c_{1}$, що слідує за $c$ на кривій $l_{1}$ і таку, що $\lambda^{-1}(\lambda(c_{1}))\bigcap l_{1}$ також складається з більш ніж однієї точки. Вибір такої точки можливий у силу відкритості $D$. У цій множині візьмемо точку $d$, яка на кривій $l_{1}$ слідує за всіма іншими точками $\lambda^{-1}(\lambda(c))\bigcap l_{1}$, це можливо в силу компактності кривої. Нехай $\Lambda_{\alpha}=\{x\in\mathbb{R}^{n}|x_{n}=\alpha\}$. Відрізок $[c,d]$ повністю лежить в $D$ у силу опуклості $D\bigcap\Lambda_{\lambda(c)}$ і проектується в одну точку відрізка $\lambda(Cl\ D)$. Оскільки область $D$ відкрита, існує точка $d_{1}$, що слідує за $d$ на кривій, така, що відрізок $[c,d_{1}]$ лежить в $D$, а дуга кривої $\smile ac$ в об’єднанні з відрізком $[c,d_{1}]$ проектується на пряму $Ox_{n}$ взаємно однозначно. Оскільки крива $l_{1}$ є впорядкованою множиною, то, пройшовши уздовж кривої і замінивши послідовно необхідні дуги на відрізки, ми одержимо криву $l\subset Cl\ D$, що взаємно однозначно проектується в пряму $Ox_{n}$.

Нехай $\lambda(D)=(\alpha,\beta)$, тоді для як завгодно малого $\varepsilon>0$ існує $\delta>0$ таке, що для будь-якого $\gamma\in[\alpha+\varepsilon,\beta-\varepsilon]$ існує сфера в площині $\Lambda_{\gamma}$ радіуса $\delta$ із центром у точці $l\bigcap\Lambda_{\gamma}$, що цілком лежить в $D$. Якщо необхідно, зменшимо $\varepsilon$ й $\delta$, так щоб конуси з вершинами в точках $a$ й $b$ і основами $S^{n-2}(\alpha+\varepsilon)$ й $S^{n-2}(\beta-\varepsilon)$ відповідно належали $D$. Об’єднання $H$ всіх таких сфер і конусів гомеоморфне сфері $S^{n-1}$.

Розглянемо відображення $\sigma:\partial D\rightarrow H$, таке що точка $x\in\partial D$ відображається в точку перетину променя з початком в $\Lambda_{\lambda(x)}\bigcap l$, що проходить через $x$, і сфери $S^{n-2}(\lambda(x))$.

Таке відображення є однозначним й ациклічним (прообразом точки є або точка або замкнутий відрізок). А отже, внаслідок теореми Вієторіса-Бегля [?refname?] воно індукує ізоморфізм груп когомологій множин $\partial D$ й $S^{n-1}$. Теорема доведена.$\blacksquare$

Наслідок 1. Нехай $D$ відкрита обмежена зв’язна множина в $\mathbb{R}^{n}$ із гладкою межею класу $\mathbb{C}^{1}$, опукла відносно сім’ї $(2n-2)$-вимірних площин, паралельних площині $\{x\in\mathbb{R}^{n}\mid x_{n}=0\}$. Тоді її межа $\partial D$ є топологічною сферою $S^{n-1}$ при $n>4$.

Доведення. Розглянуте в доведенні теореми відображення $\sigma:\partial D\rightarrow H$ є однозначним й точковим (прообразом точки є або точка або замкнутий відрізок). А отже, внаслідок теореми Компанійця [?refname?] воно індукує ізоморфізм груп гомотопій множин $\partial D$ й $S^{n-1}$.

Згідно Теореми Смейла про $h$-кобордизм [?refname?] та теореми Фрідмана [?refname?] при $n>4$ гомотопічна сфера є топологічною сферою. $\blacksquare$

Нехай тепер $W_{1}$ – множина площин в просторі $\mathbb{R}^{n}$ таких, що афінна оболонка, натягнута на довільну з них і на фіксовану площину $\Lambda_{0}$ корозмірності $2$, не співпадає з $\mathbb{R}^{n}$. Іншими словами, $W_{1}$ – множина площин, які належать гіперплощинам пучка гіперплощин $\Delta_{\alpha}$, що містять площину $\Lambda_{0}$.

Наслідок 2. Нехай $D$ відкрита обмежена зв’язна множина в $\mathbb{R}^{n}$ із гладкою межею класу $\mathbb{C}^{1}$, опукла відносно сім’ї $W_{1}$. Якщо $D$ не має спільних точок з деякою площиною пучка $\Delta_{\alpha}$ (позначимо її $\Delta_{0}$), тоді її межа $\partial D$ є когомологічною сферою $S^{n-1}$, а при $n>4$ межа $\partial D$ є також гомеоморфною сфері $S^{n-1}$.

Доведення. Розглянемо довільне проективне відображення $\pi$ простору $\mathbb{R}^{n}$ самого в себе, яке переводить площину $\Delta_{0}$ в нескінченність. Це відображення переводить множину $\mathbb{R}^{n}\backslash\Delta_{0}$ гомеоморфно саму в себе, а гіперплощини пучка $\Delta_{\alpha}$ в паралельні гіперплощини. Отже, множина $\pi(D)$ є пошарово лінійно опуклою, і внаслідок попередньої теореми 2.3.1 її межа $\partial(\pi(D))$ є когомологічною сферою. Оскільки, гомеоморфні множини мають ізоморфні групи когомологій, то і $\partial D$ є когомологічною сферою $S^{n-1}$. Твердження про гомеоморфність $\partial D$ сфері $S^{n-1}$ при $n>4$ доводиться аналогічно попередньому наслідку. $\blacksquare$

Наступні приклади показують істотність гладкості межі й обмеженості області в теоремі.

Приклад 5.  Нехай

$$D=\{x=(x_{1},x_{2},x_{3})\in\mathbb{R}^{3}|1<|x_{1}|+|x_{3}|<3,0<x_{2}<1\}.$$

Легко переконатися, що область $D$ опукла відносно сімейства прямих, паралельних площині $\{x_{3}=0\}$, оскільки через кожну доповнення проходить пряма паралельна або осі $0x_{1}$ або осі $0x_{2}$ і така, що не перетинає області $D$. Перетини цієї області площинами $\{x_{3}=d\}$ при $1<|d|<3$ будуть прямокутниками

$$\{x=(x_{1},x_{2},x_{3})\in\mathbb{R}^{3}||x_{1}|<3-d,0<x_{2}<1\},$$

а при $-1\leq d\leq 1$ будуть складатися із двох прямокутників

$$\{x=(x_{1},x_{2},x_{3})\in\mathbb{R}^{3}|(d-3<x_{1}<d-1,0<x_{2}<1)\bigvee$$

$$\bigvee(1-d<x_{1}<3-d,0<x_{2}<1)\}.$$

Границя області $\partial D$ гомеоморфна тору й має нетривіальну одновимірну групу когомологій.

Приклад 6.  Нехай

$$D=\{x=(x_{1},x_{2},x_{3})\in\mathbb{R}^{3}|f(x_{1},x_{2},x_{3})=x_{1}^{2}-x_{2}^{2}(1-x_{3}^{2})+x_{3}^{2}-1>0\}.$$

Кожен перетин області $D$ площиною

$$\Sigma_{d}=\{x_{3}=a\},-1<a<1$$

являє собою

$$D\bigcap\Sigma_{d}=\{x=(x_{1},x_{2})\in\mathbb{R}^{2}|x_{1}^{2}/(1-d^{2})-x_{2}^{2}>1\}$$

внутрішність гіперболи (дві компоненти, що не перетинають пряму ${x_{1}=0}$) і є лінійно опуклим. Область $D$ має гладку межу, оскільки градіент

$$grad\ f=(2x_{1},2x_{2}(1-x_{3}^{2}),2x_{3}(1-x_{2}^{2}))$$

відмінний від 0 на $\partial D$, і опукла відносно сім’ї прямих, паралельних площині $\{x_{3}=0\}$. Межа області $\partial D$ гомеоморфна поверхні нескінченного циліндра над колом й має нетривіальну одновимірну групу когомологій.