Степеневi ряди та ряди Лорана

в алгебрi комплексних кватернiонiв

Т. С. Кузьменко

Taylor’s and Laurent’s expansions of $G$-monogenic mappings taking values in the algebra of complex quaternion are obtained and singularities of these mappings are classified.

В алгебре комплексных кватернинионов получены тейлоровские и лорановские разложения $G$-моногенных отображений, классифицированы их особые точки.

1. Вступ. Нехай $\mathbb{H(C)}$ — алгебра кватернiонiв над полем комплексних чисел $\mathbb{C}$, базис якої складається з одиницi алгебри $1$ i елементiв $I,J,K,$ для яких виконуються наступнi правила множення:

$$I^{2}=J^{2}=K^{2}=-1,\,IJ=-JI=K,\,JK=-KJ=I,\,KI=-IK=J.$$

Розглянемо в алгебрi $\mathbb{H(C)}$ iнший базис $\{e_{1},e_{2},e_{3},e_{4}\}$, розклад елементiв якого в базисi $\{1,I,J,K\}$ має вигляд

$$e_{1}=\frac{1}{2}(1+iI),\quad e_{2}=\frac{1}{2}(1-iI),\quad e_{3}=\frac{1}{2}(iJ-K),\quad e_{4}=\frac{1}{2}(iJ+K),$$

де $i$ — уявна комплексна одиниця. Таблиця множення в новому базисi набуває вигляду

e1e10e30e20e20e4e30e30e1e4e40e20.\begin{tabular}[]{c||c|c|c|c|}$\cdot$&$e_{1}$&$e_{2}$&$e_{3}$&$e_{4}$\\ \hline\cr\hline\cr$e_{1}$&$e_{1}$&$0$&$e_{3}$&$0$\\ \hline\cr$e_{2}$&$0$&$e_{2}$&$0$&$e_{4}$\\ \hline\cr$e_{3}$&$0$&$e_{3}$&$0$&$e_{1}$\\ \hline\cr$e_{4}$&$e_{4}$&$0$&$e_{2}$&$0$\\ \hline\cr\end{tabular}\,\,.

$\cdot$$e_1$$e_2$$e_3$$e_4$

Норма кватернiона $c=\sum\limits_{k=1}^{4}c_{k}e_{k},\,c_{k}\in\mathbb{C}$ визначається рiвнiстю

$$\|c\|:=\sqrt{\sum\limits_{k=1}^{4}|c_{k}|^{2}}\,,$$ (1)

а одиниця алгебри $\mathbb{H(C)}$ в цьому базисi є сумою iдемпотентiв: $1=e_{1}+e_{2}$.

Розглянемо лiнiйнi функцiонали $f_{1}\colon\mathbb{H(C)\longrightarrow\mathbb{C}}$ та $f_{2}\colon\mathbb{H(C)\longrightarrow\mathbb{C}},$ покладаючи

$$f_{1}(e_{1})=f_{1}(e_{3})=1,\qquad f_{1}(e_{2})=f_{1}(e_{4})=0,$$

$$f_{2}(e_{2})=f_{2}(e_{4})=1,\qquad f_{2}(e_{1})=f_{2}(e_{3})=0.$$

Нехай

$$i_{1}=1,\qquad i_{2}=a_{1}e_{1}+a_{2}e_{2},\qquad i_{3}=b_{1}e_{1}+b_{2}e_{2}$$

при $a_{k},b_{k}\in\mathbb{C},\,\,k=1,2$ — трiйка лiнiйно незалежних векторiв над полем дiйсних чисел $\mathbb{R}$ (див. [1, с. 223]). Це означає, що рiвнiсть

$$\alpha_{1}i_{1}+\alpha_{2}i_{2}+\alpha_{3}i_{3}=0,\qquad\alpha_{1},\alpha_{2},\alpha_{3}\in\mathbb{R}$$

виконується тодi i тiльки тодi, коли $\alpha_{1}=\alpha_{2}=\alpha_{3}=0$.

Видiлимо в алгебрi $\mathbb{H(C)}$ лiнiйну оболонку $E_{3}\colon=\{\zeta=xi_{1}+yi_{2}+zi_{3}\colon x,y,z\in\mathbb{R}\}$ над полем дiйсних чисел $\mathbb{R},$ породжену векторами $i_{1},i_{2},i_{3}.$ Областi $\Omega$ тривимiрного простору $\mathbb{R}^{3}$ поставимо у вiдповiднiсть область $\Omega_{\zeta}\colon=\{\zeta=xi_{1}+yi_{2}+zi_{3}:(x,y,z)\in\Omega\}$ в $E_{3}$.

Введемо позначення $\xi_{1}\colon=f_{1}(\zeta)=x+ya_{1}+zb_{1},\,\xi_{2}\colon=f_{2}(\zeta)=x+ya_{2}+zb_{2}.$ Тепер елемент $\zeta\in E_{3}$ можна подати у виглядi $\zeta=\xi_{1}e_{1}+\xi_{2}e_{2}$, i згiдно визначення (1)

$$\|\zeta\|=\sqrt{|\xi_{1}|^{2}+|\xi_{2}|^{2}}.$$ (2)

Позначимо через $f_{k}(E_{3})\colon=\{f_{k}(\zeta):\zeta\in E_{3}\},\,k=1,2$. Вiдмiтимо, що в подальшому iстотним є припущення: $f_{1}(E_{3})=f_{2}(E_{3})=\mathbb{C}$. Очевидно, що воно має мiсце тодi i тiльки тодi, коли хоча б одне з чисел у кожнiй з пар $(a_{1},b_{1})$, $(a_{2},b_{2})$ належить $\mathbb{C}\setminus\mathbb{R}$.

Неперервне вiдображення $\Phi:\Omega_{\zeta}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$ (або $\widehat{\Phi}:\Omega_{\zeta}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$) називається право-$G$-моногенним (або лiво-$G$-моногенним) в областi $\Omega_{\zeta}\subset E_{3}$, якщо $\Phi$ (або $\widehat{\Phi}$) диференцiйовне за Гато у кожнiй точцi цiєї областi, тобто якщо для кожного $\zeta\in\Omega_{\zeta}$ iснує елемент $\Phi^{\prime}(\zeta)$ (або $\widehat{\Phi}^{\prime}(\zeta)$) алгебри $\mathbb{H(C)}$ такий, що виконується рiвнiсть

$$\lim\limits_{\varepsilon\rightarrow 0+0}\Big(\Phi(\zeta+\varepsilon h)-\Phi(\zeta)\Big)\varepsilon^{-1}=h\Phi^{\prime}(\zeta)\quad\forall\,h\in E_{3}$$

$$\Biggr(\mbox{\T2A\cyra\T2A\cyrb\T2A\cyro}\,\,\lim\limits_{\varepsilon\rightarrow 0+0}\left(\widehat{\Phi}(\zeta+\varepsilon h)-\widehat{\Phi}(\zeta)\right)\varepsilon^{-1}=\widehat{\Phi}^{\prime}(\zeta)h\quad\forall\,h\in E_{3}\Biggr).$$

Iз розкладу резольвенти (див. [6])

$$(t-\zeta)^{-1}=\frac{1}{t-\xi_{1}}\,e_{1}+\frac{1}{t-\xi_{2}}\,e_{2}\,,\qquad\forall\,\,t\in\mathbb{C}:\,\,t\neq\xi_{1}\,,\,\,t\neq\xi_{2}$$

випливає, що точки $(x,y,z)\in\mathbb{R}^{3},$ якi вiдповiдають необоротним елементам $\zeta=xi_{1}+yi_{2}+zi_{3}\in E_{3}$, лежать на прямих

$$L^{1}\colon x+y\mathop{\mathrm{}}{Re}\,a_{1}+z\mathop{\mathrm{}}{Re}\,b_{1}=0,\qquad y\mathop{\mathrm{}}{Im}\,a_{1}+z\mathop{\mathrm{}}{Im}\,b_{1}=0,$$

$$L^{2}\colon x+y\mathop{\mathrm{}}{Re}\,a_{2}+z\mathop{\mathrm{}}{Re}\,b_{2}=0,\qquad y\mathop{\mathrm{}}{Im}\,a_{2}+z\mathop{\mathrm{}}{Im}\,b_{2}=0$$

в просторi $\mathbb{R}^{3}$. Прямим $L^{1},\,L^{2}$ поставимо у вiдповiднiсть конгруентнi їм прямi $L^{1}_{\zeta}\,,\;L^{2}_{\zeta}$ в $E_{3}$.

В роботах [2] — [4] для рiзних класiв функцiй кватернiонної змiнної встановлено аналоги класичних результатiв комплексного аналiзу, зокрема, доведено аналоги iнтегральних теорем Кошi, iнтегральної формули Кошi, теореми Морера та дослiджено розклади в степеневi ряди i ряди Лорана.

В роботi [5] для $G$-моногенних вiдображень отримано аналоги iнтегральної теореми Кошi для криволiнiйного i поверхневого iнтегралiв та аналог iнтегральної формули Кошi.

В цiй роботi отримано розклади $G$-моногенних вiдображень в ряди Тейлора i Лорана, а також здiйснено класифiкацiю особливих точок згаданих вiдображень.

2. Степеневi ряди i $G$-моногеннi вiдображення. Безпосереднє застосування способу розкладу голоморфних функцiй, що базується на розкладi в ряд ядра Кошi (див., наприклад, [7, с. 107]), до право-$G$-моногенного в областi $\Omega_{\zeta}$ вiдображення $\Phi\colon\Omega_{\zeta}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$, дозволяє отримати його розклад в степеневий ряд

$$\Phi(\zeta)=\sum_{n=0}^{\infty}(\zeta-\zeta_{0})^{n}p_{n}$$ (3)

в кулi з центром у фiксованiй точцi $\zeta_{0}\in\Omega_{\zeta}$ меншого радiуса, нiж вiдстань вiд точки $\zeta_{0}$ до межi $\partial\Omega_{\zeta}$; тут

$$p_{n}=\frac{\Phi^{(n)}(\zeta_{0})}{n!}=\frac{1}{2\pi i}\int\limits_{\gamma_{\zeta}}\Bigl((\tau-\zeta_{0})^{-1}\Bigr)^{n+1}\,d\tau\Phi(\tau)\,,\quad n=0,1,\dots,$$

а $\gamma_{\zeta}$ визначена в роботi [5]. Це пов’язано з тим, що в нерiвностi $\|ab\|\leq 2\sqrt{2}\,\|a\|\|b\|$ константа $2\sqrt{2}$ не може бути замiнена одиницею.

Проте, використовуючи представлення право-$G$-моногенного вiдображення $\Phi\colon\Omega_{\zeta}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$ через аналiтичнi функцiї комплексної змiнної, покажемо, що право-$G$-моногенне вiдображення $\Phi$ в кулi $B(\zeta_{0},R)\colon=\{\zeta\in E_{3}:\|\zeta-\zeta_{0}\|<R\}$ радiуса $R\colon=\min\limits_{\zeta\in\partial\Omega_{\zeta}}\|\zeta-\zeta_{0}\|$ з центром в довiльнiй точцi $\zeta_{0}\in\Omega_{\zeta}$ подається у виглядi ряду (3).

Розглядаючи питання про розклад $G$-моногенних вiдображень $\Phi\colon\Omega_{\zeta}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$ i $\widehat{\Phi}\colon\Omega_{\zeta}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$ в степеневий ряд, без обмеження загальностi будемо вважати, що область $\Omega_{\zeta}\subset E_{3}$ є обмеженою.

Нехай $\zeta_{0}\colon=x_{0}i_{1}+y_{0}i_{2}+z_{0}i_{3}$ — довiльна фiксована точка областi $\Omega_{\zeta}$ i $R_{0}\colon=\min\limits_{\zeta\in\partial\Omega_{\zeta}}\|\zeta-\zeta_{0}\|$, де через $\partial\Omega_{\zeta}$ позначено межу областi $\Omega_{\zeta}$ в $E_{3}$. Вiзьмемо кулю $\Theta(\zeta_{0},R_{0})\colon=\{\zeta\in E_{3}\colon\|\zeta-\zeta_{0}\|<R_{0}\}$ в $E_{3}$ радiуса $R_{0}$ з центром в точцi $\zeta_{0}$.

Позначимо через $\xi_{10}\colon=x_{0}+a_{1}y_{0}+b_{1}z_{0}$ i $\xi_{20}\colon=x_{0}+a_{2}y_{0}+b_{2}z_{0}$ точки комплексної площини, якi вiдповiдають точцi $\zeta_{0}$ за формулами $\xi_{10}=f_{1}(\zeta_{0})$ i $\xi_{20}=f_{2}(\zeta_{0})$, а через $\widetilde{D}_{1}$ i $\widetilde{D}_{2}$ — областi в $\mathbb{C}$, на якi куля $\Theta(\zeta_{0},R_{0})$ вiдображається вiдповiдно функцiоналами $f_{1}$ i $f_{2}$.

Нехай $R\colon=\min\Bigl\{R_{0}\,,\min\limits_{\tau_{1}\in\partial\widetilde{D}_{1}}|\tau_{1}-\xi_{10}|\,,\min\limits_{\tau_{2}\in\partial\widetilde{D}_{2}}|\tau_{2}-\xi_{20}|\Bigr\}$, де через $\partial\widetilde{D}_{1}$ i $\partial\widetilde{D}_{2}$ позначено вiдповiдно межi областей $\widetilde{D}_{1}$ i $\widetilde{D}_{2}$. Через $U(\xi_{10},R):=\{\xi_{1}\in\mathbb{C}\colon|\xi_{1}-\xi_{10}|<R\}$ i $U(\xi_{20},R):=\{\xi_{2}\in\mathbb{C}\colon|\xi_{2}-\xi_{20}|<R\}$ позначимо круги радiуса $R$ в комплекснiй площинi з центрами вiдповiдно в точках $\xi_{10}$ i $\xi_{20}$.

Покажемо, що представлення (див. [6])

$$\Phi(\zeta)=F_{1}(\xi_{1})e_{1}+F_{2}(\xi_{2})e_{2}+F_{3}(\xi_{1})e_{3}+F_{4}(\xi_{2})e_{4},$$ (4)

де $F_{1}$ i $F_{3}$ — деякi голоморфнi в $U(\xi_{10},R)$ функцiї, а $F_{2}$ i $F_{4}$ — деякi голоморфнi в $U(\xi_{20},R)$ функцiї, дозволяє отримати розклад право-$G$-моногенного вiдображення в степеневий ряд

$$\Phi(\zeta)=\sum_{n=0}^{\infty}(\zeta-\zeta_{0})^{n}p_{n}$$ (5)

в областi $B(\zeta_{0},R):=\{\zeta\in E_{3}\colon f_{1}(\zeta)\in U(\xi_{10},R)\,,f_{2}(\zeta)\in U(\xi_{20},R)\}$, а представлення

$$\widehat{\Phi}(\zeta)=F_{1}(\xi_{1})e_{1}+F_{2}(\xi_{2})e_{2}+F_{3}(\xi_{2})e_{3}+F_{4}(\xi_{1})e_{4}\,,$$ (6)

де $F_{1}$ i $F_{4}$ — деякi голоморфнi в $U(\xi_{10},R)$ функцiї, а $F_{2}$ i $F_{3}$ — деякi голоморфнi в $U(\xi_{20},R)$ функцiї, дозволяє отримати розклад лiво-$G$-моногенного вiдображення в степеневий ряд

$$\widehat{\Phi}(\zeta)=\sum_{n=0}^{\infty}\widehat{p}_{n}(\zeta-\zeta_{0})^{n}$$ (7)

в областi $B(\zeta_{0},R)$.

Оскiльки за побудовою область $B(\zeta_{0},R)$ є опуклою в напрямку прямих $L^{1}_{\zeta}$ i $L^{2}_{\zeta}$ , то в нiй право-$G$-моногенне вiдображення $\Phi(\zeta)$ подається у виглядi (4), а лiво-$G$-моногенне вiдображення $\widehat{\Phi}(\zeta)$ подається у виглядi (6).

Теорема 1.   Нехай $f_{1}(E_{3})=f_{2}(E_{3})=\mathbb{C}$, вiдображення $\Phi\colon\Omega_{\zeta}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$ — право-$G$-моногенне, а $\widehat{\Phi}\colon\Omega_{\zeta}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$ — лiво-$G$-моногенне в довiльнiй обмеженiй областi $\Omega_{\zeta}\subset E_{3}$ i $\zeta_{0}\in\Omega_{\zeta}$. Тодi в областi $B(\zeta_{0},R)$ вiдображення $\Phi$ подається у виглядi суми абсолютно збiжного степеневого ряду (5), в якому

$$p_{n}=a_{n}e_{1}+b_{n}e_{2}+c_{n}e_{3}+d_{n}e_{4}\,,$$ (8)

i $a_{n}\,,b_{n}\,,c_{n}\,,d_{n}$ — коефiцiєнти рядiв Тейлора функцiй

$$\begin{array}[]{c}\displaystyle F_{1}(\xi_{1})=\sum_{n=0}^{\infty}a_{n}(\xi_{1}-\xi_{10})^{n},\qquad F_{2}(\xi_{2})=\sum_{n=0}^{\infty}b_{n}(\xi_{2}-\xi_{20})^{n},\\[17.07164pt] \displaystyle F_{3}(\xi_{1})=\sum_{n=0}^{\infty}c_{n}(\xi_{1}-\xi_{10})^{n},\qquad F_{4}(\xi_{2})=\sum_{n=0}^{\infty}d_{n}(\xi_{2}-\xi_{20})^{n},\end{array}$$ (9)

якi мiстяться у представленнi (4) вiдображення $\Phi(\zeta)$ при $\zeta\in B(\zeta_{0},R)$, а $\widehat{\Phi}$ подається у виглядi суми абсолютно збiжного степеневого ряду (7), в якому

$$\widehat{p}_{n}=\widehat{a}_{n}e_{1}+\widehat{b}_{n}e_{2}+\widehat{c}_{n}e_{3}+\widehat{d}_{n}e_{4}$$ (10)

i $\widehat{a}_{n}\,,\widehat{b}_{n}\,,\widehat{c}_{n}\,,\widehat{d}_{n}$ — коефiцiєнти рядiв Тейлора функцiй

$$\begin{array}[]{c}\displaystyle\widehat{F}_{1}(\xi_{1})=\sum_{n=0}^{\infty}\widehat{a}_{n}(\xi_{1}-\xi_{10})^{n},\qquad\widehat{F}_{2}(\xi_{2})=\sum_{n=0}^{\infty}\widehat{b}_{n}(\xi_{2}-\xi_{20})^{n},\\[17.07164pt] \displaystyle\widehat{F}_{3}(\xi_{2})=\sum_{n=0}^{\infty}\widehat{c}_{n}(\xi_{2}-\xi_{20})^{n},\qquad\widehat{F}_{4}(\xi_{1})=\sum_{n=0}^{\infty}\widehat{d}_{n}(\xi_{1}-\xi_{10})^{n},\end{array}$$ (11)

якi мiстяться у представленнi (6) вiдображення $\widehat{\Phi}(\zeta)$ при $\zeta\in B(\zeta_{0},R)$.

Доведення. Оскiльки у представленнi (4) функцiї $F_{1},F_{3}$ голоморфнi в крузi $U(\xi_{10},R)$, а функцiї $F_{2}$, $F_{4}$ голоморфнi в крузi $U(\xi_{20},R)$, то у вiдповiдних кругах ряди (9) абсолютно збiжнi. Тодi при всiх $\zeta\in B(\zeta_{0},R)$ рiвнiсть (4) набуває вигляду

$$\Phi(\zeta)=\sum\limits_{n=0}^{\infty}a_{n}(\xi_{1}-\xi_{10})^{n}e_{1}+\sum\limits_{n=0}^{\infty}b_{n}(\xi_{2}-\xi_{20})^{n}e_{2}+$$

$$+\sum\limits_{n=0}^{\infty}c_{n}(\xi_{1}-\xi_{10})^{n}e_{3}+\sum\limits_{n=0}^{\infty}d_{n}(\xi_{2}-\xi_{20})^{n}e_{4}.$$

Звiдси, враховуючи спiввiдношення

$$\begin{array}[]{ll}(\zeta-\zeta_{0})^{n}e_{1}=(\xi_{1}-\xi_{10})^{n}e_{1},\quad(\zeta-\zeta_{0})^{n}e_{2}=(\xi_{2}-\xi_{20})^{n}e_{2},&\\[8.53581pt] (\zeta-\zeta_{0})^{n}e_{3}=(\xi_{1}-\xi_{10})^{n}e_{3},\quad(\zeta-\zeta_{0})^{n}e_{4}=(\xi_{2}-\xi_{20})^{n}e_{4}&\\ \end{array}$$ (12)

для всiх $\zeta\in E_{3}$ i $n=0,1,\dots$, приходимо до розкладу (5), коефiцiєнти якого визначаються рiвнiстю (8), при цьому ряд (5) абсолютно збiгається в областi $B(\zeta_{0},R)$. Повнiстю аналогiчно доводиться рiвнiсть (7). Теорему доведено.

Тепер так, як i для голоморфних функцiй комплексної змiнної (див., наприклад, [7, с. 118]), встановлюється наступна теорема єдиностi для $G$-моногенних вiдображень, якi визначенi в областi $\Omega_{\zeta}\subset E_{3}$ i приймають значення в алгебрi $\mathbb{H(C)}$.

Теорема 2.   Якщо два право-$G$-моногеннi вiдображення $\Phi_{1}\colon\Omega_{\zeta}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$, $\Phi_{2}\colon\Omega_{\zeta}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$ в довiльнiй областi $\Omega_{\zeta}\subset E_{3}$ спiвпадають в деякому околi довiльної внутрiшньої точки областi $\Omega_{\zeta}$, то вони тотожно рiвнi у всiй областi $\Omega_{\zeta}$.

Аналогiчна теорема справедлива i для лiво-$G$-моногенних вiдображень.

Зазначимо, що спiвпадання вiдображень $\Phi_{1}\colon\Omega_{\zeta}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$ i $\Phi_{2}\colon\Omega_{\zeta}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$ на множинi точок, яка мiстить хоча б одну граничну точку областi $\Omega_{\zeta}$ , є недостатнiм для тотожної рiвностi цих вiдображень у всiй областi $\Omega_{\zeta}$. Так, наприклад, значення $G$-моногенних в $E_{3}$ вiдображень $\Phi_{1}(\zeta)=\zeta e_{3}$ i $\Phi_{2}(\zeta)=0$ спiвпадають для всiх $\zeta\in L_{\zeta}^{1}$, проте не спiвпадають тотожно.

3. Ряди Лорана i класифiкацiя особливих точок $G$-моногенних вiдображень. Розглянемо питання про розклад право-$G$-моногенного вiдображення $\Phi\colon\mathcal{K}_{\zeta}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$ i лiво-$G$-моногенного вiдображення $\widehat{\Phi}\colon\mathcal{K}_{\zeta}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$ в ряд Лорана вiдносно точки $\zeta_{0}\colon=x_{0}i_{1}+y_{0}i_{2}+z_{0}i_{3}$, вважаючи, що вiдображення задане в необмеженiй областi

$$\mathcal{K}_{\zeta}\colon=\{\zeta\in E_{3}\colon 0\leq r<{|\xi_{1}-\xi_{10}|}<R\leq\infty\,,0\leq r<{|\xi_{2}-\xi_{20}|}<R\leq\infty\}\,.$$

Теорема 3.   Нехай $f_{1}(E_{3})=f_{2}(E_{3})=\mathbb{C}$. Тодi кожне право-$G$-моногенне вiдображення $\Phi\colon\mathcal{K}_{\zeta}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$ в областi $\mathcal{K}_{\zeta}$ подається в нiй у виглядi суми абсолютно збiжного ряду

$$\Phi(\zeta)=\sum\limits_{n=-\infty}^{\infty}(\zeta-\zeta_{0})^{n}p_{n}\,,$$ (13)

де коефiцiєнти $p_{n}$ визначаються формулами (8), в яких $a_{n},b_{n},c_{n},d_{n}$ — коефiцiєнти рядiв Лорана функцiй

$$\begin{array}[]{c}\displaystyle F_{1}(\xi_{1})=\sum_{n=-\infty}^{\infty}a_{n}(\xi_{1}-\xi_{10})^{n},\qquad F_{2}(\xi_{2})=\sum_{n=-\infty}^{\infty}b_{n}(\xi_{2}-\xi_{20})^{n},\\[17.07164pt] \displaystyle F_{3}(\xi_{1})=\sum_{n=-\infty}^{\infty}c_{n}(\xi_{1}-\xi_{10})^{n},\qquad F_{4}(\xi_{2})=\sum_{n=-\infty}^{\infty}d_{n}(\xi_{2}-\xi_{20})^{n},\end{array}$$ (14)

якi мiстяться в розкладi (4) вiдображення $\Phi(\zeta)$, а лiво-$G$-моногенне вiдображення $\widehat{\Phi}:\mathcal{K}_{\zeta}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$ подається в областi $\mathcal{K}_{\zeta}$ у виглядi суми абсолютно збiжного ряду

$$\widehat{\Phi}(\zeta)=\sum\limits_{n=-\infty}^{\infty}\widehat{p}_{n}(\zeta-\zeta_{0})^{n}\,,$$ (15)

де коефiцiєнти $\widehat{p}_{n}$ визначаються формулами (10), в яких $\widehat{a}_{n},\widehat{b}_{n},\widehat{c}_{n},\widehat{d}_{n}$ — коефiцiєнти рядiв Лорана функцiй

$$\begin{array}[]{c}\displaystyle\widehat{F}_{1}(\xi_{1})=\sum_{n=-\infty}^{\infty}\widehat{a}_{n}(\xi_{1}-\xi_{10})^{n},\qquad\widehat{F}_{2}(\xi_{2})=\sum_{n=-\infty}^{\infty}\widehat{b}_{n}(\xi_{2}-\xi_{20})^{n},\\[17.07164pt] \displaystyle\widehat{F}_{3}(\xi_{2})=\sum_{n=-\infty}^{\infty}\widehat{c}_{n}(\xi_{2}-\xi_{20})^{n},\qquad\widehat{F}_{4}(\xi_{1})=\sum_{n=-\infty}^{\infty}\widehat{d}_{n}(\xi_{1}-\xi_{10})^{n},\end{array}$$ (16)

якi мiстяться в розкладi (6) вiдображення $\widehat{\Phi}(\zeta)$ при $\zeta\in\mathcal{K}_{\zeta}$. При цьому $(\zeta-\zeta_{0})^{n}$ при $n=-1,-2,\dots$ в рiвностях (13), (15) визначається рiвнiстю $(\zeta-\zeta_{0})^{n}:=\big((\zeta-\zeta_{0})^{-1}\big)^{-n}$.

Доведення. Оскiльки в поданнi (4) функцiї $F_{1},\,F_{3}$ голоморфнi в кiльцi $\{\xi_{1}\in\mathbb{C}\colon r<|\xi_{1}-\xi_{10}|<R\}$, а функцiї $F_{2}$, $F_{4}$ голоморфнi в кiльцi $\{\xi_{2}\in\mathbb{C}\colon r<|\xi_{2}-\xi_{20}|<R\},$ то ряди (14) у вiдповiдних кiльцях абсолютно збiжнi. Використовуючи розклади (14), рiвнiсть (4) набуває вигляду

$$\Phi(\zeta)=\sum\limits_{n=-\infty}^{\infty}a_{n}(\xi_{1}-\xi_{10})^{n}e_{1}+\sum\limits_{n=-\infty}^{\infty}b_{n}(\xi_{2}-\xi_{20})^{n}e_{2}+$$

$$+\sum\limits_{n=-\infty}^{\infty}c_{n}(\xi_{1}-\xi_{10})^{n}e_{3}+\sum\limits_{n=-\infty}^{\infty}d_{n}(\xi_{2}-\xi_{20})^{n}e_{4}.$$

Тепер, враховуючи спiввiдношення (12), якi виконуються при всiх цiлих значеннях $n$, отримуємо розклад вiдображення $\Phi$ в абсолютно збiжний в областi $\mathcal{K}_{\zeta}$ ряд (13), коефiцiєнти якого визначаються рiвностями (8). Повнiстю аналогiчно доводиться розклад у ряд Лорана лiво-$G$-моногенного вiдображення (6). Теорему доведено.

Сукупнiсть членiв ряду Лорана (13) (або (15)) з невiд’ємними степенями називають його правильною частиною, а сукупнiсть членiв цього ряду з вiд’ємними степенями — головною частиною ряду Лорана.

Компактифiкуємо алгебру $\mathbb{H(C)}$, додаючи до неї нескiнченно вiддалену точку $\infty$, до якої прямує кожна послiдовнiсть $w_{n}\colon=\tau_{1,n}e_{1}+\tau_{2,n}e_{2}+\tau_{3,n}e_{3}+\tau_{4,n}e_{4}$, де $\tau_{1,n},\,\tau_{2,n},\,\tau_{3,n},\,\tau_{4,n}\in\mathbb{C}$, у випадку коли хоча б одна з послiдовностей $\tau_{1,n}$, $\tau_{2,n}$, $\tau_{3,n}$, $\tau_{4,n}$ збiгається до нескiнченно вiддаленої точки розширеної комплексної площини.

Припустимо тепер, що право-$G$-моногенне вiдображення $\Phi\colon\mathcal{K}^{0}_{\zeta}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$ i лiво-$G$-моногенне вiдображення $\widehat{\Phi}\colon\mathcal{K}^{0}_{\zeta}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$ заданi в областi

$$\mathcal{K}^{0}_{\zeta}\colon=\{\zeta\in E_{3}\colon 0<{|\xi_{1}-\xi_{10}|}<R\leq\infty\,,0<{|\xi_{2}-\xi_{20}|}<R\leq\infty\}\,.$$

Позначимо через $\widetilde{\mathcal{K}}^{0}_{\zeta}\colon=\{\zeta\in E_{3}:{|\xi_{1}-\xi_{10}|}<R\,,{|\xi_{2}-\xi_{20}|}<R\}.$

Справедлива наступна теорема.

Теорема 4.   Нехай $f_{1}(E_{3})=f_{2}(E_{3})=\mathbb{C}$. Якщо розклад (13) вiдображення $\Phi:\mathcal{K}^{0}_{\zeta}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$ :

1) не мiстить головної частини, то вiдображення $\Phi$ має скiнченнi границi

$$\lim\limits_{\begin{array}[]{c}\zeta\longrightarrow\zeta_{0}+e^{*},\\ \zeta\notin\bigl\{\zeta_{0}+e^{*}\colon e^{*}\in L_{\zeta}^{1}\cup L_{\zeta}^{2}\bigr\}\end{array}}\Phi(\zeta)$$ (17)

2) мiстить лише скiнченне число доданкiв у головнiй частинi, то хоча б при одному значеннi $k=1$ або $k=2$ вiдображення $\Phi$ має нескiнченнi границi

$$\lim\limits_{\begin{array}[]{c}\zeta\longrightarrow\zeta_{0}+e_{k}^{*},\\ \zeta\notin\bigl\{\zeta_{0}+e_{k}^{*}\colon e_{k}^{*}\in L_{\zeta}^{k}\bigr\}\end{array}}\Phi(\zeta)$$ (18)

в усiх точках $\zeta_{0}+e_{k}^{*}\in\widetilde{\mathcal{K}}^{0}_{\zeta}\cap\{\zeta_{0}+e^{*}_{k}\colon\,\,e^{*}_{k}\in L_{\zeta}^{k}\}$;

3) мiстить нескiнченне число доданкiв у головнiй частинi, то хоча б при одному значеннi $k=1,2$ вiдображення $\Phi$ або має нескiнченну границю, або не має нi скiнченної, нi нескiнченної границi в усiх точках $\zeta_{0}+e_{k}^{*}\in\widetilde{\mathcal{K}}^{0}_{\zeta}\cap\{\zeta_{0}+e^{*}_{k}\colon\,\,e^{*}_{k}\in L_{\zeta}^{k}\}$.

Аналогiчнi твердження справедливi для лiво-$G$-моногенних вiдображень.

Доведення. Вiдображення $\Phi$ в областi $\mathcal{K}_{\zeta}^{0}$ подається у виглядi (4), де функцiї $F_{1},\,F_{3}$ голоморфнi в проколотому околi $U(\xi_{10},R)\setminus\{\xi_{10}\}$ точки $\xi_{10}$, а функцiї $F_{2}$, $F_{4}$ голоморфнi в проколотому околi $U(\xi_{20},R)\setminus\{\xi_{20}\}$ точки $\xi_{20}$ .

Розглянемо випадок, коли розклад (13) не мiстить головної частини, тобто має вигляд (5). При цьому коефiцiєнти рядiв Лорана (14) пов’язанi з коефiцiєнтами ряду (5) спiввiдношеннями (8), з яких, в силу рiвностей $p_{n}=0$ при $n=-1,-2,\ldots\,$, слiдують рiвностi $a_{n}=b_{n}=c_{n}=d_{n}=0$ при всiх вiд’ємних iндексах $n$. Отже, ряди Лорана (14) в околах вiдповiдних точок $\xi_{10}$, $\xi_{20}$ є рядами Тейлора своїх сум i тому функцiї $F_{1}$, $F_{2}$, $F_{3}$, $F_{4}$ з рiвностi (4) є голоморфними у вiдповiдних областях $U(\xi_{10},R)$ чи $U(\xi_{20},R)$. Тому вiдображення (4) має скiнченнi границi (17) в усiх точках $\zeta_{0}+e^{*}\in\widetilde{\mathcal{K}}^{0}_{\zeta}\cap\bigl\{\zeta_{0}+e^{*}\colon e^{*}\in L_{\zeta}^{1}\cup L_{\zeta}^{2}\bigr\}$.

Розглянемо тепер випадок, коли головна частина розкладу (13) мiстить лише скiнченне число доданкiв, тобто в (13) тiльки скiнченне число вiдмiнних вiд нуля коефiцiєнтiв $p_{n}$ при вiд’ємних $n$. Тодi iз спiввiдношень (8), якi пов’язують коефiцiєнти рядiв Лорана (14) з коефiцiєнтами ряду (13), випливає, що всi головнi частини рядiв (14) не мiстять нескiнченної кiлькостi доданкiв i головна частина хоча б одного з них вiдмiнна вiд тотожного нуля. Тому точка $\xi_{10}$ не є iстотно особливою точкою для функцiй $F_{1},\,F_{3}$, а точка $\xi_{20}$ — для функцiй $F_{2}$ i $F_{4}$, але хоча б одна з функцiй $F_{1}$, $F_{2}$, $F_{3}$, $F_{4}$ має полюс у вiдповiднiй точцi. Звiдси випливає, що хоча б одна з функцiй $F_{1}$, $F_{2}$, $F_{3}$, $F_{4}$ має нескiнченну границю при $\xi_{1}\rightarrow\xi_{10}$ чи при $\xi_{2}\rightarrow\xi_{20}$, тобто границя (18) є також нескiнченною при $k=1$ або $k=2$.

Розглянемо, нарештi, випадок, коли головна частина розкладу (13) мiстить нескiнченно багато вiдмiнних вiд нуля членiв, тобто iснує нескiнченно багато вiдмiнних вiд нуля коефiцiєнтiв $p_{n}$ при вiдємних $n$. Тодi iз спiввiдношень (8) випливає, що головна частина хоча б одного з рядiв (14) мiстить нескiнченно багато доданкiв, а це, в свою чергу, означає, що або точка $\xi_{10}$ є iстотно особливою для функцiй $F_{1}$ чи $F_{3}$, або точка $\xi_{20}$ є iстотно особливою, принаймнi, для однiєї з функцiй: $F_{2}$ чи $F_{4}$. Тому вiдображення $\Phi$ не може мати скiнченної границi в усiх точках множини $\widetilde{\mathcal{K}}_{\zeta}^{0}\cap\{\zeta_{0}+e^{*}\colon e^{*}\in L_{\zeta}^{1}\cup L_{\zeta}^{2}\}$, але вона може мати в цих точках нескiнченну границю.

Так, наприклад, якщо $\xi_{10}$ — полюс функцiї $F_{1}$ i iстотно особлива точка функцiї $F_{3}$, а $\xi_{20}$ — iстотно особлива точка функцiй $F_{2}$, $F_{4}$, то функцiя $F_{1}$ має нескiнченну границю в точцi $\xi_{10}$, а отже, границя (18) є нескiнченною в усiх точках $\zeta_{0}+e^{*}\in\widetilde{\mathcal{K}}_{\zeta}^{0}\cap\{\zeta_{0}+e^{*}\colon e^{*}\in L_{\zeta}^{1}\}$.

У випадку, коли, наприклад, $F_{2}\equiv 0$, $F_{3}\equiv 0$, $F_{4}\equiv 0$ i точка $\xi_{10}$ є iстотно особливою для функцiї $F_{1}$, вiдображення $\Phi$ не має нi скiнченної, нi нескiнченної границi (18) в усiх точках $\zeta_{0}+e^{*}\in\widetilde{\mathcal{K}}_{\zeta}^{0}\cap\{\zeta_{0}+e^{*}\colon e^{*}\in L_{\zeta}^{1}\}$. Теорему доведено.

Поняття усувної особливої точки, полюса або iстотно особливої точки для $G$-моногенного в областi $\mathcal{K}_{\zeta}^{0}$ вiдображення $\Phi\colon\mathcal{K}_{\zeta}^{0}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$ вводяться так, як i вiдповiднi поняття для голоморфних функцiй в комплекснiй площинi (див., наприклад, [7, с. 135]). А саме, точка $\zeta_{0}$ називається:

1) усувною особливою точкою вiдображення $\Phi$, якщо iснує скiнченна границя

$$\lim\limits_{\begin{array}[]{c}\zeta\longrightarrow\zeta_{0},\\ \zeta\notin\{\zeta_{0}+e^{*}\colon e^{*}\in L_{\zeta}^{1}\cup L_{\zeta}^{2}\}\end{array}}\Phi(\zeta)=A;$$

2) полюсом функцiї $\Phi$, якщо iснує нескiнченна границя

$$\lim\limits_{\begin{array}[]{c}\zeta\longrightarrow\zeta_{0},\\ \zeta\notin\{\zeta_{0}+e^{*}\colon e^{*}\in L_{\zeta}^{1}\cup L_{\zeta}^{2}\}\end{array}}\Phi(\zeta)=\infty;$$

3) iстотно особливою точкою вiдображення $\Phi$, якщо вiдображення $\Phi$ не має нi скiнченної, нi нескiнченної границi при $\zeta\longrightarrow\zeta_{0}$ i $\zeta\notin\{\zeta_{0}+e^{*}\colon e^{*}\in L_{\zeta}^{1}\cup L_{\zeta}^{2}\}$.

Повнiстю аналогiчно данi поняття вводяться i для лiво-$G$-моногенних вiдображень $\widehat{\Phi}\colon\mathcal{K}^{0}_{\zeta}\longrightarrow\mathbb{H(C)}$.

З теореми id1 випливає, що iзольована особлива точка у $G$-моногенного вiдображення може бути лише усувною, а у випадку, коли вiдображення має неусувну особливiсть в точцi $\zeta_{0}$, особливими є всi точки хоча б однiєї з множин $\widetilde{\mathcal{K}}^{0}_{\zeta}\cap\{\zeta_{0}+e_{1}^{*}\colon\,\,e_{1}^{*}\in L_{\zeta}^{1}\}$ або $\widetilde{\mathcal{K}}^{0}_{\zeta}\cap\{\zeta_{0}+e_{2}^{*}\colon\,\,e_{2}^{*}\in L_{\zeta}^{2}\}$.